ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2006 р. | № 18/41-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: | Кравчука Г.А. |
суддів: | Мачульського Г.М. |
Шаргала В.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРІАП” |
на постанову від | Харківського апеляційного господарського суду 17.07.2006р. |
у справі господарського суду | № 18/41-05 Харківської області |
за скаргою | Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРІАП” |
на дії | Державної виконавчої служби у Харківському районі та м. Люботин Харківської області |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Харківської дирекції Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРІАП” |
про | стягнення боргу, - |
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.04.2006р. (суддя Светличний Ю.В.) скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРІАП” на дії Державної виконавчої служби у Харківському районі та м. Люботин Харківської області задоволено, постанову Державної виконавчої служби у Харківському районі та м. Люботин Харківської області про арешт коштів боржника від 24.01.2006р. визнано недійсною.
Оскаржуваною постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2006р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Могілєвкіна Ю.О., суддів Барбашова С.В., Плужник О.В.) ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.04.2006р. скасовано, в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРІАП” про визнання дій Державної виконавчої служби у Харківському районі та м. Люботин Харківської області незаконними та скасування постанови ВДВС про арешт коштів боржника від 24.01.2006р. відмовлено.
В своїй касаційній скарзі відповідач просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2006р. скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 10.04.2006р., посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, а саме: ст.ст. 3, 5, 7, 24, 46, 49, 63, 85 Закону України “Про виконавче провадження”.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, постановою про арешт коштів боржника ВДВС у Харківському районі та м. Люботин від 24.01.2006р. при примусовому виконанні наказів Господарського суду Харківської області по справах №27/232-05 від 17.11.2005р., №18/41-05 від 15.04.2005р., №46/225-05 від 26.07.2005р., №27/232-05 від 17.11.2005р. накладено арешт на кошти боржника в сумі 124 643, 55 грн., які містяться на рахунках боржника. Відповідно до досліджених обставин справи основна сума стягнення при примусовому виконанні наказів Господарського суду Харківської області по справах №27/232-05 від 17.11.2005р., №18/41-05 від 15.04.2005р., №46/225-05 від 26.07.2005р., №27/232-05 від 17.11.2005р. складає 124 643, 55 грн. Зазначеним органом ВДВС було відкрито кілька виконавчих документів щодо одного й того самого боржника, які були об’єднані у зведене виконавче провадження та у відповідності з цим було винесено Постанову про арешт коштів боржника від 24.01.2006р. Відповідач, вважаючи, що загальна сума його заборгованості, у відповідності до наказів Господарського суду Харківської області, складає 71 164, 71 грн., і ВДВС було безпідставно донараховано до цієї суми 53 478, 84 грн., звернувся до господарського суду зі скаргою, в якій просив визнати дії ВДВС у Харківському районі та м. Люботин Харківської області незаконними та скасувати Постанову про арешт коштів боржника ВДВС у Харківському районі та м. Люботин Харківської області від 24.01.2006р.
Місцевий господарський суд, задовольняючи скаргу, виходив з того, що в оскарженій постанові ВДВС немає жодного посилання на виконання примусового стягнення суми за виконавчим написом ВВТ №511254, виданого 20.12.2005р. приватним нотаріусом Пендюріною І.В. та про стягнення виконавчого збору, а відтак місцевий господарський суд, з врахуванням приписів ст.ст. 46, 49 Закону України “Про виконавче провадження”, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги.
Апеляційний господарський суд дійшов до висновку про відсутність порушень з боку ВДВС, відповідності оскарженої постанови ВДВС всім вимогам діючого законодавства та наявність правових підстав для скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 10.04.2006р. і задоволення апеляційної скарги Державної виконавчої служби у Харківському районі та м. Люботин Харківської області.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як вбачається із оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, відносно боржника –відповідача у справі, було відкрито декілька виконавчих проваджень які були об’єднані у зведене виконавче провадження відповідно до приписів ст.49 Закону України “Про виконавче провадження”. Зведене виконавче провадження знаходилось на виконанні з 11.03.2005р., однак у строк, наданий державним виконавцем для добровільного виконання рішень суду боржником, вони виконані не були, сума боргу залишилась несплаченою. Загальна сума заборгованості за зведеним виконавчим провадженням на час накладання арешту становила 535 957, 53 грн. Як наслідок невиконання рішень суду, за кожним виконавчим документом 12.01.2006р. державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, сума якого також увійшла у загальну суму арешту. У зведеному виконавчому провадженні також знаходиться звернення стягнення на заставлене майно, загальна сума боргу за виконавчими документами, яка підлягала арешту, на час винесення оскарженої постанови становила 124 643, 55 грн., а відтак апеляційний господарський суд дійшов до висновку про відсутність порушень з боку державного виконавця, відповідності оскарженої постанови ВДВС всім вимогам діючого законодавства та наявність правових підстав для скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 10.04.2006р. і задоволення апеляційної скарги Державної виконавчої служби у Харківському районі та м. Люботин Харківської області.
Такі висновки суду апеляційної інстанції ґрунтуються на положеннях чинного законодавства –вимогах ст.ст.46, 49, 50, 52, 55 Закону України “Про виконавче провадження” і на правильній юридичній оцінці фактичних обставин справи. З матеріалів справи вбачається що суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст.43, 47, 43, 101 ГПК України у їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з’ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а відтак постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРІАП” залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2006р. у справі №18/41-05 Господарського суду Харківської області –без змін.
Головуючий Г. Кравчук
С у д д і Г. Мачульський
В. Шаргало