ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
02.10.06 Справа № 5/994-28/149А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючої Дубник О.П.
суддів Бобеляк О.М.
Якімець Г.Г.
При секретарі судового засідання Ніколайчук С.В.
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Фірма Скорпіон і К»без номера від 20.07.06р.
на постанову господарського суду Львівської області від 23.06.2006р.
у справі №5/994-28/149А
за позовом Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Франківському районі м.Львова, м.Львів
до відповідача 1: ТзОВ «Фірма Скорпіон і К», м.Львів
до відповідача 2: Малого приватного підприємства (далі МПП) «Парма-Плюс», м.луганськ
про визнання недійсним господарського зобов’язання
за участю представників
від позивача – Кармелюк Т.Б. –представник (дов. у справі);
від відповідачів – не з’явились.
Розпорядженням голови суду, яке знаходиться в матеріалах справи, проведено зміни в складі колегії суду.
Права та обов'язки згідно ст.ст.49,51 КАС України роз'яснено, заяв про відвід суддів не надходило.
Технічна фіксація судового процесу здійснювалась з допомогою програмно-апаратного комплексу «Оберіг».
Постановою господарського суду Львівської області від 23.06.2006р. у справі №5/994-28/149А (суддя Морозюк А.Я.) частково задоволено позов ДПІ у Франківському районі м.Львова до ТзОВ «Фірма Скорпіон і К», МПП «Парма-Плюс»та визнано недійсним господарське зобов’язання по договору від 02.09.04р. між ТзОВ «Фірма Скорпіон і К»та МПП «Парма-Плюс»на загальну суму 206068,50 грн. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постанова суду в частині задоволених вимог мотивована ст.67 Конституції України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України, на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про підставність вимог позивача, оскільки договір від 02.09.04р. на загальну суму 206068,50 грн. укладено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства за наявності наміру у МПП "Парма-Плюс".
Щодо відмови в задоволенні позову в частині застосування наслідків недійсності господарського зобов'язання, передбачених ч.1 ст.208 ГК України, то суд першої інстанції виходив з того, що провести стягнення з МПП «Парма-Плюс»на користь ТзОВ "Фірма Скорпіон і К", а з останнього в доход державного бюджету неможливо, так як державну реєстрацію МПП "Парма-Плюс" скасовано.
З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, ТзОВ «Фірма Скорпіон і К»оскаржило рішення суду наполягаючи на тому, що неподання його контрагентом по спірному договору (МПП "Парма-Плюс") податкової звітності не є доказом умислу на спрямованість цього договору на ухилення від сплати податків, крім того, останній виписав податкову накладну №123 від 02.09.04р. задовго до скасування його державної реєстрації (21.02.06р.), а тому ця обставина не повинна братись судом до уваги.
Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
У заперечені на апеляційну скаргу позивач, не погоджуючись з доводами апелянта, підтримує доводи своєї позовної заяви про те, що господарське зобов’язання по договору від 02.09.04р. спрямоване на приховування від оподаткування доходів МПП «Парма-Плюс», чим порушено приписи ст.207 ГК України.
Заслухавши представника сторони, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, суд встановив наступне:
02.09.04р. ТзОВ "Фірма Скорпіон і К" (замовник) уклало з МПП "Парма-Плюс" (постачальник) договір, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність замовнику вироби з поліетилену, а замовник зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується накладною №123 від 02.09.04р. та податковою накладною №21 від 02.09.04р. на суму 206068,50 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 34344,75 грн.), ТзОВ "Фірма Скорпіон і К" отримало вищезазначені вироби з поліетилену від МПП "Парма-Плюс".
Після укладення спірного договору та поставки товару у МПП "Парма-Плюс" виникло податкове зобов'язання, яке останній повинен був відобразити у бухгалтерських документах, у декларації по податку на додану вартість та у декларації із податку на прибуток та сплатити у встановлений законом термін до державного бюджету України, чого він не зробив, тому позивач вважає, що господарське зобов'язання по цьому договору спрямоване на приховування від оподаткування доходів МПП "Парма-Плюс".
Згідно листа Ленінської МДПІ від 23.01.06р. останній звіт по прибутку за 9 міс. 2004р. наданий МПП "Парма-Плюс" 07.10.04р. без даних, в той час як у вересні 2004р. воно здійснювало поставку товару в сумі 206068,50 грн. (в тому числі податок на додану вартість - 34344,75 грн.) на користь ТзОВ "Фірма Скорпіон і К".
Крім того, матеріалами справи встановлено, що рішенням господарського суду Луганської області від 21.02.06р. по справі №9/61пн припинено юридичну особу МПП "Парма-Ілюс" (ідентифікаційний код 32797343), оскільки підприємство більше року (з 07.10.2004 року) не подає податкової звітності до органу державної податкової служби про свою фінансово-господарську діяльність.
Згідно ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ст.208 ГК України).
Відповідно до п.6 Постанови №3 від 28 квітня 1978 року Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до таких угод належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою тощо. Умисел юридичної особи - сторони у договорі визначається умислом посадової особи, яка підписала (уклала) угоду від імені такої юридичної особи і яка мала такі повноваження на момент її підписання.
Однак, згідно довідки Головного управління статистики у Луганській області, МПП «Парма-Плюс»перебуває в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що відповідач 2, МПП «Парма-Плюс»діяв з умислом на приховування від оподаткування доходів, а відповідач 1, ТзОВ "Фірма Скорпіон і К", при укладенні спірного договору, не мав наміру на порушення інтересів держави та суспільства.
Згідно із ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно із ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Таким чином, оскаржуване рішення суду слід залишити без змін, відмовивши в задоволенні апеляційної скарги.
На підставі вищенаведеного, керуючись п.п.6, 7 розділу VII, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, ч.5 ст.254 КАС України –
Львівський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову господарського суду Львівської області від 23.06.06р. у цій справі –без змін.
2. Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена згідно ст.ст.211, 212 КАС України.
Головуюча-суддя О.П. Дубник
суддя О.М.Бобеляк
суддя Г.Г.Якімець