Справа № 1-307/2007
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2007 року Святошинський районний суд м. Києва
в складі:
головуючого судді: Бандури І.С
при секретарі: Ніколаєнку М. М. , Завальнюк О.І.,
Загірній Л.П.,
з участю прокурора: Яблонського Ю.С. , Су кача О.О.
Шаповалова В.Г.
захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2
ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києві
кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Прип'ять
Чорнобильського району, Київської області, українця, громадянина України, освіта середня, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, не працюючого, не судимого, за ст. 187 ч.4 КК України;
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_2, одруженого, на утриманні малолітня дитина, не працюючого, судимого 27 вересня 2004 року Оболонським районним судом м. Києва за ст. 286 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки, за ст. 187 ч.4 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4, 15 лютого 2002 року, приблизно о 10 год., за попередньою змовою з ОСОБА_5 і двома невстановленими слідством особами, з проникненням у житло, в квартиру АДРЕСА_3, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я, а також з погрозою застосування такого насильства, скоїв розбійний напад на гр. ОСОБА_6 з метою заволодіння чужим майном, яке належить останньому та заволодів ним в особливо великих розмірах, чим завдав потерпілому матеріальну шкоду.
Так, на початку лютого 2002 року невстановлена слідством особа на ім'я ОСОБА_7, запропонував ОСОБА_4 і ОСОБА_5 заволодіти особистим майном гр. ОСОБА_6, повідомивши їм, що в квартирі останнього є багато цінних речей, оскільки останній до цього працював ювеліром. При цьому невстановлена слідством особа на ім'я ОСОБА_7 також повідомив ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про те, що разом з ними буде приймати участь ще одна особа.
На дану пропозицію ОСОБА_4 і ОСОБА_5 погодилися, чим вступили з невстановленою слідством особою на ім'я ОСОБА_7 в попередню злочинну змову.
Перебуваючи в злочинній змові невстановлена слідством особа на ім'я ОСОБА_7 розподілив, при цьому, роль кожного з вказаних осіб, суть яких зводилась до того, що коли вони прибудуть до будинку АДРЕСА_3, то він залишиться в автомобілі, а ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інший невстановлений слідством учасник, з яким останні раніше знайомі не були, піднімуться до квартири НОМЕР_1, в якій проживав гр. ОСОБА_6. Після цього невстановлена слідством особа повинна буде подзвонити в квартиру НОМЕР_1 і коли гр. ОСОБА_6. відкриє двері, то необхідно бризнути газом із балончика в очі останньому. Цим часом ОСОБА_4 і ОСОБА_5, заздалегідь одівши на голови спортивні шапочки і, закриваючи обличчя, повинні будуть проникнути в дану квартиру і заволодіти майном останнього.
Після розподілення ролей невстановлена слідством особа на ім'я ОСОБА_7 став вести спостереження за звичками гр. ОСОБА_6 і через декілька днів повідомив ОСОБА_4, ОСОБА_5 і невстановленій слідством особі, що злочин вони будуть скоювати 15.02.2002 року.
15 лютого 2002 року, приблизно о 8 годині ОСОБА_4, ОСОБА_5 і невстановлена слідством особа, діючи згідно розподілених ролей, на автомобілі під керуванням невстановленої слідством особи на ім'я ОСОБА_7, прибули до будинку АДРЕСА_3, біля якого невстановлена слідством особа на ім'я ОСОБА_7 передав ОСОБА_4 і ОСОБА_5 скотч та спортивні шапочки, в яких вони зробили отвори для очей, а невстановленій слідством особі - балон зі сльозоточивим газом, а також гроші на таксі. Після цього, ОСОБА_4, 15.02.2002 року, приблизно в 10 год., разом з ОСОБА_5 і невстановленою слідством особою, діючи згідно раніше розробленого ними злочинного плану, прослідували в під'їзд АДРЕСА_3, і піднявшись на площадку сходів 5 поверху, розташувались біля вхідних дверей в загальний коридор квартир НОМЕР_2 та НОМЕР_1. Після цього невстановлена слідством особа подзвонив в дзвінок вхідних дверей квартири НОМЕР_1, де в той час мешкав гр. ОСОБА_6. Коли нічого не підозрюючий, гр. ОСОБА_6. відкрив вхідні двері
загального коридору, то невстановлена слідством особа застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров'я, бризнув останньому в обличчя сльозоточивим газом з вказаного балончика і наніс удар ногою в живіт. Коли гр. ОСОБА_6., будучи засліплений від сльозоточивого газу та від нанесеного йому удару впав на підлогу, то ОСОБА_4 разом з ОСОБА_5, застосовуючи насильство небезпечне для життя і здоров'я, нанесли останньому декілька ударів ногами по голові та тулубу, від чого останній втратив свідомість. Подолавши таким чином у гр. ОСОБА_6 намір чинити опір, невстановлена слідством особа з місця вчинення злочину втік, а ОСОБА_4 разом ОСОБА_5 зв'язали гр. ОСОБА_6 скотчем ноги і руки за спиною, після чого затяти до коридору вищевказаної квартири і залишили лежати на підлозі. Продовжуючи далі свої злочинні дії, ОСОБА_5, обшукуючи квартиру разом з ОСОБА_4 став вимагати від гр. ОСОБА_6 сказати, де саме в його квартирі знаходяться гроші. Коли гр. ОСОБА_6. відповів, що у нього не має грошей, то ОСОБА_5 вдарив його ногою по тулубу, чим заподіяв останньому фізичну біль. Після цього, ОСОБА_4, взявши на кухні праску, поклав її на спину гр. ОСОБА_6 і погрожуючи включити в електромережу, знову став вимагати від гр. ОСОБА_6 вказати місцезнаходження грошей. Коли гр. ОСОБА_6., повідомив вказаним особам, що у нього немає грошей, то ОСОБА_4, приставив до спини гр. ОСОБА_6 гострим кінцем праски і погрожуючи фізичною розправою, яку останній сприйняв як реальну загрозу своєму життю і здоров'ю, знову став вимагати від гр. ОСОБА_6 віддати їм гроші. Продовжуючи знаходитись в квартирі АДРЕСА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 заволоділи чужим майном, яке належить гр. ОСОБА_6, а саме: сумкою чорного кольору, ціною 100 грн., набором для гоління, ціною 100 грн., 2000 доларів США, що згідно курсу валют із розрахунку 5, 3206 гривень за один долар США складає суму 10641 грн. 20 коп., золотою коробкою для сірників, ціною 4000 грн., костяними фігурками "Нецке", в кількості 20 штук з різноманітними зображеннями на загальну суму 50000 грн., золотими бляшками в кількості 6 штук, на загальну суму 10000 грн, фарфоровою статуеткою, ціною 260 грн., трьома золотими кишеньковими годинниками, на загальну суму 8000 грн., золотим ланцюжком, ціною 250 грн., мобільним телефоном "Нокіа 8850 ", ціною 700 грн., мобільним телефоном "Нокіа 7710", ціною 700 грн., в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв'язку "Велком", ціною 250 грн., трубкою радіотелефоном "Сіменс", ціною 500 грн., плеером "Панасонік", ціною 350 грн., золотим наручним годинником "Брігге", ціною 30000 грн. наручним годинником фірми "Фортіс", ціною 3000 грн, а всього чужим майном, яке належить гр. ОСОБА_6 на загальну суму 118851 грн. 20 коп., що більше чим в 600 раз перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є
особливо великим розміром. З викраденим чужим майном ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з місця вчинення злочину втекли і невстановленим слідством автомобілем прибули до гаража, який розташований АДРЕСА_4, де на них чекала невстановлена слідством особа по імені ОСОБА_7.
Вподальшому ОСОБА_4, ОСОБА_5 і невстановлена слідством особа на ім'я ОСОБА_7 розпорядились майном гр. ОСОБА_6 на свій розсуд.
В судовому засіданні підсудні ОСОБА_4 та ОСОБА_5, винними себе визнали повністю і пояснили, що 15 лютого 2002 року, приблизно о 10 год., за попередньою змовою з проникнення у житло в квартиру АДРЕСА_3, скоїли розбійний напад на гр. ОСОБА_6 з метою заволодіння чужим майном, та заволоділи ним при обставинах зазначених в обвинувальному висновку.
У вчиненому розкаюються.
Показання підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відповідають фактичним обставинам справи і ними не оспорюються, а тому суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудних.
При таких обставинах вина підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину передбаченого ст. 187 ч.4 КК України повністю доведена, а тому їх злочинні слід кваліфікувати за ст. 187 ч. 4 КК України за ознакою „ напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, яке є небезпечним для життя здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), а також з погрозою застосування такого насильства, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, спрямований на заволодіння чужим майном у особливо великих розмірах".
По справі потерпілим ОСОБА_6 до підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заявлено цивільний позов на суму 118 210 грн.
Підсудні ОСОБА_4 і ОСОБА_5 частково відшкодували заподіяну шкоду потерпілому в сумі 10000 грн., про що було надано в судовому засіданні квитанції про сплату зазначеної суми грошей, а тому даний позов слід задольнити на суму 108 210 грн. оскільки він доведений і знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.
Призначаючи міру покарання підсудним ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу підсудних, що ОСОБА_4 раніше не судимий, характеризується позитивно, підсудний ОСОБА_5 після вчинення даного злочину притягувався до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, обставини, які пом'якшують покарання, що підсудні повністю визнали свою вину, щиро розкаялись у вчиненому, мають на утриманні малолітніх дітей, дружин, які ніде не працюють, що відшкодували частину завданих збитків, позитивно характеризуються, потерпілий не наполягає на суворій мірі покарання, не знаходячи
обставин, що обтяжують покарання, а тому враховуючи всі наявні обставини, які помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину вважає, що покарання підсудним ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід призначити у виді позбавлення волі, оскільки їх виправлення і перевиховання не можливе без ізоляції від суспільства, але нижче від найнижчої межі встановленої в санкції ч. 4 ст. 187 КК України з конфіскацією всього особистого майна.
Оскільки підсудний ОСОБА_5 вчинив даний злочин в 2002 році, тобто після вчинення злочину, за який він засуджений Оболонським районним судом м. Києва 27 вересня 2004 року, тому вирок Оболонського районного суду м. Києва від 27 вересня 2004 року про засудження ОСОБА_5 за ст. 286 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки слід виконувати самостійно.
Речові докази по справі - вирішити у відповідності до вимог ст. ст. 81, 330 КПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 187 ч.4 КК України і призначити йому покарання за цією статтею із застосуванням ст. 69 КК України у виді 4 ( чотирьох ) років позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі з конфіскацією всього особистого майна.
Строк покарання засудженому ОСОБА_4 обчислювати з дня його затримання, тобто з 1 квітня 2005 року.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_4 залишити попередню - тримання під вартою в слідчому ізоляторі Держдепартаменту України з питань виконання покарань № 13 м. Києва.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 187 ч.4 КК України і призначити йому покарання за цією статтею із застосуванням ст. 69 КК України у виді 4 ( чотирьох ) років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
Строк покарання засудженому ОСОБА_5 обчислювати з дня його затримання, тобто з 1 квітня 2005 року.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 27 вересня 2004 року про засудження ОСОБА_5 за ст. 286 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 2 роки виконувати самостійно.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_5 залишити попередню - тримання під вартою в слідчому ізоляторі Держдепартаменту України з питань виконання покарань № 13 м. Києва.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задовольнити.
Стягнути солідарно з підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 108 210 (сто вісім тисяч двісті десять ) грн. матеріальної шкоди.
Речові докази по справі - відеокасету з відтворенням обстановки та обставин події, які знаходяться при матеріалах кримінальної справи - залишити при матеріалах кримінальної справи, а дві спортивні шапочки та бирка з відбитком печаток ТВ Солом'янського РУ в м. Києві, які знаходяться в камері схову речових доказів Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві - знищити.
Апеляція на вирок суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення через Святошинський районний суд м. Києва, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.