Судове рішення #180372
33/232

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

11 жовтня 2006 р.                                                                                   

№ 33/232  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:

                               Кравчука Г.А.

суддів:

                               Мачульського Г.М.


                               Шаргало В.І.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні


касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Толока”

на постанову


від

Дніпропетровського апеляційного господарського суду

12.07.2006р.

у справі                                             

господарського суду                       

№ 33/232

Дніпропетровської області

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Толока”

до

Товариства з обмеженою відповідальністю “Покровський сирзавод”

про

стягнення 225 099, 35 грн.,


за участю представників


- позивача:


Ванжули Я.В. (довіреність від 03.07.2006р.)


- відповідача:

не з’явився ,-



В С Т А Н О В И В:


Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2005р. (суддя Разіна Т.І.) позов задоволено. Постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Покровський сирзавод” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Толока” 183 960 грн. основного боргу, пеню в сумі 4 347, 35 грн., штраф  в сумі 36 792 грн., 2 250, 99 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.


Оскаржуваною постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2006р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Коршун А.О., Джихур О.В., Білецької Л.М.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2005р. змінено. Постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Покровський сирзавод” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Толока” 183 960 грн. основного боргу, 1 839, 60 грн. витрат по оплаті державного мита та 96, 43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позовних вимог постановлено відмовити. Також постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Покровський сирзавод” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Толока” 1 125, 50 грн. витрат по оплаті державного мита за апеляційною скаргою та зобов’язати Господарський суд Дніпропетровської області у відповідності до вимог ст.ст. 116, 117 видати наказ.


В своїй касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2006р. в частині незадоволених позовних вимог та залишити без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2005р., посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права, а саме: п.п. 4, 5 ст.181, ст.188 Господарського кодексу України, п.п. 1, 2 ст.639, ч. 1 ст.651, ст.654  Цивільного кодексу України.


Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.


          Відповідач не використав наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.


Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.


Як встановлено місцевим господарським судом, 16.06.2005р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №24, відповідно до умов якого відповідач зобов’язувався передати у власність, а позивач –прийняти та оплатити товар –молочну продукцію, в строки, зазначені в додатках до договору. Відповідно до п. 3 Додатку №1 від 16.06.2005р. до договору оплата за товар здійснюється шляхом перерахування 100% передоплати. Відповідно до Додатку №2 від 21.06.2005р. до договору, оплата за товар здійснюється шляхом перерахування 50% передоплати, а наступні 50% перераховуються на розрахунковий рахунок продавця по факту завантаження товару на автотранспорт покупця. Після цього відповідачем факсимільним зв’язком були передані (виставлені) рахунки-фактури, а позивачем було здійснено передоплату в сумі 502 000 грн., але відповідачем фактично було недопоставлено товар на суму 183 960 грн. Стягнення з відповідача цієї суми основного боргу, пені в сумі 4 347, 35 грн.,  штрафу в розмірі 36 792 грн., а всього –225 099, 35 грн. послужило причиною звернення з позовом до господарського суду.


Як зазначено в оскарженій постанові апеляційного господарського суду, сторонами не було врегульовано розбіжності в порядку, передбаченому п. 5 ст.181 Господарського кодексу України, а відтак, згідно висновків апеляційного господарського суду, відсутні підстави вважати договір укладеним в письмовій формі. Апеляційний господарський суд приймаючи оскаржувану постанову виходив з того, що вказаний договір №24 відповідачем був підписаний з протоколом розбіжностей, два примірники були направлені відповідачем для розгляду позивачу. Позивачем, який отримав договір з протоколом розбіжностей, вказані розбіжності врегульовані не були. Отже, якщо вимога про стягнення 183 960 грн. передоплати, з врахуванням обставин справи та змісту ст. 612 Цивільного кодексу України, згідно висновків апеляційного господарського суду, є правомірною, то вимога щодо стягнення пені і штрафних санкцій визнана апеляційним господарським судом, з посиланням на ст.ст.546, 547 Цивільного кодексу України та висновків про відсутність підстав вважати договір укладеним в письмовій формі, такою, що не підлягає задоволенню.


Однак доводи суду апеляційної інстанції не спростовують доводів та висновків суду першої інстанції.


Відповідно до присів ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Згідно ст.1115 цього кодексу у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.


Як встановлено місцевим господарським судом спірний договір поставки №24 від 16.06.2005р. було укладено між сторонами і вказаний договір частково було виконано ними що підтверджується, як зазначено цим судом, рахунками фактури, платіжними дорученнями, частковим відвантаженням товару. Крім того, судом встановлено що зобов’язання відповідача перед позивачем щодо сплати пені та штрафу передбачено п.п.6.1, 6.2 та 6.2.1 зазначеного договору.


Проте, зробивши загальне посилання на матеріали справи та надання сторонами доказів, суд апеляційної інстанції в порушення приписів ст.ст.43, 101 ГПК України, які б давали підставу для висновку про те, що відсутні підстави вважати договір укладеним в письмовій формі, не спростував висновків місцевого господарського суду.


Як встановлено місцевим господарським судом предметом судового дослідження був договір, який відповідає вимогам ст.181 ч.1 Господарського кодексу України і вказана обставина не спростована.


Таким чином рішення суду першої інстанції ґрунтується на приписах ст.ст.525, 526, 693 ч.2 ЦК України та на умовах договору. Відповідно до приписів ст.693 зазначеного кодексу якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, згідно умов договору не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати на свій розсуд передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.


За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законною і обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню.


Натомість, місцевий господарський суд всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а тому прийняте ним рішення підлягає залишенню в силі.


Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.6, 11110 ч.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -


П О С Т А Н О В И В:

          

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Толока” задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2006р. у справі № 33/232 Господарського суду Дніпропетровської області скасувати повністю, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2005р. у цій справі залишити в силі.



Головуючий                                                                            Г. Кравчук



С у д д і                                                                                     Г. Мачульський


                                                                                                                                                                                                                                           В. Шаргало

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація