КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2011                                                                                           № 52/19

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Нєсвєтову Н.М.

суддів:            Кондес  Л.О.

          Корсакової  Г.В.

при секретарі:            

   позивача: ОСОБА_1. за довіреністю;

відповідача: не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмашсервіс»

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 02.06.2011р.

у справі           № 52/19 (суддя – Пінчук В.І.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмашсервіс» про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 18.03.2010р. за нововиявленими обставинами

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмашсервіс»

про стягнення 643 242, 43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. у справі №52/19 Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрмашсервіс» відмовлено в задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва №52/19 від 18.03.2010р. за нововиявленими обставинами.

Не погодившись із винесеною ухвалою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. у справі №52/19 скасувати, з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Скаржник зазначає, що пояснення ОСОБА_2 та існування рознарядки позивача на отримання товару від відповідача повністю спростовує висновки суду про те, що позивач не мав виконувати норму договору про попередження відповідача про готовність до отримання товару, лише після такої рознарядки відповідач зобов’язаний був поставити товар згідно зі специфікацією.

Так, апелянт вказує на те, що ОСОБА_2 на виконання п. 3.4. договору №УГВ 10326/22-09 від 09.04.2009р. за допомогою телефонного зв’язку повідомляв позивача про готовність відповідача до поставки позивачу товару підтверджується тією обставиною, що відповідачем у період з травня 2009р. по травень 2010р. поставка товару здійснювалась.

Таким чином, як стверджує відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення від 18.03.2010р. у справі №52/19 не було взято до уваги належне виконання відповідачем свого обов’язку за договором поставки №УГВ 10326/22-09 від 09.04.2009р. повідомляти позивача про готовність до поставки за допомогою телефонного зв’язку, що впливає на юридичну оцінку обставин, здійснену господарським судом у рішенні в справі №52/19.

Крім того, висновки суду про те, що наявність рознарядки №22-01/1-2951 від 12.05.2010р. є підтверджуючим доказом того, що всі інші повідомлення повинні були направлятись відповідачем у письмовому вигляді та за таким же зразком в період, вказаний у п. 4 специфікації, а саме: березень – червень 2009р. базуються на припущеннях, адже позивачем під час судового процесу не було надано жодної рознарядка за період з березня по червень 2009р.

Ухвалою від 12.08.2011р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 31.08.2011р.

Ухвалою від 31.08.2011р. розгляд справи відкладено на 14.09.2011р., в зв’язку з неявкою представника відповідача.

В судове засідання з’явився представник позивача, представник відповідача не з’явився, через відділ документального забезпечення суду повторно подав телеграму з проханням про відкладення розгляду справи та клопотання про продовження строку вирішення спору, які колегією відхилені як необґрунтовані, з огляду на таке.

Відповідач не скористався наданим йому правом на участь свого представника в судовому засіданні 14.09.2011, однак через канцелярію суду подав телеграму, в якій просив відкласти розгляд справи у зв’язку з перебуванням представника у відрядженні і з тих самих підстав продовжити строк вирішення спору згідно ст. 69 ГПК України.

Згідно з абз. 4 та 5 пункту 3.6. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв’язку з відсутністю його представника (з причин, пов’язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов’язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Судова колегія звертає увагу, що Довіреність від 26.07.2011 №03/07-11, яка міститься в матеріалах справи та додана до клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору, видана одночасно на двох представників ОСОБА_3. та ОСОБА_4.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмашсервіс» не надало будь – яких підтверджень перебування представника ОСОБА_4. в іншому судовому процесі та перебування ОСОБА_3. на лікарняному, а також перебування директора у відрядженні,  а отже не обґрунтувало неможливість явки в судове засідання 14.09.2011р. інших представників, окрім зазначених, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов’язаних з ним трудовими відносинами.

Також, слід зазначити, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у засідання суду апеляційної інстанції не була визнана обов’язковою, судова колегія вважає можливим здійснити перевірку ухвали Господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. за наявними у справі матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2010р. у справі №52/19 позов задоволено.

16.04.2010р. на виконання вказаного рішення був виданий наказ №52/19 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмашсервіс» на користь Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 643 242, 43 грн. штрафу, 6 432, 43 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2010р. у справі №52/19 рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2010р. скасоване.

Постановою Вищого господарського суду №52/19 від 06.10.2010р. постанова Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2010 скасована, рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2010р. у справі №52/19 залишено без змін.

11.04.2011 р. до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмашсервіс» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2010р. у справі №52/19.

Заяву відповідач обґрунтовує тим, що після винесення Вищим господарським судом України постанови про залишення рішення господарського суду від 18.03.2010р. без змін, керівництвом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмашсервіс», на підставі внутрішнього наказу №19 від 15.10.2010р. було проведено службову перевірку виконання співробітниками відповідача умов договору №УГВ 10236/22-09 від 09.04.2009р., та складено акт службової перевірки від 22.10.2010р.

Так, 18.10.2010р. в результаті проведеної перевірки були отримані пояснення ОСОБА_2, який працює на посаді комерційного агента, і в обов’язки  якого входила організація та супроводження поставки продукції вантажоотримувачем за договорами поставки.

В даних поясненнях, працівник відповідача ОСОБА_2 на виконання п.3.4.1. договору №УГВ 10326/22-09 від 09.04.2009р. в телефонному режимі інформував представника позивача про готовність до поставки відповідача товар ару, згідно з умовами зазначеного договору, але позивач жодного разу не повідомляв відповідача про готовність до поставки ТОВ «Укрмашсервіс» товару вантажоотримувачу.

Також, заявник зазначає, що існування рознарядки позивача на отримання  товару від відповідача не мав виконувати норму договору про попередження відповідача про готовність до отримання товару.

Слід зазначити, що колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва №52/19 від 18.03.2010р. за нововиявленими обставинами, з огляду на наступне.

Згідно до п. 1.1. договору №УГВ 10326/22-09 від 09.04.2009р. продавець (відповідач) зобов’язався передати покупцю (позивачу) товар, останній зобов’язався прийняти та оплатити його на умовах, викладених у специфікаціях до договору, які є його невід’ємною частиною.

Відповідно до специфікації №1до договору №УГВ 10326/22-09 від 09.04.2009р., відповідач зобов’язався передати позивачу товар на загальну суму 9 254 316, 00 грн.

Пунктом 3.4 даного вказаного договору, умови поставки вказуються у специфікаціях.

Згідно до п. 4 специфікації строк поставки товару: березень – червень 2009р.

Відповідно п. 7.7 договору № УГВ 10326/22-09 від 09.04.2009р. у разі невиконання «продавцем», взятих на себе зобов’язань у термін, зазначений в специфікаціях до даного договору, останній сплачує штраф у розмірі 8% від суми непоставленого згідно специфікації товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виконав зобов’язання тільки частково, поставивши позивачу товар у травні – червні 2009р. на загальну суму 1 213 785, 60 грн., що підтверджується актами прийому – передачі №04/26 від 20.05.2009р. на суму 260 304, 00 грн та №06/47 від 10.06.2009р. на суму 953 481, 60 грн.

Іншу частину товару на загальну суму - 7 051 543, 20 грн. відповідач поставив з порушенням строків, що підтверджується актами прийому  - передачі: №10/23 від 03.07.2009р., №11/25 від 09.07.2009р., №11/76 від 21.07.2009р., №13/147 від 19.08.2009р., №14/86 від 28.08.2009р., №15/8 від 05.10.2009р., №17/67 від 13.11.2009р., №19/106 від 17.12.2009р., №20/233 від 29.12.2009р.

Так, решту товару, зазначеного у специфікації на суму 988 987, 20 грн. боржник взагалі не поставив, тобто зобов’язання за договором поставки №УГВ 10326/22-9 від 09.04.2009р. не виконав.

Згідно з умовами специфікацій № 1 та п. 10.4 договору №УГВ 10326/22-9 від 09.04.2009р. поставка товару здійснюється в порядку DDP, тобто у відповідності до розділу DDP Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати від 01.01.2000р. (ІНКОТЕРМС - 2000).

Відповідно до офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгової палати від 01.01.2000р. (ІНКОТЕРМС - 2000) термін DDP (DELIVERED DUTY PAID (named place of destination) поставка зі сплатою мита (…. назва місця призначення) означає, що продавець здійснює покупцю поставку товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь – якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення.

Згідно з п. А 4 та А 7 розділу DDP ІНКОТЕРМС – 2000, продавець зобов’язаний надати не розвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь – якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого дня. Продавець зобов’язаний дати покупцю достатнє повідомлення про відправлення товару, а також будь – яке повідомлення, якого потребує покупець для отримання можливості вжити заходів, звичайно необхідних для одержання поставки товару.

Пунктом 3.4. договору №УГВ 10326/22-9 від 09.04.2009р. продавець (боржник) повідомляє покупця та вантажоотримувача про готовність до відвантаження.

Відвантаження товару проводиться після отримання рознарядки покупця (п. 3.4.1 Договору).

Отже, боржник зобов’язаний був повідомити стягувача про готовність до відвантаження товару, а лише потім стягував надає рознарядку боржнику.

Посилання відповідача на те, що він не міг своєчасно здійснити поставку товару, оскільки стягувач не надав рознарядку і що телефонні повідомлення ОСОБА_2. є вагомими підставами при прийнятті судового рішення від 18.03.2010р у справі №52/19 за нововиявленими обставинами, судова колегія  до уваги не приймає.

Так, боржником не надано ні суду першої інстанції ні апеляційному суду доказів (в розумінні ст. 32 ГПК України) того, що телефонні повідомлення ОСОБА_2. взагалі здійснювались.

Щодо рознарядки №22-01/1-2951 від 12.05.2010р., то як обґрунтовано встановив суд першої інстанції, остання була надана відповідачу на виконання п. 3.4.1. Договору №УГВ 10326/22-9 від 09.04.2009р. після отримання позивачем повідомлення №1105-01 від 11.05.2010р. про готовність до відвантаження товару.

Таким чином, це є підтверджуючим доказом того, що всі інші повідомлення повинні були направлятися позивачу у письмовому вигляді та за таким же зразком в період, який вказаний у п. 4 специфікації, а саме: березень – червень 2009р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів повністю підтримує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва №52/19 від 18.03.2010р. за нововиявленими обставинами.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. №52/19 відповідає нормам процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106, 114 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмашсервіс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. у справі №52/19 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.06.2011р. у справі №52/19 – залишити без змін.

3. Матеріали справи №52/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Нєсвєтова Н.М.

Судді                                                                                          Кондес  Л.О.

                                                                                          Корсакова  Г.В.