печерський районний суд міста києва
Справа №2-51/08
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 березня 2008 року Печерський районний суд міста Києва
в складі головуючого-судді Мельник А. В.
при секретарі Марчук О. Л., Пшегарницькій І.Е.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2.
представника відповідача ОСОБА_4.
представника третьої особи Козачок О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності, припинення права власності, стягнення грошової компенсації, третя особа Печерська районна у м. Києві державна адміністрація, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності, припинення права власності, стягнення грошової компенсації, третя особа Печерська районна у м. Києві державна адміністрація
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулась з наведеним позовом до ОСОБА_3. і просила поділити майно, що придбане ними за час шлюбу. В подальшому представник позивачки подав заяву про зміну позовних вимог і в кінцевому наслідку просить визнати за позивачкою право власності на квартируАДРЕСА_1 в м. Києві, загальною площею 221,1 м.кв., припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_3. на цю квартиру та стягнути з позивачки на користь ОСОБА_3. грошову компенсацію за його частку власності в цій квартирі, також просить стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування позову посилається на те що 20 квітня 1991р. позивачка уклала зареєстрований шлюб з ОСОБА_3. Під час шлюбу сторонами на ім'я відповідача двома договорами купівлі-продажу, тобто за договором від 27 серпня 1992р. та за договором від 6 червня 1994р., була придбана п'ятикімнатна квартираАДРЕСА_1 в м. Києві. Ця квартира є майном набутим ними під час шлюбу і є їх спільною сумісною власністю. Але після розірвання шлюбу сторони не дійшли згоди щодо поділу цієї квартири. Відповідач своїми діями перешкоджає позивачці та їх дочці - інваліду, проживати у спірній квартирі. Ці дії відповідача вимусили позивачку декілька років тому переїхати до двокімнатної квартири її матері, в квартирі матері вони не забезпечені житлом по нормі встановленій ст. 47 ЖК України. Вважає, що з урахуванням інтересів неповнолітньої доньки сторін, частка власності позивачки в квартирі, що є предметом спору повинна бути збільшена до 65/100 частин квартири, а частка власності відповідача повинна бути зменшена до 35/100 частин квартири. Просить припинити право власності відповідача на частку в спірній квартирі у відповідності до ч. 2 ст. 365 ЦК України, вказує, що позивачка має можливість внести на депозитний рахунок суду суму вартості цієї частки відповідача в квартирі в розмірі 1 356 578, 48 грн., виходячи з дійсної вартості квартири, що встановлено Висновком будівельно-технічної експертизи КНДІСЕ.
ОСОБА_3. звернувся до ОСОБА_1 з зустрічним позовом, про припинення права на частку у спільному майні. В обґрунтування цього позову він посилається на наступне. З 20.04.1991р. до 10.03.1998р. він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. В 1994р у них народилась донька. 27.08.1992р., тобто під час шлюбу, на його ім'я була куплена частина квартириАДРЕСА_1 в м. Києві. 06 червня 1994р. також на його ім'я була придбана інша частина цієї ж квартири. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 1998р., по справі за позовом ОСОБА_3. до нього про вселення, встановлено, що нами була придбана в цілому квартира АДРЕСА_1 в м. Києві, загальною площею 212,1 кв. м. Посилається на те, що у них з відповідачкою для купівлі другої частини цієї квартири в 1994р., не було грошей, тому його мати ОСОБА_5 за місцем своєї роботи отримала кредит і передала йому гроші для купівлі цієї частки квартири на його ім'я, з метою створення лише його власності, і для ремонту квартири. А тому вказує, що друга частина квартири була куплена не за спільні з відповідачкою кошти, а за його особисті кошти, і ця частина квартири є лише його особистою власністю. Вказує, що відповідачка, таким чином має право власності лише на частину квартири, що є предметом спору, пропорційну половині частки від 120,3 кв.м., (тобто на 60,15 кв.м.), що були придбані за першим договором купівлі-продажу, і ця частка становить 28,36/100 часток від всієї квартири. Вказує, що довгі роки відповідачка в цій квартирі разом з донькою не проживає, призвела квартиру в непридатний для проживання стан. Що він на ім'я відповідачки щомісячно в достатньому розмірі висилає аліменти на утримання дитини, а відповідачка одержує їх. Оскільки відповідачка на протязі довгих років, без поважних причин не користується спірною квартирою, він вважає, що є підстави для припинення права відповідачки на частку в цій квартирі. Вказує, що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи КНДІСЕ №11580 від 12 червня 2007р., поділ квартири в натурі неможливий, дійсна вартість одного квадратного метру площі квартири становить 21976 грн., тому, відповідно, вартість 60,15 кв.м., тобто 28,36/100, часток спірної квартири, що належить відповідачці становить 1321856,4 грн., і що на виконання вимог закону, він має можливість зарахувати, до судового рішення, цю суму грошей на депозитний рахунок суду, як грошову компенсацію за частку власності відповідачки в цій квартирі. А тому просить визнати за ним право одноособової власності на квартиру АДРЕСА_1 в м. Києві, стягнути з нього на користь відповідачки, в порядку грошової компенсації за її частку в цій квартирі 1321856,4 грн. надавши їй можливість зняти вказану суму з депозитного рахунку суду, припинити право спільної сумісної власності відповідачки на квартиру АДРЕСА_1 в м. Києві, стягнути з відповідачки судові витрати.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представники підтримали її позов і просили його задовольнити, проти зустрічного позову заперечують з підстав викладених в основному позові.
Представник ОСОБА_3. проти основного позову заперечує, зустрічний позов підтримує з підстав викладених в зустрічному позові.
Представник Органу опіки та піклування основний позов підтримує, проти зустрічного позову заперечує.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, заслухавши свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що обидва позови підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 20 квітня 1991р. до 10 березня 1998р. В шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1
На ім'я ОСОБА_3., згідно договорів купівлі-продажу від 27.08.1992р. та від 6.06.1994р., у встановленому законом порядку, куплена квартираАДРЕСА_1 в м. Києві, Обидва вказані договори зареєстровані в БТІ м. Києва. Це вбачається з копій наведених договорів. Як встановлено рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 1998р. по справі №2-2193/4 за 1998р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про вселення, загальна площа цієї квартири становить 212,1 кв.м.
З тексту наведених договорів купівлі-продажу квартири вбачається що ціна за першим вказаним договором купівлі-продажу становить 30 000 доларів США, ціна за другим договором становить 15 000 000 крб.
Як вбачається з пояснень обох сторін та їх представників, частина квартири, що є предметом спору, куплена за договором купівлі-продажу від 27.08.1992р. за загальні кошти подружжя, а тому, відповідно до ст. 22, 28 КпШС України (що діяв на момент укладання вказаних договорів), є їх спільною сумісною власністю і їх частки є рівними.
З пояснень представника ОСОБА_3. та з письмових доказів у справі (а.с. 239, том 1), судом встановлено, що станом на 1994р. у сторін не було прибутку який дозволяв би їм придбати другу частину квартири, що є предметом спору за договором купівлі-продажу від 6 червня 1994р. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5. та ОСОБА_7, тобто батьки ОСОБА_3., показали суду, що за домовленістю сім'ї, ОСОБА_5. 16 лютого 1994р. отримала за місцем своєї роботи позичку у розмірі 41 000 000 крб., яку вони з чоловіком вирішили передати синові для придбання на його ім'я і з метою створення лише його власності на другу частину квартири, що є предметом спору та її ремонту. Вони також показали суду, що в травні 1994р. обговорили разом з сином та його дружиною це питання і дружина сина, тобто ОСОБА_1. погодилась з тим, що друга частина вказаної квартири, оскільки набувається не на загальні кошти їх сім'ї, буде власністю лише ОСОБА_3. Покази цих свідків підтверджуються і письмовим доказом у справі, а саме копією розхідного касового ордеру, засвідченою у встановленому законом порядку, з якої вбачається, що ОСОБА_5. дійсно 16.02.1994р. отримала за місцем своєї роботи позичку у розмірі 41 000 000 крб. А тому суд приходить до висновку, що друга частина спірної квартири придбана за договором купівлі-продажу від 6 червня 1994р. є особистою власністю лише ОСОБА_3. А оскільки ОСОБА_1, таким чином, набула право власності лише на ½ частку від частини спірної квартири придбаної за договором купівлі-продажу від 27.08.1992р., то її частка у всій квартирі в цілому становить 28,36/100, або 2836/10000 частин квартири, а частка ОСОБА_3. по відношенню до всієї квартири відповідно становить 71,64/100 або 7164/10000 частин.
Як вбачається з письмових доказів у справі, ОСОБА_3., протягом довгого часу, щомісячно перераховує ОСОБА_1 аліменти на утримання їх неповнолітньої доньки. Розмір цих аліментів відповідає встановленому прожитковому мінімуму. У відповідності до ст. 180 СК України, обов'язок утримувати дитину законодавцем покладено на обох батьків. Відповідно до частини 3 ст. 70 СК України, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, з ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Будь-яких доказів того, що розмір аліментів які сплачує ОСОБА_3. є недостатній, ОСОБА_1 суду не надала. Тому суд не вбачає підстав для застосування до цих правовідносин ч. 3 ст. 70 СК України. Тобто підстави для зменшення частки ОСОБА_3. у спільному майні подружжя, відсутні.
Рішенням Печерського районного суду м. Києві від 20 листопада 2001р., було задоволено позов ОСОБА_3. до ОСОБА_3, про поділ майна, визнання права власності на частку квартири та визначення порядку користування нею. Цим судовим рішенням ОСОБА_3. було виділено 3/8 частини спірної квартири, а ОСОБА_3. 5/8 її частин та встановлено конкретний порядок користування приміщеннями цієї квартири. Сторони та їх донька зареєстровані у цій квартирі. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 4 червня 2002р. це судове рішення залишено без змін. Ухвалою Колегії судів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26 квітня 2006р., ці судові рішення були скасовані і справа направлена на новий розгляд до районного суду.
З письмових доказів у справі вбачається, що ОСОБА_1 частину квартири, що була їй виділена у користування внесла до статутного фонду ТОВ „БЦ”, а після рішення суду, яким було задоволено позов ОСОБА_3. про виселення цього товариства зі спірної квартири, вона здала свою частку квартири партії „БРАТЕРСТВО” в особі ОСОБА_8
Як вбачається з Висновку №11580 судової будівельно-технічної експертизи КНДІСЕ від 12.06.2007р., приміщення спірної квартири, що були у свій час виділені ОСОБА_1 в користування наведеним вище рішенням районного суду, приведені у стан непридатний для проживання.
Цим же висновком експертизи встановлена дійсна вартість квартири, що є предметом спору в розмірі 4 661 110 грн. Цю, встановлену висновком експертизи вартість квартири, сторони не оспорювали і кожна із сторін посилалась на неї у своєму позові.
Відповідно до частини 2 ст. 365 ЦК України, на яку посилались у своїх позовах обидві сторони, суд постановляє рішення про припинення права особи на часку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Ця умова закону на момент постановлення рішення не виконана ні однією зі сторін, а тому підстави для застосування вимог 365 ЦК України, як до основного, так і до зустрічного позову відсутні.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 22,24,28 КпШС, ст.ст. 70,71 СК України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності, припинення права власності, стягнення грошової компенсації, третя особа Печерська районна у м. Києві державна адміністрація задовольнити частково .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2836/10000 квартири АДРЕСА_1 в м. Києві, загальною площею 212,1 кв.м..
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності, припинення права власності, стягнення грошової компенсації, третя особа Печерська районна у м. Києві державна адміністрація задовольнити частково .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 7164/10000 квартири АДРЕСА_1 в м. Києві, загальною площею 212,1 кв.м..
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана через Печерський районний суд міста Києва до Апеляційного суду міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається через Печерський районний суд міста Києва до Апеляційного суду міста Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий