У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

16 вересня 2011 року м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ступак О.В. , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником, ОСОБА_3, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 2 липня 2007 року він оформив довіреність на ім’я  ОСОБА_5, а 7 грудня 2007 року останній від імені ОСОБА_4, не отримавши згоди останнього, подав заступнику голови Київської міської державної адміністрації, начальнику Головного управління земельних ресурсів м. Києва заяву про те, що ОСОБА_4 бере на себе зобов’язання демонтувати частину паркану, який знаходиться за межами території, що зареєстрована за ним на підставі технічного звіту, з метою забезпечення проїзду до садиби по АДРЕСА_1. Такі дії відповідача позивач вважає незаконними, оскільки не збирався демонтувати паркан, а про заяву дізнався випадково. Між сторонами існувала домовленість про те, що повноваження відповідач буде використовувати за попередньою домовленістю з позивачем, чого в даному випадку не зробив.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від                                     17 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду                   м. Києва від 12 липня 2011 року, позов задоволено в повному обсязі.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування ухвалених судових рішень першої й апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

    У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.    

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дослідивши докази в справі й давши їм належну оцінку, дійшов вірного висновку та обґрунтовано виходив із законності та доведеності позовних вимог, що знайшло своє підтвердження в процесі розгляду справи. Суди дійшли вірного висновку про те, що подавши 7 грудня 2007 року заяву від імені ОСОБА_4 на ім’я заступника голови Київської міської державної адміністрації, начальника Головного управління земельних ресурсів м. Києва заяву, відповідач вчинив дії з перевищенням наданих довіреністю повноважень.

    Із матеріалів касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень першої й апеляційної інстанцій вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в:

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження   в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним, за касаційною скаргою на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2011 року.

Додані до скарг матеріали повернути заявнику.    

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ                                   О.В. Ступак