КОПІЯ

                                                                                                             Справа №22ц-2033

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2007 року                                                                   м. Хмельницький

     Колегія  суддів  судової палати у цивільних справах

                                  Апеляційного суду Хмельницької області

          у складі:  головуючого - судді Матущака М.С.,

       суддів: Заїки В.М., Ніколаєвої В.М,

                                               при секретарі: Арзянцевій А.А.,

                             з участю : сторін та їх представників,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-2033 за апеляційними скаргами ОСОБА_1на рішення Красилівського районного суду від 23 липня 2007 року за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про стягнення позики, процентів за договором позики, стягнення індексації за час прострочення виконання грошового зобов'язання та процентів за прострочення виконання зобов'язання і на додаткове рішення Красилівського районного суду від 23 жовтня 2007 року. 

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів

у с т а н о в и л а  :

         ОСОБА_2, звертаючись до суду з позовом, указував, що 04 червня 1999 року позичив ОСОБА_1 20 000 грн., що на момент укладення договору було еквівалентно 5 000 доларам США, зі строком повернення до 04 січня 2000 року. У забезпечення виконання зобов'язання ними було укладено договір застави житлового АДРЕСА_1. В обумовлений строк відповідач борг не повернув, а 18 січня 2007 року своєю розпискою підтвердив факт позики. Тому просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму позики з урахуванням індексу інфляції за час прострочення в сумі 27 640 грн., проценти за договором позики в сумі 5 140 грн. 49 коп., проценти за прострочення виконання зобов'язання в сумі 1 800 грн.

         Рішенням Красилівського районного суду від 23 липня 2007 року позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_1  на користь  ОСОБА_2

Головуючий  у першій інстанції - Вознюк Р.В.                                               Справа № 22ц-2033

Доповідач -  Матущак М.С.                                                                      Категорія № 9, 16

позику в сумі 20 000 грн., проценти за договором позики в сумі 5 140 грн. 49 коп., індексацію за час прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 7 640 грн., проценти від простроченої суми в розмірі 1 800 грн., а всього 34 580 грн. 49 коп.

Додатковим рішенням Красилівського районного суду від 23 жовтня 2007 року постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2. судові витрати в сумі 376 грн.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_1 уважає рішення суду та додаткове рішення суду незаконними, просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_2. Посилається на те, що суд порушив норми матеріального і процесуального права, безпідставно, на його думку, не зупинив провадження у цій справі до вирішення іншої справи за його позовом до ОСОБА_2. про визнання недійсною боргової розписки. Крім того, вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони уклали договір позики, за яким ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 20 000 грн., що еквівалентно 5 000 доларам США, а ОСОБА_1 зобов'язувався повернути ці гроші до 04 січня 2000 року, про що було складено письмову розписку.

Указані обставини підтверджуються матеріалами справи, їх визнав у місцевому суді й відповідач.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цим кодексом, його положення застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

З огляду на вказане колегія суддів уважає, що правовідносини у цій цивільній справі виникли під час дії Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року (далі - ЦК України 1963 року), а тому даний спір регулюється нормами зазначеного закону.

 Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач частково визнав позовні вимоги, зокрема факт позики грошей.

Проте з такими висновками суду колегія суддів не може погодитись, оскільки суд зробив їх без повного з'ясування обставин, що мають значення у справі, у зв'язку з чим та відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Згідно зі ст.374 ЦК України 1963 року за договором позики одна сторона (позикодавець передає другій стороні (позичальникові) у власність (оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.

Відповідно до ст.71 ЦК України 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), установлюється в три роки.

Вимога про захист порушеного права приймається до розгляду судом незалежно від закінчення строку позовної давності (ст.74 ЦК України 1963 року), а обов'язковість її застосування незалежно від заяви сторін передбачена ст.75 цього Кодексу.

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Матеріалами справи встановлено, що перебіг строку позовної давності у справі розпочався 05 січня 2000 року і закінчився 05 січня 2003 року.

Позивач із клопотанням про поновлення строку позовної давності не звертався, не надав причин поважності його пропуску, не встановлено таких і апеляційним судом. Наявна ж у справі боргова розписка від 18 січня 2007 року (а.с.18) не може вважатись такою, що перериває перебіг строку позовної давності, бо видана поза межами цього строку. Також позивачем не представлено доказів про вчинення відповідачем таких дій, що свідчили б про визнання ним боргу.

Таким чином, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові (ст.80 ЦК України 1963року).

            Керуючись ст.ст.307, 309, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_1задовольнити.

Рішення Красилівського районного суду від 23 липня 2007 року та додаткове рішення Красилівського районного суду від 23 жовтня 2007 року скасувати і ухвалити нове рішення.

 У позові ОСОБА_2до ОСОБА_1про стягнення позики, процентів за договором позики, стягнення індексації за час прострочення виконання грошового зобов'язання та процентів за прострочення виконання зобов'язання відмовити.

            Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.            

   Головуючий /підпис/

   Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду                                М.С.Матущак