Справа № 2-14/

2008 р. 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2008 року                                                         Криворізький районний суд

                                                                                              Дніпропетровської області

у складі:

             головуючого судді:                                                                     Савіної Г.О.

             при   секретарі                                                                    Дзиговській Т.Б.

за участю:

             - позивача - відповідача                                                              ОСОБА_1

             - відповідача-позивача:                                                               ОСОБА_2

             - відповідача                                                                                 ОСОБА_3

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, 3-ї особи Вільненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка належить на праві приватної власності;

           зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-ї особи  Вільненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка належить на праві приватної власності та відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

02.02.2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з первісним позовом до ОСОБА_2 і 3-ї  особи  Вільненської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні власною земельною ділянкою, який ним 20.06.2007 року було змінено і уточнено, а також до участі у справі в якості відповідача було притягнуто ОСОБА_3. На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 посилався  на те, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 0,12 га, яка розташована в мікрорайоні «Надія» с. Радгоспне Криворізького району Дніпропетровської області та на яку 27.03.1996 року йому видано державний акт.

Відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 володіють сусідніми земельними ділянками, розташованими згідно схеми по лінії межі відповідно від «Б»-«В», від «А» до «Б».

Нехтуя добросусідськими відношеннями в 2004 році ОСОБА_3 по межі від літери «Б» до літери «В» самовільно здійснила відчуження  його земельної ділянки на 20-40 см, на відстані 30 м. по межі встановивши огорожу та укріпивши її забетованими в землю металевими трубами, у зв»язку з чим за кожним укріпленням огорож на його земельній ділянці лежить бетон радіусом 20-40 м.

Відповідачка ОСОБА_2 аналогічним способом по лінії «Б»-«А» здійснила відчуження його земельної ділянки на 40 см. в літері  «Б», вийшовши на  0 см. в літері «А», та за кожним металевим укріпленням її огорожі лежить радіусом 20-30 см. бетон на його земельній ділянці.

Оскільки відповідачі своїми незаконними діями порушують його право власності на земельну ділянку, а адміністрація Вільненської сільської ради Криворізького району на його звернення про проведення контрольного виміру його земельної ділянки, не реагує, тому позивач просив суд винести рішення, яким зобов»язати ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не чинити йому перешкод у користуванні земельною ділянкою і відновити межу по лінії А-В, повернувши йому земельну ділянку згідно плану земельної ділянки від 27.03.1996 року.

  В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, уточнивши, що просить суд винести рішення, яким зобов»язати відповідачів встановити межі по лінії «А»-«В» шляхом переносу межі в бік земельних ділянок № 24, які належать ОСОБА_3 та ОСОБА_2, згідно схеми до акту контрольного заміру земельних ділянок від 16.11.2007 року, відповідно на 47, 48, 20 см.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позов не визнали, пояснивши, що на момент одержання ОСОБА_3 державного акту на право власності на 0,12 га земельної ділянки від 31.10.1997 року, на місцевості визначалися межі її земельної ділянки щодо сусідніх земельних ділянок і під описом меж занесених в план зовнішніх меж до державного акту стоїть підпис позивача ОСОБА_1 про згоду з установленими межами. Огорожа на межі земельних ділянок ОСОБА_1 і ОСОБА_3 стоїть давно, проте позивач вирішивши продати свою земельну ділянку, лише в 2007 році став пред»являти їм претензії щодо огорожі, вважаючи, що вона встановлена частково на його земельній ділянці, що не відповідає дійсності, а тому просили в позові позивачу відмовити.

ОСОБА_2 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_1, який уточнила в судовому засіданні і на підтвердження якого посилалася на те, що відповідач, порушуючи її право на користування земельною ділянкою, яка належить їй на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу від 27.06.2006 року без її відома і згоди завіз і згрузив на її земельну ділянку свої бетонні блоки. На її неодноразові вимоги та приписи Вільненської сільської ради Криворізького району звільнити її земельну ділянку від бетоноблоків відповідач не реагував до початку розгляду їх позовів у суді.

Діями відповідача їй спричинено матеріальну шкоду у розмірі 2 359,92 грн., оскільки вона в 2007 році оплатила вартість огорожі (за 8 секцій), 16 стовпців та монтажу огорожі,  яку з вини відповідача до цього часу не встановлено, а тому просила стягнути з відповідача на її користь 2 359,92 грн. на відшкодування матеріальної шкоди. Крім того, просила стягнути з відповідача на її користь 1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди яка полягає в тому, що вона, як власник земельної ділянки, при наявності на земельній ділянці бетонних блоків відповідача, не могла повною мірою використовувати земельну ділянку для вирощування сільськогосподарської продукції для своєї родини, не могла встановити огорожу. З причин цього вона змушена була тривалий час ходити по різним інстанціям, а не вирішувати свої особисті проблеми, що вимагало від неї моральних зусиль для подолання усіх перепон, що завдав їй протиправними діями відповідач.

В судовому засіданні позивач, уточнивши свої позовні вимоги, просила стягнути з відповідача на її користь на відшкодування моральної шкоди 50 тис. грн. та на відшкодування матеріальної шкоди 2 359,92 грн.

Відповідач зустрічний позов не визнав, пояснивши, що його бетонні блоки знаходилися на його частині земельної ділянки, якою протиправно заволоділа позивачка і просив їй в позові відмовити.

Представник 3-ї особи Вільненської сільської ради Криворізького району у судове засідання не з»явився, про день  та час судового засідання належним чином повідомлений.

Заслухавши  сторони, оцінивши надані ними докази та заперечення, суд дійшов висновку, що первісний позов задоволенню не підлягає, а зустрічний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступних підстав.

Згідно ксерокопії державного акту від 09.09.1996 року ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,12 га на території Вільненської сільської ради Криворізького району в мікрорайоні «Надія», яка по лінії «А»-«Б» межує з земельною ділянкою ОСОБА_2, а по лінії «Б»-«В» - з земельною ділянкою ОСОБА_3, яким земельні ділянки належать також на праві приватної власності.

По лінії «А»-«Б»-«В» ширина земельної ділянки ОСОБА_1 становить 60,01 м, по лінії «Д»-«Г» (протилежна «А»-«В») - 60,02 м., по лінії «А»-«Д» довжина становить - 20,00 м, по лінії «В»-«Г» (протилежна «А»-«Д») - 20,03 м. (а.с. 17).

Згідно планів земельних ділянок  ОСОБА_3 з 31.10.1997 року, а ОСОБА_2 з 27.07.2006 року належать земельні ділянки площею 0,12 га кожна, шириною по 30.00 м і довжиною по 40.00 м кожна (а.с. 25, 56, 58). З визначеними на місцевості  межами земельних ділянок сторін як ОСОБА_1 так і сестри ОСОБА_2 були згодні, про що свідчать їх підписи під планами в перелічених документах.

За клопотанням ОСОБА_1 28.02.2007 року комісія Вільненської сільської ради Криворізького району за участю сторін зробила заміри земельної ділянки ОСОБА_1, про що склала  акт, згідно якого заміри становлять: від «А» до «Б»-30,01 м, від «Б» до «В» - 30,00 м., (що становить 60,00 м. по межі сестер ОСОБА_2), від «В» до «Г» - 20,00 м., від «Г» до «Д» - 60,2 м, від «Д» до «А» - 20,00 м. (а.с. 14). Від підпису акту ОСОБА_1 відмовився, не погодившись з ним.

За ухвалою суду від 16.11.2007 року Приватне підприємство  «Геохора» виконало контрольні заміри чотирьох земельних ділянок, розміщених між вул. Зелена та вул. Центральна мікрорайону «Надія», в тому числі земельної ділянки ОСОБА_1

Згідно цього акту та схеми до нього довжина земельної ділянки позивача, яка знаходиться між земельними ділянками, які належать  ОСОБА_4 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, становить: по лінії «А»-«Д» -19,80 м, по лінії «В»-«Г»- 19,53 м, по лінії «Б» (від земельної ділянки ОСОБА_2 до земельної ділянки ОСОБА_4) - 19,52 м.

Проте ці заміри суд не може визнати такими, що свідчать про те, що сестри ОСОБА_2, встановивши по межі огорожу, самовільно захопили частину земельної ділянки, яка належить позивачу, оскільки згідно цього ж акту від 16.11.2007 року земельні ділянки гр-н ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (перші від автодороги та вул. Зелена) межевих знаків не мають і зі сторони вул. Зеленої (точки 3,19) практично не закріплені, що не дозволило встановити точні межі останніх (в той же час на схемі довжина земельної ділянки ОСОБА_5 по лінії «А»-«Д» вказана 40,52 м); межі земельних ділянок між ОСОБА_7, ОСОБА_4 (№ 1) та гр. ОСОБА_1 в точках 7,10, 11, 12 (по лінії «А»-«Д», посередині  цих усіх земельних ділянок) на місцевості незакріплені; проте довжина земельних ділянок, які належать ОСОБА_4, ОСОБА_5 по лінії «А»-«Д» перевищують належні їм по 20,00 м.

Наданий позивачем фрагмент схеми розбивки ділянок на місцевості свідчить про те, що при встановлені сестрами ОСОБА_2 огорожі по межі і їх земельних ділянок не було порушено право позивача на належну йому земельну ділянку, оскільки довжина земельних ділянок від вул. Зеленої гр-н ОСОБА_5 і ОСОБА_6 повинна становити  40,00 м,  ОСОБА_4 - 20,00 м, ОСОБА_7 - 20,00 м, ОСОБА_4 - 20,00 м, ОСОБА_1 - 20,00 м,  як по лінії «Д» - «А» так і по лінії  «Г» - «В». Ширина вулиці  Зелена становить  30,00 м, що свідчить про те, що земельна ділянка ОСОБА_1 від початку вул. Зелена повинна знаходитися на відстані 130,00 м. по лінії «Д»-«А» та «Г»-«В».

Контрольні заміри ПП «Геохора» виконані 16.11.2007 року було зроблено (згідно схеми) від вісі автодороги, що пролягає до початку вул. Зелена. Відносно вісі автодороги земельна ділянка позивача знаходиться на відстані 141,11 м. по лінії «Д» - «А», а по лінії «Г»-«В» - 130,92 м. А розміри земельних ділянок ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 від вул. Зелена і до земельної ділянки позивача свідчать про те, що вони збільшені за рахунок земельної ділянки ОСОБА_1 по лінії «Д» - «А» на 61 см. (по цій межі у ОСОБА_1 не вистачає 20 см.), по лінії «Г»-«В»- 55 см. (по цій межі у ОСОБА_1 не вистачає 57 см.). Що ж стосується земельних ділянок ОСОБА_2 і ОСОБА_3, то розміри їх збільшені за рахунок землі сільської ради, якій і належить право ставити питання щодо вилучення у них належної їй частини  землі.

Позивач прохаючи усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, з приводу огорожі на межі земельних ділянок сторін, встановленої відповідачами згідно ч. 1 ст. 106 ЗК України, не заявив ніяких позовних вимог.

Надання ж у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, проводиться відповідно ч. 5 ст. 116 ЗК України лише після вилучення  (викупу) її в порядку, передбаченому ЗК України.

На підставі викладеного суд вважає, що в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Як вбачається із наданих ОСОБА_2 письмових доказів по зустрічному позову, а саме листа начальника Криворізького районного відділу земельних ресурсів на адресу начальника Криворізького РВ УМВС України в Дніпропетровській області від 25.01.2007 року, ксерокопії акту перевірки дотримання  вимог законодавства від 18.01.2007 року, ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2, розмістивши на частині її площі належні йому залізобетонні блоки, у зв»язку з чим відповідно  ст. 126 ЗК України йому було зроблено припис (а. с. 29-35), проте який ним виконано не було, оскільки свої блоки він забрав з земельної ділянки ОСОБА_2 лише після  попереднього розгляду справи у суді.

Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов»язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, внаслідок встановлення обмежень щодо використовування земельних ділянок ( ст. 156 ч. 1 п. «в» ЗК України).

ОСОБА_1, розмістивши свої блоки на земельній ділянці сусідки ОСОБА_2, позбавив її можливості використовувати  цю частину земельної ділянки за призначенням.

Враховуючи, що відповідач звільнив земельну ділянку ОСОБА_2 від блоків, позивач, уточнивши позовні вимоги, пов»язує спричинену їй діями відповідача матеріальну шкоду у розмірі 2 293,28 грн., у зв»язку з придбанням нею влітку 2007 року секцій огорожі, необхідних  труб для її встановлення та оплатила монтажні роботи, які не було виконано з вини відповідача, який зайняв її частину земельної ділянки під свої залізобетонні блоки. На підтвердження своїх вимог надала рахунок - фактуру від 11.05.2007 року.

Враховуючи, що в рахунку вказано, що він дійсний до оплати до 25.05.2007 року, а позивач не надала суду доказів на оплату цього рахунку, а тому їй в задоволенні цієї частини позову слід відмовити.

Вимагаючи стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди 50 тис. грн. ОСОБА_2 не надала пояснення на підставі яких розрахунків вона визначила такий розмір моральної шкоди.

Суд, враховуючи, що неправомірними діями ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 моральну шкоду, пов»язану з порушенням відповідачем її законних прав на земельну ділянку, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя, а тому згідно ст. 386 ч. 3 ЦК України на користь ОСОБА_2 слід стягнути  з ОСОБА_1 на відшкодування  моральної шкоди 1 500 грн., в задоволенні решти позову їй слід відмовити .

На підставі ст. 88 ЦПК України судові витрати ОСОБА_1 не підлягають стягненню з ОСОБА_2 і ОСОБА_3, за винятком 9,58 грн., пов»язаних з їх викликом у судове засідання, судові витрати ОСОБА_2 підлягають задоволенню у розмірі 8,50 грн. по сплаті судового збору  за позов про відшкодування моральної шкоди і 7,50 грн. витрати на ІТЗ розгляду справи у суді.

  Керуючись ст. ст. 6,10,11, 60,  208, 209, 212, 214, 215, 218  ЦПК України, ч. 2 ст. 152, ст. 106 ч. 1, 116 ч. 5, 156, 158 ЗК України,  ст. 386 ч. 3 ЦК України, суд  -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 щодо зобов»язати їх не чинити йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,12 га, розташованою в АДРЕСА_1 і встановлення межі по лінії «А»-«В» шляхом переносу межі в бік земельних ділянок за АДРЕСА_2  ОСОБА_3 та ОСОБА_2 згідно схеми до акту контрольного заміру земельних ділянок від 16.11.2007 року відповідно на 47, 48, 20 см. відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на її користь на відшкодування моральної шкоди 1 500 (одну тисячу п»ятьсот) грн., та судові витрати у розмірі 16 (шістнадцять) грн.,  в задоволені решти позову ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати пов»язані з їх викликом до суду у розмірі 9 (дев»ять) грн. 58 коп.

Рішення  може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення, або шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя