Справа №  2-82/11  

  Р  І  Ш  Е  Н  Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

13 вересня 2011 року                                                                                м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої –судді                     Хоминець М.М.

з участю секретаря                                        Павликівської Т.В.

   прокурора                                         Боднарука А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом прокурора Тисменицького району в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача –ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними правочинів, державного акту на право власності на земельну ділянку та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, прокурора Тисменицького району, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, про визнання добросовісним набувачем нерухомого майна, стягнення матеріальної і моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

          Позивач за первісним позовом –прокурор Тисменицького району 09.02.2010 р. звернувся в суд в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 з позовом до відповідача ОСОБА_3 про визнання недійсними правочинів.

          Ухвалою суду від 18.03.2010 р. до участі у справі в якості відповідача залучено другу сторону оспорюваних правочинів ОСОБА_4 та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача залучено ОСОБА_2

Після збільшення позовних вимог 10.06.2010 р. позивач просив визнати недійсними договір купівлі-продажу домоволодіння від 18.07.2008 р., договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18.07.2008 р., що були укладені між відповідачами ОСОБА_3 і ОСОБА_4, отриманий ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку від 29.08.2008 р.; зобов’язати ОСОБА_3 повернути будинковолодіння і земельну ділянку по АДРЕСА_1 спадкоємцям ОСОБА_5 –неповнолітній дочці ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, сину ОСОБА_2 та дружині ОСОБА_4; зобов’язати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 кошти в сумі 127859 грн., отримані від продажу будинковолодіння, та 50000 грн., отриманих від продажу земельної ділянки.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 01.09.2010 р. пред’явив зустрічний позов до ОСОБА_4, прокурора Тисменицького району, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, про визнання його добросовісним набувачем майна, придбаного за оспорюваними договорами купівлі-продажу, стягнення з відповідачки ОСОБА_4 1934,40 грн. матеріальних збитків та 5000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою суду від 06.09.2010 р. обидва позови об’єднані в одне провадження.

          Свої позовні вимоги прокурор Тисменицького району обґрунтовував тим, що 23.05.1981 р. укладено шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5; подружжя під час шлюбу побудувало будинковолодіння АДРЕСА_1. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно видано ОСОБА_5 27.10.2006 р., державний акт на право власності на земельну ділянку останній отримав на підставі рішення Марковецької сільської ради від 12.04.2007 р. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер. ОСОБА_4 як дружині покійного належить 1/2 частина будинковолодіння як частка у спільному майні подружжя, другу половину будинковолодіння і земельної ділянки спадкують у рівних частках дружина ОСОБА_4, неповнолітня дочка ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняли всі троє спадкоємців у силу вимог ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки постійно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а неповнолітня ОСОБА_1 також у силу вимог ч.4 ст.1268 ЦК України, заяв про відмову від прийняття спадщини у нотконтору не подавали. Згідно оспорюваних договорів купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки від 18.07.2008 р., посвідчених приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_4 продала ОСОБА_3 будинковолодіння та земельну ділянку по АДРЕСА_1 відповідно за 127859 грн. та 50000 грн. При укладенні оспорюваних договорів не було враховано, що вказане нерухоме майно є об’єктом спадкування, у тому числі неповнолітньою дочкою померлого. Згідно ст.71 ЦК України опікун, піклувальник не має права без згоди органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. ОСОБА_4 такої згоди органу опіки та піклування Тисменицької РДА не отримала. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 6 ст.203 ЦК України правочин не може суперечити актам цивільного законодавства, правочин, що укладається батьками, не може суперечити правам та інтересам їх неповнолітніх дітей; недотримання вказаних вимог згідно ст.215 ЦК України тягне за собою недійсність правочину. Відповідно до ч.1 ст.224 ЦК України правочин, вчинений без дозволу органу опіки і піклування (ст.71 ЦК), є нікчемним. На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_3 29.08.2008 р. отримав державний акт на право власності серії ЯЖ № 150582 на земельну ділянку площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1, який так само слід визнати недійсним.

Свої вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 обґрунтовував тим, що укладені між ним та ОСОБА_4 договори купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки від 18.07.2008 р. були підписані сторонами та оформлені відповідно до чинного законодавства, посвідчені нотаріально, проведена реєстрація його права власності на нерухоме майно в Івано-Франківському ОБТІ та ним отримано державний акт на право власності на земельну ділянку. Він являється власником будинковолодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1 Тисменицького району на законних підставах. Крім того, у п.8 договору купівлі-продажу домоволодіння продавець ОСОБА_4 підтвердила, що внаслідок продажу домоволодіння не буде порушено прав і законних інтересів неповнолітніх дітей та інших осіб. Вже після відкриття провадження у даній цивільній справі йому стало відомо, що ОСОБА_4 вчинила продаж майна шляхом обману, не маючи права вчиняти такі дії від імені свого чоловіка ОСОБА_5, оскільки на день укладення договорів він уже був покійним. Оскільки він є добросовісним набувачем майна за відплатним договором, то згідно вимог ч.1 ст.388 ЦК України майно може бути витребуване у нього власником лише у випадках, коли майно було загублене, викрадене у власника або вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом. Всі вказані обставини у даному випадку відсутні. Оскільки за усною домовленістю між ним та продавцем ОСОБА_4 остання разом з дітьми надалі проживає у будинковолодінні АДРЕСА_1, вважає, що відсутні підстави для пред’явлення позову про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину. Згідно вимог ч.3 ст.390 ЦК України добросовісний набувач має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна. Хоча у будинку продовжує проживати відповідачка з дітьми, усі витрати по оплаті комунальних послуг, сплаті земельного податку здійснював він, зокрема, 09.10.2008 р. погасив заборгованість за споживання природного газу у сумі 367,20 грн. Згідно ч.2 ст.230 ЦК України сторона, яка застосувала обман, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв’язку із вчиненням цього правочину. Відповідачкою йому спричинено збитки на загальну суму 1934,40 грн. (367,20 грн. х 2 + 600 грн. (оплата правової допомоги) х 2). Спричинена йому моральна шкода, яку оцінює у 5000 грн., полягає у моральних стражданнях, які виявились у порушенні нормальних життєвих зв’язків, порушенні стосунків з оточуючими.

Представник позивача за первісним позовом –прокурора Тисменицького району у судовому засіданні цей позов підтримав і просив його задовольнити, зустрічний позов не визнав і пояснив, що ОСОБА_3 не можна вважати добросовісним набувачем майна, оскільки він як односельчанин ОСОБА_4 міг знати про смерть чоловіка ОСОБА_4, що позбавляло її права на відчуження майна на підставі наданої чоловіком довіреності; крім того, ОСОБА_3, знав про те, що у будинку проживає неповнолітня дочка ОСОБА_4 Просив у зустрічному позові відмовити.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні первісний позов підтримала і пояснила, що на даний час їй відомо, що відповідач ОСОБА_3 мав взяти кредит під заставу будинку і земельної ділянки, тому мама формально переписала на нього будинок і земельну ділянку, гроші від ОСОБА_3 мама не отримувала. Вона народилась і постійно проживає у житловому будинку по АДРЕСА_1, з 2008 р. проживає без реєстрації, на даний час чекає дитину, має народити 11.09.2011 р.

Відповідачка ОСОБА_4 та її представник у судовому засіданні частково визнали первісний позов, не визнали зустрічний позов та пояснили, що визнають первісний позов за винятком вимоги про зобов’язання ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 отримані за будинковолодіння і земельну ділянку кошти, оскільки ОСОБА_3 ніяких коштів ОСОБА_4 не передавав. Між ними була домовленість про те, що ОСОБА_3 візьме під іпотеку будинковолодіння і земельної ділянки кредит для ОСОБА_4 для погашення боргів за кредитними договорами, бо вона сама такий кредит отримати не могла, так як заборгувала 150000 грн.; за це ОСОБА_4 заплатила ОСОБА_3 2000 доларів США. Якби ОСОБА_4 взяла у ОСОБА_3 гроші за будинковолодіння і земельну ділянку, вона б розрахувалась з усіма боргами, однак, цього не сталось. Крім того, ОСОБА_3, який працює охоронцем, не міг заплатити за нерухомість 177859 грн., у нього таких грошей немає. Оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у дружніх стосунках, останній знав про те, що у ОСОБА_4 є неповнолітня дочка, про смерть ОСОБА_5 йому також було відомо. Проти часткового задоволення первісного позову не заперечували, у зустрічному позові просили відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 і його представник у судовому засіданні первісний позов не визнали, зустрічний позов підтримали і просили його задовольнити; пояснили, що укладені між ним та ОСОБА_4 договори купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки від 18.07.2008 р. були підписані сторонами та оформлені відповідно до чинного законодавства, посвідчені нотаріально, він повністю розрахувався з ОСОБА_4 за придбане нерухоме майно (у нього були власні заощадження та частину коштів позичив у родини), проведена реєстрація його права власності на нерухоме майно в Івано-Франківському ОБТІ та ним отримано державний акт на право власності на земельну ділянку. Просили у первісному позові відмовити.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, не повідомив суду про причини неявки.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає до задоволення, а зустрічний –до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що основним предметом спору по справі є укладені між відповідачкою ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_3 18.07.2008 р. договір купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.84) та договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за цією ж адресою (а.с.93). Вказані договори 18.07.2008 р. посвідчені приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу ОСОБА_6 На підставі укладених договорів відповідач ОСОБА_3 11.08.2008 р. зареєстрував своє право власності на будинковолодіння в Івано-Франківському ОБТІ (а.с.21) та 29.08.2008 р. отримав державний акт на право власності на земельну ділянку (а.с.26).

При укладенні вказаних договорів ОСОБА_4 діяла на підставі довіреності свого чоловіка ОСОБА_5 –власника будинковолодіння та земельної ділянки, що надавала їй право розпоряджатись цим майном (а.с.87). Вказана довіреність у зв’язку зі смертю ОСОБА_5, що настала ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8), на момент укладення договорів припинила свою дію.

Нерухоме майно, яке є предметом оспорюваних договорів, було об’єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належну йому половину майна, яку прийняли спадкоємці за законом першої черги, а саме дружина ОСОБА_4, син ОСОБА_2 у силу вимог ч.3 ст.1268 ЦК України, оскільки постійно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та неповнолітня дочка ОСОБА_1 у силу вимог ч.3 і ч.4 ст.1268 ЦК України, оскільки неповнолітня особа вважається такою, яка прийняла спадщину, якщо вона не скористалась своїм правом на відмову від прийнятття спадщини.

Встановлено, що ОСОБА_4 на підставі нікчемної довіреності, без дозволу органу опіки та піклування Тисменицької РДА, що підтверджується відповідною довідкою служби у справах дітей Тисменицької РДА (а.с.5), порушуючи права і інтереси своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, дала згоду на відчуження (а.с.88) та відчужила від імені свого покійного чоловіка будинковолодіння та земельну ділянку по АДРЕСА_1.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 6 ст.203 ЦК України правочин не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, правочин, що укладається батьками, не може суперечити правам та інтересам їх неповнолітніх дітей. Недотримання вказаних вимог згідно ч.1 ст.215 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Ст.71 ЦК України встановлює можливість укладення опікунами договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, та дачі піклувальником згоди на вчинення таких правочинів лише з дозволу органу опіки та піклування. Відповідно до ч.1 ст.224 ЦК України правочин, вчинений без дозволу органу опіки і піклування (ст.71 ЦК), є нікчемним.

Суд дійшов висновку, що внаслідок укладення вказаних договорів неповнолітня ОСОБА_1 позбавлена спадщини, яку вона прийняла згідно вимог закону і яка належить їй з часу відкриття спадщини, та порушено право неповнолітньої на користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1, де вона народилась і постійно проживає, з 2008 р. без реєстрації, що підтверджується довідками сільської ради (а.с.9, 11, 214), адресною довідкою (а.с.117).

Суд вважає безпідставним твердження відповідачки ОСОБА_4 про те, що вона не отримувала від ОСОБА_3 кошти у сумі 127859 грн. від продажу будинковолодіння та у сумі 50000 грн. від продажу земельної ділянки, оскільки вказана обставина не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні. Відповідач ОСОБА_3 цю обставину категорично заперечував, допитана в якості свідка нотаріус ОСОБА_6 підтвердила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підписали договори після проведення розрахунку за ними у другій кімнаті нотаріального офісу, факт повного розрахунку знайшов своє відображення у договорах.

За таких обставин суд дійшов висновку про підставність первісного позову.

Стосовно зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 судом встановлено, що останнього не можна вважати добросовісним набувачем, оскільки він, як односельчанин ОСОБА_4, з якою перебував у дружніх стосунках, міг знати про смерть її чоловіка, що позбавляло її права на відчуження майна на підставі наданої чоловіком довіреності; так само ОСОБА_3 знав або міг знати про те, що у будинку проживає неповнолітня дочка ОСОБА_4 За таких обставин відсутні підстави для задоволення зустрічної позовної вимоги про визнання ОСОБА_3 добросовісним набувачем майна, придбаного за оспорюваними договорами купівлі-продажу.

Оскільки ОСОБА_3 та його представник у судовому засіданні не довели, що ОСОБА_3 при укладенні договорів діяв під впливом обману у результаті навмисного введення його в оману ОСОБА_4, суд вважає безпідставними зустрічні позовні вимоги про відшкодування збитків у подвійному розмірі та моральної шкоди згідно вимог ч.2 ст.230 ЦК України.

У відповідності з вимогами ч.3 ст.390 ЦК України добросовісний або недобросовісний набувач має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна. Тому підлягає до задоволення лише зустрічна позовна вимога про стягнення з ОСОБА_4 367,20 грн., оскільки встановлено, що на цю суму ОСОБА_3 09.10.2008 р. погасив заборгованість за спожитий природний газ по абонентському рахунку за адресою: АДРЕСА_1, який з 2008 р. оформлений на ОСОБА_3 (а.с.76-77).

З відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 у солідарному порядку слід стягнути судовий збір в дохід держави у сумі 1700 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 203, 215, 216, 224, 390 ч.3, 1261, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 81, 88, 213-215 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

Позов прокурора Тисменицького району в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсними :

- договір купівлі-продажу домоволодіння від 18 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який посвідчено приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу ОСОБА_6 і зареєстровано в реєстрі за № 2176;

- договір купівлі-продажу земельної ділянки від 18 липня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який посвідчено приватним нотаріусом Тисменицького районного нотаріального округу ОСОБА_6 і зареєстровано в реєстрі за № 2179;

- державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 150582, виданий ОСОБА_3 29 серпня 2008 року, реєстраційний номер 010831200065.

Зобов’язати ОСОБА_3 повернути ОСОБА_4 будинковолодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована по АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_4 у користь ОСОБА_3 177859 (сто сімдесят сім тисяч вісімсот п’ятдесят дев’ять) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у солідарному порядку 1700 (одну тисячу сімсот) грн. судового збору в дохід держави та 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 у користь ОСОБА_3 367 (триста шістдесят сім) грн. 20 коп.

У решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Тисменицький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуюча                                                                                                                   М.М.Хоминець