Ухвала

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого – судді Слинька С.С.,

суддів            – Дембовського С.Г., Лагнюка М.М., Наставного В.В.,

                         Швеця В.А.          

розглянувши 22 вересня 2011 року в м. Києві клопотання засудженого ОСОБА_2 про поновлення строку на подання заяви про перегляд судових рішень щодо нього Верховним судом України та вирішуючи питання про допуск до провадження кримінальної справи щодо нього за його заявою,

в с т а н о в и л а:

вироком Апеляційного суду Донецької області від 3 жовтня 2003 року ОСОБА_2 засуджено за ст.ст. 93 п. «а» КК України 1960 року, 263 ч.1 КК України 2001 року, 42 КК України 1960 року на 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Верховний Суд України 11 березня 2004 року залишив цей вирок без зміни, а скарги засудженого ОСОБА_2 та його захисника – без задоволення.

Рішенням Європейського суду з прав людини (далі – Європейський суд) від 18 грудня 2008 року встановлено, що при розгляді даної кримінальної справи було порушено статтю 6 п. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі – Конвенція), а саме - право ОСОБА_2 на справедливий судовий розгляд.

ОСОБА_2 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з клопотанням про поновлення строку подання заяви про перегляд судових рішень щодо нього, як такий, що пропущено з поважних причин.

ОСОБА_2 також подав і саму заяву, в якій порушує питання про допуск вказаної справи до провадження Верховного Суду України для перегляду судових рішень. При цьому посилається на рішення Європейського суду, яким було встановлено порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні вказаної справи судом.

Вивчивши доводи, викладені у клопотанні засудженого про поновлення строку, матеріали додані до заяви та обговоривши їх, колегія суддів уважає, що клопотання засудженого підлягає задоволенню, а вказана кримінальна справа щодо ОСОБА_2 допуску до провадження в порядку перегляду судових рішень Верховним Судом України з таких підстав.

18 грудня 2008 року Європейським судом було прийнято рішення у справі «ОСОБА_2 проти України», яке набрало законної сили 18 березня 2009 року.

Адвокатом ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 було подано клопотання до Верховного Суду України про перегляд судових рішень у порядку виключного провадження.

Листом від 20 липня 2010 року Верховний Суд України повідомив захисника, що справу призначено до розгляду на 30 липня 2010 року, проте 8 лютого 2011 року до захисника надійшов лист, в якому Верховний Суд вже повідомив про те, що у зв’язку із змінами внесеними до законодавства він неуповноважений розглядати вказану справу.

У зв’язку з цим захисником 15 лютого 2011 року було подано клопотання вже до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про перегляд судових рішень.

Однак, ухвалою Верховного Суду України 28 квітня 2011 року захиснику було відмовлено у відкритті провадження щодо ОСОБА_2, у зв’язку з чим, ОСОБА_2 18 травня 2010 року самостійно звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ стосовно оскарження судових рішень.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів уважає, що строк на оскарження судових рішень ОСОБА_2 був пропущений з поважних причин, а тому має бути поновлений.

Стосовно заяви ОСОБА_2 про допуск кримінальної справи до провадження в порядку перегляду судових рішень Верховним Судом України щодо нього, то вона також є обґрунтованою.

З копії рішення Європейського суду убачається, що при розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_2 було порушено статтю 6 п. 1 Конвенції.

Порушення статті 6 п. 1 Конвенції було допущено судами першої та касаційної інстанції внаслідок того, що на обґрунтування висновку про винуватість заявника був використаний протокол допиту особи, якій заявник не мав можливість поставити питання під час судового розгляду, та який містив показання, отримані від цієї особи під загрозою кримінальної відповідальності за відмову свідчити або за завідомо несправедливі свідчення.

Отже, Європейський суд з прав людини встановив відповідні порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні вказаної справи, що, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 400-12 КПК України, є підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України щодо          ОСОБА_2

Керуючись ст. 400-18 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

клопотання ОСОБА_2 задовольнити. Поновити йому строк на подання заяви про перегляд судових рішень щодо нього Верховним Судом України.

Допустити вказану кримінальну справу до провадження в порядку перегляду судових рішень Верховним Судом України щодо ОСОБА_2.

Судді:  

____________________         ___________________             ________________

С.С. Слинько С.Г.Дембовський М.М.Лагнюк            

____________________         ___________________

      В.В.Наставний В.А.Швець