2-952/11   12.09.2011                                                                                                    

Справа № 2-952/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

12 вересня 2011 року                                                                                       м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого                                                                                 судді           Задорожка Д.А.

при секретарі                                                                                                       Харченко К.В.

за участю           представника позивача                                                     Работа О.О.

                    відповідача                                                                       ОСОБА_2

                    представника відповідача                                                  ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василівка цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа»до ОСОБА_2 про сплату заборгованості за теплову енергію, яка виділяється стояками та внутрішньобудинковими системами теплозабезпечення в місцях загального користування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа», про розірвання договору, суд,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов позов ПРАТ «Василівкатепломережа»до ОСОБА_2 про сплату заборгованості за теплову енергію, яка виділяється стояками та внутрішньобудинковими системами теплозабезпечення в місцях загального користування. В позовній заяві позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_1 в м. Василівка Запорізької області. За вказаною адресою у 2007 році відповідачем були виконані роботи з відключення від центральної системи опалення та встановлено індивідуальне (автономне) опалення.

Враховуючи, що відповідачем були виконані всі роботи, був складений та затверджений акт про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під’їзду, будинку) від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГПВ, а 01 жовтня 2007 року  між ЗАТ «Василівкатепломережа»та  відповідачем був укладений Договір про забезпечення функціонування  системи індивідуального автономного та центрального опалення (далі - Договір). Відповідно до п. 4.1 Договору, відповідач  зобов'язаний сплачувати вартість теплової енергії, яка виділяється стояками та внутрішньо будинковими системами теплозабезпечення в місцях загального користування (підвали) у встановлені договором строки. Розрахунковим періодом є півріччя. Платежі вносяться не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем  обов'язків і затриманням  оплати, за період з  01 липня 2007 року по 01 липня  2011 року виникла заборгованість в сумі  416,96 грн., яку й просить стягнути на свою користь позивач та просить суду стягнути на свою користь витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 30 гривень.

В письмових заперечення на вищевказаний позов відповідача ОСОБА_2 зазначила, що не згодна із позовом з наступних підстав. Оплата послуг за теплову енергію, яка виділяється термоізольованими розподільчими трубопроводами в підвалі будинку, діючим законодавством не передбачена; проектом будинку, в якому проживає відповідач, не передбачено централізоване опалення місць загального користування, в місцях загального користування відсутні опалювальні прилади, в зв’язку  з чим 23.03.2011 року вона написала заяву на адресу позивача про розірвання Договору. Вважає, що позивачем заявлено вимогу не про стягнення послуг з централізованого опалення, а про стягнення плати за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами, а тому оплаті не підлягають. Вважає, що послугами підприємства-позивача вона не користується, а тому оплачувати не повинна. На підставі викладеного просила суд відмовити в задоволенні позову.

25 серпня 2011 року в судовому засіданні ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ПРАТ «Василівкатепломережа»про розірвання договору. В позовній заяві ОСОБА_2 вказала, що в 2007 році нею були виконані роботи з відключення її квартири від централізованої системи опалення та встановлено індивідуальне (автономне) опалення. На вимогу відповідача  01.10.2007 вона уклала Договір про забезпечення функціонування  системи індивідуального автономного та центрального опалення (далі - Договір). Вказаний Договір вона уклала в зв’язку зі своєю юридичною необізнаністю. Відповідно до ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» така послуга, як втрата теплової енергії розподільчими трубопроводами відсутня, а тому сплачувати вказані втрати вона не повинна. Просить суд розірвати Договір на підставі ч.2 ст. 652 ЦК України з підстав істотної зміни обставин, коли одна сторона не знала про дійсні умови договору.            

 В судовому засіданні представник первісного позивача первісний позов підтримала з підстав, викладених у ньому та просить суд задовольнити його. В задоволенні зустрічного позову просила відмовити, оскільки, на її думку, зустрічним позивачем не доведено обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог, а саме, не доведено того, що ОСОБА_2 не знала про дійсні умови укладеного між ними Договору. ОСОБА_2 була ознайомлена та згодна з умовами Договору і жодних пропозицій чи зауважень не висловлювала, що підтверджується підписами сторін просила суд відмовити в задоволенні зустрічного позову.     

В судовому засіданні відповідач та його представник первісний позов не визнали та підтримали пояснення, викладені ними в письмових заперечення. Представник первісного відповідача зазначив, що крім інших підстав для відмови в задоволенні первісного позову, є така підстава, як пропущення позивачем строку позовної давності, оскільки, як видно з матеріалів справи, з моменту укладення Договору пройшло майже чотири роки. Відповідачка в судовому засіданні додатково пояснила, що Договір вона підписувала, проте жодного разу не сплачувала послуги за умовами Договору.  

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, прийшов до висновку про те, що первісний позов  підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є власником та зареєстрований в АДРЕСА_1 в м. Василівка Запорізької області, що підтверджується  довідкою про склад сім’ї та реєстрацію від 28.02.2011, копія якої долучена до матеріалів справи та не оспорюється відповідачем.

Відповідно до ст. 382 ЦК України, власникам квартир у багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир. Таким чином, відповідачу також належить все вище перелічене.   

 Згідно з п. 24 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджені постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630  зі змінами, внесеними згідно до Постанови КМ України від 31.10.2007 року №1268,  споживач має право відмовитися від отримання послуг з    централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно з п.25 вказаних Правил, відключення споживача від мереж ЦО здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне  відключення від мереж ЦО та ПГВ забороняється.

Згідно п. 26 цих Правил, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється  у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України " Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного  обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування  житлових будинків,  опалення, вентиляції, кондиціювання, будівельної теплотехніки, державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 22.11.2005 року №4 зі змінами, внесеними відповідно до Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 06.11.2007 №169,  визначено процедуру відключення від мереж центрального опалення та постачання гарячої води житлового будинку  при відмові споживачів від послуг ЦО і ГВП.

Відповідно до п.1.2 Порядку,  для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг Цо і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенцем постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП, призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії.

Як зазначено в п.2.1.  Порядку, для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж ЦО його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП, в якій зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання  та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення, яке повинно бути підтримане всіма власниками приміщень у житловому  будинку.

 Як зазначено в п.2.2.  Порядку,    комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем  теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж ЦО і ГВП, улаштування індивідуальної  (автономної) системи  теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації.

Пункт 2.2.1. Порядку вказує на те, що, при позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП.

Відповідно до п.2.2. Порядку, підставою для відмови у наданні дозволу на відключення від мереж ЦО і ГВП є невиконання умов, визначених у пунктах 2.1. та 2.2. цього Порядку.

Таким чином, відповідач  мав право відмовитися від послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання  своєї квартири та встановити індивідуальне (автономне) опалення у ній.

За вказаною адресою у 2007 році відповідачем були виконані роботи з відключення від центральної системи опалення та встановлено індивідуальне (автономне) опалення, що не оспорюється сторонами.

Пункти 1,3 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги, передбачають обов'язок укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання викладених законодавчих актів, 01.10.2007 року  між позивачем та відповідачем  було укладено договір про забезпечення функціонування системи індивідуального (автономного) опалення та центрального опалення, копія якого є у справі, яким передбачено права та обов'язки сторін після відключення квартири позивача від МЦО та ГВП.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, у тому числі, позивачем та відповідачем у даній справі.

 Згідно з п. 4.1 Договору, відповідач  зобов'язаний сплачувати вартість теплової енергії, яка виділяється стояками та внутрішньобудинковими системами теплозабезпечення в місцях загального користування (підвали) у  встановлені договором строки. Розрахунковим періодом є півріччя. Платежі вносяться не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову  енергію.

Статтею 1 Закону України «Про об"єднання співвласників багатоквартирного будинку»від 03.11.2005 року зі змінами, передбачено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Відповідно до п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630  зі змінами, внесеними згідно до Постанови КМ України від 31.10.2007 року №1268, розрахунковим періодом до оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно з п.28 вказаних Правил, споживач, який установив у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, повинен оплачувати послуги з центрального опалення місць загального користування будинку, відповідно до  Методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Методика розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, затверджена Наказом Мінбуду України 31.10.2006 року №359, встановлює порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами.

Розрахунок кількості теплової  енергії, яка витрачається стояками в квартирах та стояками і нагрівальними приладами приміщень загального користування багатоквартирного житлового будинку при відключенні окремих квартир (за власним бажанням мешканців) від системи централізованого опалення, затверджений Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.06.2005 року №95, обов'язковий для використання у частині визначення витрат теплової енергії для опалення приміщень загального користування. У цьому розрахунку дано визначення приміщенням загального користування житлового будинку, а саме, це сходові клітки, ліфтові шахти, вестибюлі, коридори, підвали, тощо.

Таким чином, відповідач, відмовившись від послуг позивача та встановивши  індивідуальне (автономне) опалення своєї квартири, не позбавлений обов'язку оплачувати  послуги з центрального опалення місць загального користування будинку (підвалів) та ізольованих стояків, відповідно до  вищевказаної Методики.

 Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином суд приходить до висновку, що права первісного позивача були порушені, а тому підлягають судовому захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги.

Одночасно суд вважає необхідним позовні вимоги первісного позивача задовольнити частково та застосувати положення ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України, які передбачають застосування до спірних правовідносин вимог про позовну давність та стягнути з первісного відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги в межах трирічного строку позовної давності, а саме, з 01 липня 2008 року, що становить 330 грн. 85 коп.

В зв’язку з частковим задоволенням первісного позову, відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України, витрати на ІТЗ розгляду справи, понесені позивачем, а також витрати щодо сплати державного мита, підлягають частковому задоволенню.

Суд критично відноситься до пояснень відповідача про відсутність в її будинку місць загального користування, які б опалювалися позивачем, оскільки це не може бути свідченням ненадання позивачем відповідних послуг, тому що, як пояснила в судовому засіданні представник позивача у вказаних місцях загального користування (в даному випадку - підвал) проходять комунікаційні мережі, опалення яких здійснює підприємство позивач, що не оспорювалося відповідачем. Крім того, вказані пояснення відповідача спростовуються поясненнями представника первісного позивача про те, що в підвалі будинку, де мешкає відповідачка проходять комунікаційні системи тепло- та водо забезпечення, які є термоізольованими, а тому втрат теплової енергії не відбувається. Доказом надання відповідачу позивачем відповідних послуг є надана представником позивача ліцензія на виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, яка видана Запорізькою обласною держаною адміністрацією.

Вирішуючи питання стосовно вирішення зустрічного позову, суд приходить до наступних висновків.

Підставою задоволення зустрічного позову, на думку ОСОБА_2, є ч.2 ст. 625 ЦК України, яка передбачає розірвання договору у зв’язку з істотною зміною обставин.

Відповідно до ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання; зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (частина 1) якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (частина 2). У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору (частина 3). Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4).

Таким чином, суд оглянувши надані зустрічним відповідачем ОСОБА_2 на підтвердження викладених в зустрічному позові обставин, докази, приходить до висновку, що останньою в порушення вимог ст.. 60 ЦПК України не доведено обґрунтованості заявлених нею вимог. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 01.10.2007 року між сторонами  справі було укладено Договір про забезпечення функціонування  системи індивідуального автономного та центрального опалення, що підтверджується копією вказаного Договору, який скріплено підписами сторін. В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що знайомилася з умовами договору, проте підписала його в зв’язку зі своєю юридичною необізнаністю. Одночасно вона пояснила, що після укладення Договору, вона жодної проплати відповідно до умов Договору не здійснила, оскільки вважала, що не повинна нічого сплачувати, що підтверджується довідкою про заборгованість, наданою первісним позивачем та свідчить про те, що вже на момент укладення Договору ОСОБА_2 фактично не погоджувалася з його умовами, проте заперечень стосовно його підписання не укладала. Крім того, відповідно з діючим законодавством, юридична необізнаність особи не може бути підставою для розірвання укладеного договору. Суд також вважає, що зустрічним позивачем не доведено істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору, оскільки фактично з часу його укладення не змінився ні предмет Договору, ні кількість та якість наданих первісним позивачем послуг, що підтверджено встановленими судом обставинами.             

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що зустрічний позов задоволенню не підлягає в зв’язку з його необґрунтованістю.

Враховуючи вищевикладене, керуючись Конституцією України, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 зі змінами,  Законом України «Про житлово-комунальні послуги»від 24.06.2004 року, Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»від 29.11.2001 року зі змінами,  Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року зі змінами «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», «Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання», ст.ст. 382, 626, 901 ЦК України, ст.ст. ст.ст.10, 11, 57,58, 59, 60, 64,76, 81,88,169, 208, 209,212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа» до ОСОБА_2 про сплату заборгованості за теплову енергію, яка виділяється стояками та внутрішньобудинковими системами теплозабезпечення в місцях загального користування –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа»заборгованість у сумі 330 грн. 85 коп., а також 23 грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 354 (триста п’ятдесят чотири) грн. 65 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави держмито у розмірі 40 грн. 44 коп.

В іншій частині позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Василівкатепломережа», про розірвання договору –відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної  скарги  рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Василівського районного суду                              

Запорізької області                                                                             Д.А. Задорожко