2-а-2952/11

 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          22.08.2011  року                                                                                            м. Київ

        Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді  Пасинок В.С., за участю секретаря  Василенко Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду  справу за позовом  ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, управління праці та соціального захисту населення Голосіївського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення особі, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС,

в с т а н о в и в :

         В липні 2011 року позивач  ОСОБА_1 звернувся  до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії особі, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС.

         В обґрунтування позовних вимог в позові зазначив, що він є особою, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, йому встановлено ІІ групу інвалідності  І  категорії, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва.

        Посилаючись на те, що він, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, просив суд визнати дії (бездіяльність) відповідача протиправними та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату йому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи  І категорії  ІІ групи інвалідності, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»основної пенсії  з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка повинна становити 75 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. А також просив суд зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Голосіївського району м. Києва провести перерахунок  згідно ст. 48 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991 р. щорічної допомоги на оздоровлення за 2010-2011роки та зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат  виплатити  згідно ст. 48 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991р. щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за період з 2002року.

           Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

          Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надавши письмові пояснення щодо них.

          Відповідач  управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з’явився, надіславши до суду письмові заперечення проти позову. Суд вважає за можливе розглядати справу без участі його представника.                      

         Відповідач  Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в судове засідання не з’явився, надіславши до суду письмові заперечення проти позову. Проте суд вважає за можливе розглядати справу без участі його представника.

           Ухвалою суду від 27.08.2011року позовні вимоги за період з 20.03.2002року по 15.01.2011року залишено без розгляду. Позовні вимоги підлягають розгляду за період з 15.01.2011року.

          Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується  позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

           Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом ІІ групи I категорії  осіб, захворювання яких пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України Голосіївського району м. Києва та  одержує основну пенсію по інвалідності  відповідно до  ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС».                        

         Згідно зі ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС», № 796-12 від 28.02.1991року пенсії особам, віднесеним до категорії 1.2.3.4 встановлюються у вигляді: державної допомоги; додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

           Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС»особам, віднесеним до І категорії, призначається щомісячна додаткова  пенсія за шкоду, спричинену здоров’ю в розмірах: інвалідам  ІІ  групи  - 75% мінімальної пенсії за віком.

          Згідно з ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що пенсія таким інвалідам, в яких є зв’язок захворювання з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС не можуть  бути нижчою 8 мінімальних пенсій за віком.

          Щодо мінімального розміру пенсії за віком, то відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» він визначається виключно цим Законом і встановлюється згідно його ст. 28 ч. 1 - в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,  який  встановлюється  законами України  про Державний  бюджет України  на відповідний рік.

        Таким чином, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 49, 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

          Згідно до ч.3 ст. 67  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового  мінімуму.

          24.05.2011 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва з заявою про перерахунок основної та додаткової пенсій у розмірах, встановлених  ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на що відповідач  відмовив йому в перерахунку призначених пенсій з огляду на відсутність підстав такого перерахунку та правомірність визначення розміру пенсії.

         Безпідставними є посилання відповідача у своїх заперечення на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається КМУ, оскільки надання законодавцем такого права КМУ не означає, що останні, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, КМУ повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

          Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.   

          Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні позивачу розміру основної та додаткової пенсій підлягають застосуванню ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а тому суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку.  

          Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»до внесення в нього змін не передбачено будь-яких обмежень щодо нарахування та виплаті пенсій, передбачених ст.49, 50, 54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».             

           Разом з тим , відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011рік», який набрав чинності 19.06.2011року, встановлено, що у 2011році норми і положення ст.ст. 39, 50,  51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік". За наявності нормативно - правових актів, які мають однакову юридичну силу, але по різному регулюють спірні правовідносини –визначають розмір основної та додаткової пенсій, а саме Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011рік». Водночас на момент набрання чинності зазначеним вище Законом Кабінетом  Міністрів України не встановлено нового порядку та розміру виплат окремим категоріям громадян.

            23.07.2011року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011року «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету». Таким чином, нарахування та виплата до 23.07.2011року особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», після зазначеної дати, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011рік»з відповідними змінами.

            Згідно з ч.  2 ст. 71   КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта   владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

            Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій, а за таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині визнання дій відповідача щодо нарахування  та виплаті позивачу основної та додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров’ю, внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за період з 15.01.2011 року по 22.07.2011 року протиправними та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва нарахувати та виплатити позивачу основну пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС  у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС  у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 15.01.2011року по 22.07.2011 року, з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

         Згідно з ч.  2 ст. 71   КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи бездіяльності суб'єкта   владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Позовні вимоги щодо визнання дій відповідача управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату основної та додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров’ю, внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС   відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 22.07.2011 р. по день постановлення рішення суду не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

          Щодо позовних вимог про зобов’язання управління праці та соціального захисту населення Голосіївського району в м. Києві провести перерахунок згідно ст. 48 ЗУ №796-ХІІ від 28.02.1991 року щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних   заробітних плат та  зобов’язання Київського   міського   центру   по   нарахуванню   та здійсненню соціальних виплат провести виплату згідно ст. 48 ЗУ  №796-ХІІ  від 28.02.1991 р.  щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі  5 мінімальних   заробітних плат, суд виходив з наступного.

        Вимогами ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що одноразова щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

        Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянами за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Згідно ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України. Органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

        Судом встановлено, що ОСОБА_1 виплата щорічної допомоги на оздоровлення на 2011 рік здійснена управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївського району м. Києва у розмірі, який визначено постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року.

        Оскільки право позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, визначеному ст.48 Закону України № 796-ХІІ, безпідставно обмежується діями відповідачів по нарахуванню та сплаті допомоги у значно меншому, ніж це встановлено законом, вимога про здійснення перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2011рік підлягає задоволенню.

           Позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва нараховувати і виплачувати позивачу основну та  додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та  позовні вимоги щодо зобов’язання нараховувати та виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі зазначеному позивачем в своїх вимогах відповідачів управління праці та соціального захисту населення Голосіївського району м. Києва, Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат  відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в подальшому, після постановлення рішення, не можуть бути задоволені, оскільки чинним законодавством не передбачений порядок захисту порушених прав на майбутнє.           

           Відповідно до  ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу. Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

           Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

           На підставі вищевикладеного, керуючись  ст.ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст.ст. 1, 13, 17, 49, 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 19.12.2006 року, ст.ст. 9, 69-71, 87, 94, 158-163 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

         Позов ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, управління праці та соціального захисту населення Голосіївського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення особі, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС - задовольнити частково.

         Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва щодо відмови в здійсненні ОСОБА_1 перерахунку  основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»-  протиправними.

         Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва здійснити ОСОБА_1 перерахунок основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи з урахуванням проведених виплат відповідно до ст.ст. 50, 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»починаючи з 15.01.2011року по 22.07.2011 року.

         Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Голосіївського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо не нарахування та недоплати ОСОБА_1, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, сум щорічної допомоги на оздоровлення –протиправними.

         Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1  недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2011 рік, виходячи з п’яти мінімальних заробітних плат, що діяли на момент належної виплати, з урахуванням проведених виплат.

          В іншій частині позовних вимог відмовити.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського адміністративного апеляційного суду, через суд першої інстанції.    Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

          Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

за участю секретаря  Василенко Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду  справу за позовом  ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, управління праці та соціального захисту населення Голосіївського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення особі, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС,

в с т а н о в и в :

         В липні 2011 року позивач  ОСОБА_1 звернувся  до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії особі, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС.

         В обґрунтування позовних вимог в позові зазначив, що він є особою, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, йому встановлено ІІ групу інвалідності  І  категорії, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва.

        Посилаючись на те, що він, відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, просив суд визнати дії (бездіяльність) відповідача протиправними та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату йому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи  І категорії  ІІ групи інвалідності, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»основної пенсії  з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка повинна становити 75 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. А також просив суд зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Голосіївського району м. Києва провести перерахунок  згідно ст. 48 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991 р. щорічної допомоги на оздоровлення за 2010-2011роки та зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат  виплатити  згідно ст. 48 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991р. щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат за період з 2002року.

           Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

          Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надавши письмові пояснення щодо них.

          Відповідач  управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з’явився, надіславши до суду письмові заперечення проти позову. Суд вважає за можливе розглядати справу без участі його представника.                      

         Відповідач  Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в судове засідання не з’явився, надіславши до суду письмові заперечення проти позову. Проте суд вважає за можливе розглядати справу без участі його представника.

           Ухвалою суду від 27.08.2011року позовні вимоги за період з 20.03.2002року по 15.01.2011року залишено без розгляду. Позовні вимоги підлягають розгляду за період з 15.01.2011року.

          Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується  позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

           Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом ІІ групи I категорії  осіб, захворювання яких пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України Голосіївського району м. Києва та  одержує основну пенсію по інвалідності  відповідно до  ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС».                        

         Згідно зі ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС», № 796-12 від 28.02.1991року пенсії особам, віднесеним до категорії 1.2.3.4 встановлюються у вигляді: державної допомоги; додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

           Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС»особам, віднесеним до І категорії, призначається щомісячна додаткова  пенсія за шкоду, спричинену здоров’ю в розмірах: інвалідам  ІІ  групи  - 75% мінімальної пенсії за віком.

          Згідно з ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що пенсія таким інвалідам, в яких є зв’язок захворювання з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС не можуть  бути нижчою 8 мінімальних пенсій за віком.

          Щодо мінімального розміру пенсії за віком, то відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» він визначається виключно цим Законом і встановлюється згідно його ст. 28 ч. 1 - в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,  який  встановлюється  законами України  про Державний  бюджет України  на відповідний рік.

        Таким чином, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 49, 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

          Згідно до ч.3 ст. 67  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового  мінімуму.

          24.05.2011 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва з заявою про перерахунок основної та додаткової пенсій у розмірах, встановлених  ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на що відповідач  відмовив йому в перерахунку призначених пенсій з огляду на відсутність підстав такого перерахунку та правомірність визначення розміру пенсії.

         Безпідставними є посилання відповідача у своїх заперечення на те, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається КМУ, оскільки надання законодавцем такого права КМУ не означає, що останні, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, КМУ повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

          Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.   

          Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні позивачу розміру основної та додаткової пенсій підлягають застосуванню ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а тому суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку.  

          Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»до внесення в нього змін не передбачено будь-яких обмежень щодо нарахування та виплаті пенсій, передбачених ст.49, 50, 54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».             

           Разом з тим , відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011рік», який набрав чинності 19.06.2011року, встановлено, що у 2011році норми і положення ст.ст. 39, 50,  51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік". За наявності нормативно - правових актів, які мають однакову юридичну силу, але по різному регулюють спірні правовідносини –визначають розмір основної та додаткової пенсій, а саме Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011рік». Водночас на момент набрання чинності зазначеним вище Законом Кабінетом  Міністрів України не встановлено нового порядку та розміру виплат окремим категоріям громадян.

            23.07.2011року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011року «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету». Таким чином, нарахування та виплата до 23.07.2011року особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», після зазначеної дати, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011рік»з відповідними змінами.

            Згідно з ч.  2 ст. 71   КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта   владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

            Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій, а за таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині визнання дій відповідача щодо нарахування  та виплаті позивачу основної та додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров’ю, внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за період з 15.01.2011 року по 22.07.2011 року протиправними та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва нарахувати та виплатити позивачу основну пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС  у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС  у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 15.01.2011року по 22.07.2011 року, з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

         Згідно з ч.  2 ст. 71   КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи бездіяльності суб'єкта   владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Позовні вимоги щодо визнання дій відповідача управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату основної та додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров’ю, внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС   відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 22.07.2011 р. по день постановлення рішення суду не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

          Щодо позовних вимог про зобов’язання управління праці та соціального захисту населення Голосіївського району в м. Києві провести перерахунок згідно ст. 48 ЗУ №796-ХІІ від 28.02.1991 року щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних   заробітних плат та  зобов’язання Київського   міського   центру   по   нарахуванню   та здійсненню соціальних виплат провести виплату згідно ст. 48 ЗУ  №796-ХІІ  від 28.02.1991 р.  щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі  5 мінімальних   заробітних плат, суд виходив з наступного.

        Вимогами ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що одноразова щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

        Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянами за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Згідно ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України. Органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

        Судом встановлено, що ОСОБА_1 виплата щорічної допомоги на оздоровлення на 2011 рік здійснена управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївського району м. Києва у розмірі, який визначено постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року.

        Оскільки право позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, визначеному ст.48 Закону України № 796-ХІІ, безпідставно обмежується діями відповідачів по нарахуванню та сплаті допомоги у значно меншому, ніж це встановлено законом, вимога про здійснення перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2011рік підлягає задоволенню.

           Позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва нараховувати і виплачувати позивачу основну та  додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, внаслідок ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та  позовні вимоги щодо зобов’язання нараховувати та виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі зазначеному позивачем в своїх вимогах відповідачів управління праці та соціального захисту населення Голосіївського району м. Києва, Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат  відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в подальшому, після постановлення рішення, не можуть бути задоволені, оскільки чинним законодавством не передбачений порядок захисту порушених прав на майбутнє.           

           Відповідно до  ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу. Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

           Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

           На підставі вищевикладеного, керуючись  ст.ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст.ст. 1, 13, 17, 49, 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 19.12.2006 року, ст.ст. 9, 69-71, 87, 94, 158-163 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

         Позов ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, управління праці та соціального захисту населення Голосіївського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії та щорічної допомоги на оздоровлення особі, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС - задовольнити частково.

         Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва щодо відмови в здійсненні ОСОБА_1 перерахунку  основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»-  протиправними.

         Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва здійснити ОСОБА_1 перерахунок основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи з урахуванням проведених виплат відповідно до ст.ст. 50, 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»починаючи з 15.01.2011року по 22.07.2011 року.

         Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Голосіївського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо не нарахування та недоплати ОСОБА_1, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, сум щорічної допомоги на оздоровлення –протиправними.

         Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1  недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за 2011 рік, виходячи з п’яти мінімальних заробітних плат, що діяли на момент належної виплати, з урахуванням проведених виплат.

          В іншій частині позовних вимог відмовити.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського адміністративного апеляційного суду, через суд першої інстанції.    Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

          Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Суддя:                                                                                                В.С.Пасинок