КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-940/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Свентух В.М.
Суддя-доповідач: Дурицька О.М
У Х В А Л А
Іменем України
"17" серпня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого –судді: Дурицької О.М.,
суддів: Бистрик Г.М., Борисюк Л.П.,
при секретарі: Леонтовичі М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України та Міністерства фінансів України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області, Апеляційного суду Вінницької області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати, -
ВСТАНОВИВ :
У березні 2010 року позивач - ОСОБА_2 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області, Апеляційного суду Вінницької області, в якому, з урахуванням поданих нею уточнень, просила визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не нарахування та не виплати їй заробітної плати та щомісячного грошового утримання працюючих суддів, стягнути з єдиного казначейського рахунку Міністерства фінансів України шляхом списання коштів з Державного казначейства України з розрахункових рахунків Державної судової адміністрації України заборгованість по її заробітній платі з урахуванням компенсації за втрату частини заробітної плати за період з 01.07.2008р. по 01.04.2010 рік в сумі 107 851 грн. 82 коп.. та зобов'язати Державну судову адміністрацію України проводити нарахування та виплату її заробітної плати у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року "Про оплату праці суддів".
Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачами в порушення вимог статті 130 Конституції України протиправно було допущено заборгованість по виплаті її заробітної плати, щомісячного грошового утримання працюючих суддів та компенсації втрати частини заробітної плати за період з 01.07.2008р. по 01.04.2010 рік, що на думку позивача є порушенням її конституційних прав щодо оплати праці суддів.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не нарахування та не виплати заробітної плати судді ОСОБА_2.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо не врахування при розробленні проектів Державного бюджету України на 2008 - 2009 роки вимог постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005р. "Про оплату праці суддів".
Стягнуто з Міністерства фінансів України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державного казначейства України на розрахункові рахунки Державної судової адміністрації України для виплати по заробітній платі за період з 01.07.2008р. по 01.04.2010р. включно, з урахуванням компенсації за втрату частини заробітної плати, в загальній сумі на користь ОСОБА_2 107 851 грн. 82 коп. (сто сім тисяч вісімсот п’ятдесят одна грн. 82 коп.).
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідачі –Державна судова адміністрація України, Державне казначейство України та Міністерство фінансів України не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з’ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв’язку з чим просять скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Крім цього, представник апелянта - Міністерства фінансів України просить суд поновити процесуальний строк на апеляційне оскарження вищевказаного судового рішення як такий, що був пропущений ним з поважних причин.
Відповідно до ч. 3 ст. 186 КАС України (в редакції від 07.07.2010 року, що набрала чинності 30.07.2010 року), заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Враховуючи те, що копія оскаржуваної постанови відповідачем - Міністерством фінансів України була отримана 30.06.2010 року, про що ним зазначено в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження (а.с. 206), колегія суддів приходить до висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року представником апелянта - Міністерства фінансів України пропущено не було, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо його поновлення.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з’явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_2 з березня 1993 року по даний час працює суддею апеляційного суду Вінницької області.
Починаючи з 01.01.2006 року посадовий оклад позивача обрахувався виходячи із розміру мінімальної заробітної плати в сумі 332 грн., встановленої Постановою КМУ України №865 від 03.09.2005 року. Розмір посадового окладу визначено схемою посадових окладів керівників та суддів місцевих загальних судів, відповідно до додатку 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", з розрахунку 7,5 мінімальних заробітних плат.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що постановою Кабінету Міністрів України №865 від 03 вересня 2005 року «Про оплату праці суддів» визначено схему посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6. Посадові оклади встановлювались, виходячи з кількості розмірів мінімальної заробітної плати. Постановою Кабінету Міністрів України №1310 від 31 грудня 2005 року постанову Кабінету Міністрів України №865 від 03 вересня 2005 року було доповнено п. 4-1, в якому зокрема визначено, що розміри посадових окладів, передбачених зазначеною постановою КМУ, встановлюються, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться. Враховуючи те, що пункт 4-1 постанови КМУ №865 від 03.09.2005 року був визнаний протиправним та скасований, тому невжиття відповідачами заходів по погашенню заборгованості, що утворилась перед позивачем, неперерахування відповідних коштів є неправомірним, оскільки обмежує обсяг досягнутих, гарантованих Конституцію та законами прав щодо оплати праці суддів.
Крім цього, суд першої інстанції зауважив, що у відповідності до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України», вимог ст.ст. 120, 126 цього Закону та Положення про Державну судову адміністрацію України, Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних асигнувань, які передбачені на утримання судової влади, а Державне казначейство України, згідно ст.48 Бюджетного кодексу України та п.1 ч.4 Положення про Державне казначейство України, виконує обов’язки по розрахунково-касовому обслуговуванню розпорядників бюджетних коштів.
Колегія суддів погоджується з даними висновками суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст.130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Відповідно до ст.44 Закону України «Про статус суддів»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» №865 від 03 вересня 2005 року затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6 у співвідношенні до мінімальної заробітної плати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року №1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів»доповнено п.4-1, в якому зокрема визначено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Однак, постановою Печерського районного суду м.Києва від 19 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року, визнано протиправним та скасовано п.4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року постанову Печерського районного суду м.Києва від 19 березня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року в частині визнання протиправним та скасування пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» залишено без змін.
Отже, виходячи з положень ст.72 КАС України протиправність п.4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці суддів» не підлягає доказуванню.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що рішеннями вказаних вище судів в повному обсязі було відновлено дію Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці суддів»у співвідношенні посадових окладів до розміру мінімальної заробітної плати, яка набрала чинності з 01.01.2006 року. Тобто, розмір посадового окладу суддів повинен встановлюватись виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, помноженому на відповідний коефіцієнт (для суддів - 8,5; для заступника голови суду - 9,5) та змінюватись відповідно зі зміною розміру заробітної плати.
Що стосується позову в частині визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості по виплаті щомісячного грошового утримання працюючих суддів, колегія суддів зважає на наступне.
Згідно з п. 1 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премії, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень, закріпленої у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм в майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.
Щомісячне довічне грошове утримання - це спрямована на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання виявляється в тому, що його правове регулювання і джерела фінансування визначаються Конституцією України, Законом України "Про статус суддів", Постановою Верховної Ради України від 15 грудня 1992 року N 2863-XII "Про порядок введення в дію Закону України "Про статус суддів".
Відповідно до п. 4.1. Наказу Державної судової адміністрації, від 25.08.2005, № 94 "Про затвердження Положення про порядок призначення та виплати щомісячного грошового утримання працюючим суддям та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці", розмір заробітної плати судді для обчислення суми щомісячного довічного грошового утримання визначається виходячи з посадового окладу, премії, доплати за кваліфікаційний клас, надбавки за вислугу років та інших надбавок, які встановлені законодавчими актами і є обов'язковими для виплати суддям, які працюють на відповідній посаді.
Щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці визначається у відсотковому розмірі заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, і відповідно до ст. 44 Закону України «Про статус суддів» складається з посадового окладу, премії, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок (ст. 43 Закону «Про статус суддів»).
Відповідно до п. 1 постанови Верховної Ради України від 15.12.1992 року «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів»з доповненнями, внесеними постановами Верховної Ради України від 06.05.1993 року та 24.02.1994 року, в разі зміни заробітної плати працюючих суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється, виходячи з нового розміру заробітної плати судді, якій працює на посаді, котру раніше займав суддя у відставці.
Оскільки щомісячне грошове утримання працюючим суддям нараховується із сум щомісячної заробітної плати, яка з 01.01.2006 року не відповідала вимогам постанови КМ України № 865 від 03.09.2005р., то і по виплаті щомісячного грошового утримання позивача відповідачами була допущена заборгованість.
Крім того, як було вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій України", ст. ст.120, 126 цього Закону та Положення про Державну судову адміністрацію України, Державна судова адміністрація України з 1 січня 2003 року є головним розпорядником бюджетних асигнувань, які передбачені на утримання судової влади.
Зважаючи на те, що Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік»та Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»встановлювались відповідні бюджетні призначення за програмою «Виконання рішень судів на користь суддів», суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову ОСОБА_2 в частині визнання протиправною бездіяльності та стягнення на його користь заборгованості по заробітній платі та щомісячному грошовому утриманні працюючих суддів (з урахуванням індексації та компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів їх виплати) за період з 01.07.2008р. по 01.04.2010 рік в загальному розмірі 107 851 грн. 82 коп..
Таким чином, апелянтами не було надано доказів на підтвердження заявлених ними вимог, а тому доводи апеляційних скарг спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,-
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України та Міністерства фінансів України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року –залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
О.М. Дурицька
Г.М. Бистрик
Л.П. Борисюк
Повний текст ухвали складено та підписано –22.08.11 р.