Справа № 22ц-1131/2007                           Головуючий у 1-й інстанції: Лихошерст В.В.

Категорія - цивільна                                                                         Доповідач: Лазоренко M.I

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2007 року                                                                                         місто Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого-судді:      Іваненко Л.В.

суддів:                           Лазоренка М. І.,  Страшного М. М.

при секретарі:               Івановій Н.Б ,

за участю:                     ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.  Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 24 травня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1   про стягнення аліментів на утримання дружини

встановив:

 12 травня 2004 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зазначеним вище позовом,  в якому просила стягнути з ОСОБА_1    аліменти на  її утримання у розмірі 1/4 частини його заробітку.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим,  що вона з відповідачем перебуває у шлюбі,  проте сімейне життя у них не склалось. З січня 2004 року вони спільно не проживають. Вона не працює,  ніяких доходів не отримує,  земельної ділянки не має,  підсобного господарства не веде,  а тому потребує матеріальної допомоги. Відповідач працює,  отримує заробітну плату,  але матеріальної допомоги не надає.

Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 24 травня 2004 року позов задоволено частково,  стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини заробітку (доходів) щомісячно,  але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян,  починаючи з 12.05.2004 року. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення,  яким позивачці відмовити у задоволенні вимог посилаючись на те,  що рішення суду не є законним,  оскільки суд не повно

з"ясував обставини справи та не взяв до уваги його доводи,  що позивачка працює приватним підприємцем і отримує дохід і що вона є матеріально забезпечена. Крім того,  апелянт вказує на те,  що позивачка не є непрацездатною особою,  а відповідно до  ст.  75 СК України право на аліменти має той з подружжя,  який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги.

Вислухавши суддю-доповідача,  пояснення учасників судового розгляду,  перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи,  апеляційний суд вважає,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 1953 року

народження звернулась з позовом до відповідача про стягнення аліментів

на своє утримання. Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі,  який на

час    розгляду    справи             був розірваний.    Від шлюбу    вони      мають

повнолітніх дітей,  які проживають окремо. Згідно довідки Щорського відділення Корюківської міжрайонної державної податкової інспекції від 20 травня 2004 року позивачка з 2001 року зареєстрована у Щорському відділенні Корюківської МДПІ як суб"єкт підприємницької діяльності,  яка сплачує фіксований розмір прибуткового податку. За період з січня по квітень 2004 року нею сплачений податок у розмірі 137 грн. 50 коп.. (а.с. 12)

Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 працює на посаді машиніста локомотивного депо  ст.  Щорс і за період з січня 2003 року по грудень 2004 року отримав доходу розмірі 16098, 37 грн.

Встановивши зазначене,  колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з висновком суду першої інстанції,  що позивачка потребує матеріальної допомоги та що відповідач зобов'язаний утримувати колишню дружину з таких підстав.

Відповідно до ч.2  ст.  75 Сімейного кодексу України право на утримання має той з подружжя,  який є непрацездатним,  потребує матеріальної допомоги,  а відповідно до ч.2  ст.  76 Сімейного кодексу України після розірвання шлюбу особа має право на утримання,  якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Таким чином наведеними нормами Закону передбачено,  що право на утримання має лише той з подружжя який є непрацездатним та який потребує матеріальної допомоги,  проте позивачка не є непрацездатною особою,  оскільки вона не досягла пенсійного віку встановленого законом,  і не є інвалідом 1,  2 та 3 групи,  також вона не потребує матеріальної допомоги,  оскільки зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності і отримує доход,  однак ці вимоги Закону залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Зважаючи на те,  що апеляційним судом встановлена невідповідність висновків   суду   обставинам   справи   та неправильне застосування   норм

матеріального права колегія суддів апеляційного суду вважає,  що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленню нового рішення,  яким у задоволені вимог позивачки про стягнення аліментів на її утримання слід відмовити.

Керуючись  ст.  ст. 75,  76 СК України,   ст.  ст.  209,  218, 303,  307,  308,  313,  314,  315,  317,  319 ЦПК України,  апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну    скаргу    ОСОБА_1                                                                                            -

задовольн йти.

Рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 24 травня 2004 р. - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини -відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двох місяців.