Справа №1-206/07

 

ВИРОК

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

 

27 липня 2007 р. Святошинський районний суд м.  Києва в складі головуючого судді Сержанюка А.С. ,  з участю секретарів Католіченко Ю.,  Ніколаєнка М. М. ,  Жук О.В.,  прокурора Шаповалова В.Г.,  потерпілого ОСОБА_1,  експертів Линник С. В.,  Рідковця С. В.,  захисника ОСОБА_2,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Києві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  українки,  громадянки України,  уродженки м.  Сургут,  Тюменської області,  Росії,  освіта незакінчена вища,  не одруженої,  працюючої кондитером ЗАТ „Президент-готель",  прож. АДРЕСА_1,  раніше не судимої

за  ст.  115 ч. 1 КК України

 

ВСТАНОВИВ:

 

24 листопада 2006 р.,  в вечірній час,  ОСОБА_3,  разом із своєю матір'ю ОСОБА_4,  знаходилась по місцю свого проживання - АДРЕСА_1.

Цього ж дня,  близько 22 години,  між ОСОБА_4 та її дочкою ОСОБА_3 виникла сварка з приводу зустрічей дочки з її молодим чоловіком,  який ОСОБА_4 не подобався.

При цьому,  у ОСОБА_3,  на ґрунті раптово виниклих неприязнених стосунків із своєю матір'ю виник умисел,  направлений на її умисне вбивство.

Реалізовуючи свій злочинний намір,  діючи умисно,  ОСОБА_3 схопила на кухні молоток і підійшла до ОСОБА_4,  яка сиділа в кімнаті і раптово нанесла їй удари молотком в життєво важливий орган - голову.

В результаті отриманих тілесних пошкоджень ОСОБА_4 на місці вчинення злочину померла.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 479/4688 від 5.01.2007 р. на тілі потерпілої ОСОБА_4 виявлені наступні пошкодження:

1. а) Забійні рани (№1, 2 ) на волосяній частині голови в тіменній області справа і в центрі,  забійна рана ( № 3 ),  на волосяній частині голови,  в правій скроневій області забійні рани ( №4-8 ),  на волосяній частині голови лобній області справа і в центрі ділянка сплющення голови,  яка захвачує волосяну частину голови в правій скроневій області лобній області справа,  а також праву білявушну область і область обличчя в щелепно-орбітальній області справа з наявністю на фоні його забійної рани ( № 9 ) і двох рваних ран ( №№10 -11 ),  в правій скроневій області,  забійна рана ( № 12 ),  в лобній області справа,  забійні рани ( №№ 13-14 ),  садна з елементами розтріскування шкіри на фоні деяких із них крововиливи в щелепно-орбітальній області із захватом правої білявушної і

 

правої скроневої областей забійна рвана рана (№15 ),  на обличчі в лобній області справа забійні рани (№№16-17 ),  садна,  на обличчі в центрі лобної області забійна рана (№ 18 ),  садна з елементом розтріскування шкіри на її фоні на обличчі в лобній області зліва крововилив з забійною раною ( №19 ),  на її фоні на обличчі в області правого ока крововилив,  на обличчі в області лівого ока садна,  на обличчі на спинці носу забійна рана ( № 20),  крововилив із садном на його фоні на обличчі в області правої носо-губної складки,  крововилив із садном на його фоні,  а також садна на обличчі в проекції правого кута і нижнього краю правої вітки нижньої щелепи скрізна забійна ( №21 ),  на обличчі,  в області нижньої губи,  скрізна забійна рана (№22 ),  на обличчі в центрі підборідної області забійна рана ( №23 ),  в області правого вуха,  ознаки зовнішньої кровотечі із носу та правого вушного ходу,  крововиливи в м'які тканини голови в тім'яній області ( справа і в центрі ),  правій скроневій області,  в лобній області ( справа,  в центрі і зліва ),  в лобно-скроневій області справа в правій білявушній області,  а також в товщі правого скроневого м'язу - відповідно виявленим пошкодженням -вдавлений перелом на правій тіменній кістці,  зони багатооскольчатих переломів на кістках піднебіння черепа,  в лобно-тіменнно-скронево-основній області справа і на луско-лобній кістці справа,  в центрі і зліва,  з зануренням виділених осколків в порожнину черепа,  а також переломи кісток основи черепа,  сформовані відходячими від зон багатооскольчатих переломів додатковими,  радіальними лініями,  які поширюються в передню черепну ямку справа і зліва,  в середню черепну ямку справа з руйнуванням їх структур,  по ходу цих ліній - переломи кісток обличчя правої щелепної кістки,  кісток носу правої і лівої верхньо-щелепних кісток,  а також нижньої щелепи - субдуральна гематома ( об"ємом біля 10 куб. см.  ),  на випуклій поверхні правої півкулі - розриви твердої мозкової оболонки,  в зонах багатооскольчатих переломів з пошкодженням верхнього поздовжнього синуса,  розриви м'якої мозкової оболонки в зонах багатооскольчатих переломів,  обмежено-дифузні субарахноїдальні крововиливи в області правої і лівої лобних долей,  в також в області правої скроневої долі,  ділянки розмізкування речовини головного мозку в області правої лобної і правої скроневої долей з частковим викидом речовини мозку назовні,  в області правої лобної долі рідка кров в шлуночках головного мозку,  набухання-набрякання головного мозку;

б)      ознаки аспірації крові;

в)       пергаментні плями на шиї,  багатооскольчаті переломи хрящів гортані без

крововиливів в м'які тканини в зоні переломів.

Враховуючи характер,  морфологію і локалізацію пошкоджень,  дані судово-гістологічного дослідження,  можна прийти до висновку,  що всі пошкодження виникли від неодноразового ( 25 кратного ) травмування тупим предметом,  з обмеженою контактуючою поверхнею,  яка,  в своєму складі,  мала ребро,  грані,  напівкруглу ( або круглу) поверхню,  можливо і молотком - за механізмом удару.

Зазначені в п. 1 а) тілесні ушкодження виникли незадовго до настання смерті і могли утворитись в строк і при обставинах,  вказаних в постанові слідчого від 27 листопада 2006 р.

Смерть ОСОБА_4 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток піднебіння та основи черепу і кісток обличчя,  розривів твердої та м'якої мозкових оболонок з частковим розмізкуванням речовини головного мозку,  крововиливами під оболонки і шлуночки головного мозку,  набряканням-набуханням головного мозку.

Комплекс пошкоджень,  спричинених ОСОБА_4,  які сформували відкриту черепно-мозкову травму і обумовили настання її смерті,  має ознаки тяжких тілесних пошкоджень і знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Своїми діями,  які виразились у вбивстві ОСОБА_4,  тобто протиправному заподіянні смерті іншій людині,  ОСОБА_3 скоїла злочин,  передбачений  ст.  115 ч.1 КК України.

В судовому засіданні підсудна свою вину визнала частково. При цьому,  пояснила,  що дійсно вона з мамою мала неприязні стосунки на протязі трьох останніх років.

 

Приблизно,  два рази на тиждень мама її безпричинно сварила.

24.11.2006 року,  приблизно о 20 годині,  вона прийшла додому - в квартиру АДРЕСА_1. Мама була в поганому настрої і поцікавилась,  де вона так довго гуляла і з ким.

Почувши її відповідь і висловлене небажання припинити стосунки із хлопцем,  мама почала її бити,  внаслідок чого у неї був синяк,  тягати за волосся,  висловлювати намір відтяти голову,  невдоволення щодо її народження,  відправити до діда,  а на закінчення - сказала,  що не хоче її бачити і пішла до кімнати,  де продовжувала ображати та погрожувати.

Вона довго плакала,  а пізніше,  приблизно через 5 хвилин,  взяла на антресолі кухні молоток,  пішла до мами і стала наносити удари по її голові. Кількість нанесених ударів не пам'ятає.

Коли отямилась,  відчула що в роті пересохло і направилась на вулицю,  де викинула в сміття молоток і одяг.

Потім зустрілася з друзями,  купила води і прийшла додому,  звідки викликала міліцію.

Вважає,  що вона скоїла вбивство в стані сильного душевного хвилювання.

Не дивлячись на те,  що ОСОБА_3 винною себе в інкримінованому їй діянні визнала частково,  остання повністю підтверджується зібраними та дослідженими по справі доказами.

Так,  допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 пояснив,  що відносини між ОСОБА_4 та її дочкою - ОСОБА_3 були нормальними. Вони досить часто приїжджали в м.  Остер до батька першої із них і він бачив,  що загострень у відносинах між ними не було.

За тиждень до своєї загибелі ОСОБА_4,  при зустрічі,  говорила про те,  що дочка погано себе веде,  зустрічається з кимсь,  не ночує дома і вони не розуміють одне одного.

ОСОБА_4 жила для дочки,  не заставляла нічого робити,  ставилась до неї позитивно,  як і ОСОБА_3 до матері. Йому нічого не відомо про її негативне ставлення до дочки.

Претензій до підсудної немає,  а щодо міри покарання - покладається на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_5 пояснила,  що між підсудною та її матір'ю були завжди конфлікти,  починаючи із 1999 р. в ході яких перша била дочку,  яка ходила в синяках.

Вона дружить із ОСОБА_3 на протязі трьох останніх років і коли вони одного разу зламали зонтик,  то ОСОБА_4 накинулась на неї ( ОСОБА_5),  вирвала сережку із вуха і погрожувала сокирою.

Конфлікти виникали через те,  що підсудна запізнювалась додому,  а тому мати била доньку,  була проти зустрічей з хлопцем,  з яким зустрічалась з літа 2006 р.

ОСОБА_3 у відповідь на це пояснювала,  що вона повнолітня і хоче сама будувати своє життя.

Бачила підсудну з синяками на різних частинах тіла,  яку може охарактеризувати лише з позитивної сторони.

В останній час матір перестала бити підсудну,  а 25 листопада 2006 р. взнала,  що ОСОБА_3 у в'язниці.

ОСОБА_6,  ОСОБА_7,  ОСОБА_8,  допитані в тій же якості,  дали суду аналогічні пояснення щодо взаємовідносин підсудної із ОСОБА_4,  характеристики ОСОБА_3 При цьому,  остання відзначила,  що особисто тілесних пошкоджень у підсудної не бачила.

Свідок ОСОБА_9 з позитивної сторони охарактеризувала ОСОБА_3 та відзначила деспотичний характер ОСОБА_4,  яка ні з ким не спілкувалась,  не займалась суспільно-корисною працею,  контролювала все життя підсудної,  говорила,  що вб'є її,  оскільки та зустрічається з хлопцем,  іноді п'є пиво,  працює в колективі з молодими

 

людьми.

ОСОБА_3 не суперечила,  підкорялась волі матері,  любила її і не скаржилась на неї.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 вказала,  що працювала з ОСОБА_4,  яка відзивалась про свою дочку,  яку виховувала сама,  позитивно.

Знає,  що та нав'язувала свою волю дитині,  контролювала кожен її крок. По характеру ОСОБА_4 була економна і скритна.

ОСОБА_11,  допитана в тій же якості в ході досудового слідства,  пояснення якої проголошені судом в силу поважності причин неявки в судове засідання,  дала суду аналогічні пояснення.

Окрім цього,  вказала на застосування ОСОБА_4 до дочки за те,  що та прийшла додому пізно,  виховного заходу у вигляді стояння на колінах з гречкою на підлозі і тримання в руках каструлі. Мати не була задоволена хлопцем,  з яким зустрічалась її донька. Соромилась своєї роботи в „Київгазі".

Місце,  обставини та механізм заподіяння смерті ОСОБА_4,  при встановлених судом обставинах,  підтверджуються протоколами огляду місця події від 24 та 25 листопада 2006 року ( а. с 10-13,  14-18 т. 1 ),  фототаблицями до першого із них ( а. с.  19-23 т. 1 ),  відтворення обстановки та обставин події ( а.с.  60-61 т. 1 ),  явкою з повинною ( а.с.  33 т. 1 ),  висновками експертів №479/4688 від 5 січня 2007 р. ( а.с.  83-85 т. 1 ),  №357-МК від 28 грудня 2006 р. ( а.с.  102-103 т. 1 ),  фототаблицями до останнього із них (а.с.  104-105 т. 1 ),  згідно яких ОСОБА_3 24.11.2006 року в квартирі АДРЕСА_1,  заподіяла смерть ОСОБА_4,  тобто скоїла вбивство.

Осудність ОСОБА_3,  відсутність у неї будь-якого психічного розладу ( в т.ч.1 тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності) в період скоєння інкримінованого діяння і в даний час,  підтверджується актом стаціонарної судової комплексної психолого-психіатричної експертизи №2 від 6 лютого 2007 р. ( а.с.  146-156 т. 1 ).

В зазначений період ОСОБА_3 знаходилась в стані кумулятивного афекту на фоні психологічної фрустрації,  який суттєво вплинув на її свідомість та діяльність.

Висновки акту стаціонарної судової комплексної психолого-психіатричної експертизи №2 від 6 лютого 2007 р. повністю підтвердили експерти Линник С. В.,  Рідковець СВ.,  допитані в судовому засіданні.

Окрім цього,  перша із них,  відзначила особливості стану кумулятивного афекту,  форми його протікання,  впливу на свідомість та поведінку підсудної.

Пояснення підсудної,  які підтверджують встановлені судом обставини заподіяння смерті ОСОБА_4,  потерпілого,  свідків,  висновки експертів,  не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності,  оскільки вони,  в зазначеній частині,  послідовні,  непротиречиві між собою і,  по суті,  підтверджуються поясненнями ОСОБА_3 на початковій стадії досудового слідства,  її явкою з повинною,  які,  на думку суду,  в зазначеній частині,  відповідають дійсності.

Твердження ОСОБА_3 про скоєння вбивства матері в стані сильного душевного хвилювання,  свідків ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  ОСОБА_7 - про заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень підсудній під час конфліктів до зазначеного діяння,  суд відносить до числа таких,  що не відповідають дійсності,  які повністю спростовуються доказами,  які суд відніс до числа достовірних,  в т.ч.1 поясненнями самої підсудної,  даними в ході досудового слідства,  явкою з повинною,  що підтверджують встановлені в ході розгляду справи обставини заподіяння смерті ОСОБА_4

Наявність у підсудної,  згідно висновку експерта №10105 від 27 листопада 2006 р. ( а.с.  77-78 т. 1 ),  крововиливу в проекції лівого кута нижньої щелепи,  на думку суду,  не може свідчити про заподіяння матір'ю тілесних ушкоджень ОСОБА_3 в минулому,  оскільки зазначене тілесне ушкодження могло утворитись в строк,  зазначений в постанові слідчого - 24 листопада 2006 р.

 

 Суд,  дослідивши матеріали справи,  оцінивши їх в сукупності,  прийшов до висновку про обґрунтованість пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення і винність підсудної у скоєнні встановленого судом кримінально-караного діяння та правильності кваліфікації її дій за  ст.  115 ч.1 КК України,  оскільки вона своїми умисними діями протиправно заподіяла смерть ОСОБА_4

Не можуть бути,  на думку суду,  кваліфіковані дії підсудної за  ст.  116 КК України,  як того просила ОСОБА_3 в ході розгляду справи і її адвокат - на досудовому слідстві і в судових дебатах ( а.с.  90,  92-94 т. 2,  179-182 т. 1 ),  оскільки судом не встановлено ні стану сильного душевного хвилювання підсудної,  ні будь-яких фактів протизаконного насильства,  систематичного знущання або тяжкої образи з боку ОСОБА_4 по відношенню до неї.

Тим паче,  між останнім конфліктом зазначених осіб та нанесенням підсудною тілесних ушкоджень матері,  пройшов значний період часу,  в ході якого ОСОБА_3 встигла оцінити ситуацію,  прийняти рішення,  знайти молоток і прослідувати до кімнати,  де знаходилась потерпіла і нанести їй значну кількість,  по висновкам судово-медичної експертизи,  не менше 25 ударів,  що на думку суду не може свідчити про раптовість стану,  як це зазначається в диспозиції  ст.  116 КК України.

Окрім цього,  відсутність раптовості реалізації другої фази афекту ( афективний

вибух ) підтверджується і актом стаціонарної судової комплексної психолого-

психіатричної експертизи №2 від 6 лютого 2007 р. ( а.с.  146-156 т. 1 ). Вона                  (

відсутність раптовості ),  наявність певного проміжку часу між спричиненою образою

з боку потерпілої та активного фізичного реагування ОСОБА_3                                        (

нанесення ударів ),  не дозволяє охарактеризувати даний емоційний стан як класичний фізіологічний афект,  що свідчить,  з точки зору суду,  про відсутність психологічної складової стану сильного душевного хвилювання.

Неможливо погодитись з тим,  що ОСОБА_3 знаходилася в стані сильного душевного хвилювання ще із тих підстав,  що після скоєння вбивства матері вона здійснювала цілеспрямовані дії на задоволення своїх фізіологічних потреб,  приховування речових доказів своїх протиправних дій,  повністю відтворила події в своїй явці з повинною незадовго після діяння.

Зазначена версія заподіяння смерті потерпілій в стані сильного душевного хвилювання,  озвучена підсудною та її захисником,  на думку суду,  свідчить лише про бажання ОСОБА_3 уникнути кримінальної відповідальності за скоєне або,  на крайній випадок,  - пом'якшити участь за вбивство матері,  а пояснення свідків ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  ОСОБА_7,  віднесені до числа недостовірних,  направлені на його ( бажання уникнути кримінальної відповідальності) реалізацію.

При обранні підсудній міри покарання,  судом враховується характер та ступінь тяжкості,  суспільної небезпеки,  особливості скоєного,  особистість,  стать,  вік та характеристику ОСОБА_3 по місцю роботи та проживання,  скоєння кримінально-караного діяння вперше,  зайняття суспільно-корисною працею,  склад її сім'ї,  стан здоров'я,  думку потерпілого щодо обрання їй міри покарання,  відсутність матеріальної шкоди,  будь-яких ознак хронічного алкоголізму чи наркоманії ( а.с.  158-159 т. 1 ).

Обставиною,  що пом'якшує покарання підсудної,  судом визнається допомога слідству та суду у встановленні істини по справі в силу зайнятої позиції на свій захист,  з'явлення із зізнанням,  а обтяжуючих - не встановлено.

Враховуючи наведене,  суд прийшов до висновку,  що для досягнення мети покарання,  виправлення підсудної,  їй необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі,  строком в дев'ять років.

Саме таке покарання,  на думку суду,  є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів.

Керуючись  ст.  ст.  323-324 КПК України,  суд

 

 

ЗАСУДИВ:

 

ОСОБА_3 винною за  ст.  115 ч. 1 КК України та призначити їй покарання у вигляді 9 (дев'яти) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу залишити їй попередню - тримання під вартою в Київському СІЗО №13 УДДВП по м.  Києву та Київській області.

Строк покарання засудженій рахувати з 28 листопада 2006 року і в строк відбуття покарання зарахувати їй період знаходження в Святошинському РУ ГУ МВС України з 25 по 27 листопада 2006 року,  включно.

Речові докази по справі: молоток із дерев'яною ручкою,  жіночий халат і спортивні штани,  що знаходяться в камері схову прокуратури Святошинського району м.  Києва -знищити.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м.  Києва протягом 15 діб.