У Х В А Л А

іменем  україни

12 вересня 2011 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

         Ступак О.В.,         Амеліна В.І.,      Нагорняка В.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання права власності на частину спадкового майна, за касаційною скаргою   ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницьбкої області від 17 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 6 травня 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2010 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року  її батька, ОСОБА_7, відкрилась спадщина на майно і вона, як спадкоємець першої черги за законом, у передбачений законом строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Нотаріусом було видано свідоцтво про прийняття спадщини на частину майна, проте, садово-городній будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1 до склад спадщини не увійшов, а тому ОСОБА_4 була змушена звернутись до суду з цим позовом.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 17 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 6 травня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/12 частину садово-городнього будинку по АДРЕСА_1.

    У касаційній скарзі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 порушують питання про скасування ухвалених судових рішень першої й апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_4, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дослідивши докази в справі й давши їм належну оцінку, дійшов вірного висновку та правильно виходив з того, що право позивача на обов’язкову частку в спадковому майні на частину вищезазначеного садового будинку залишилось неоформленим через те, що цей будинок згідно зі свідоцтвом про право власності зареєстрований за ОСОБА_5, а остання відмовляється вчинити дії із виділення Ѕ частини будинку, як успадкованого після смерті ОСОБА_7 З урахуванням кількості спадкоємців та наявності заповіту, суди дійшли обґрунтованого висновку про визнання за позивачем права власності на 1/12 частину цього садово-городнього будинку.  

            Як вбачається з матеріалів справи рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницьбкої області від 17 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 6 травня 2011 року постановлено   з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відхилити, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницьбкої області від 17 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 6 травня 2011 року залишити без зміни.  

    Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:

Ступак О.В.        Амелін В.І.     Нагорняк В.А.