ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2006 р. | № 28/52 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого | Невдашенко Л.П. |
Суддів: | Михайлюка М.В. Кота О.В. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “Верітас Альфа” |
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 року |
у справі | № 28/52 господарського суду Дніпропетровської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Верітас Альфа” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства “Акант” |
про | стягнення 13228,59 грн. |
В судовому засіданні взяли участь представники : |
- позивача | Фьодоров М.О., |
- відповідача | Мягка Л.О., |
встановив:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2006 року (суддя Манько Г.В.) позов ТОВ “Верітас Альфа” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства “Акант” 13228,59 грн. задоволено частково: стягнуто з відповідач на користь позивача 10800 грн. –сума основного боргу, 283,68 грн. інфляційних витрат, 179,31 грн. 3% річних, 987,01 грн. пені, а також судові витрати.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 (головуючий –Коршун А.О., судді: Виноградник О.М., Джихур О.В.) вказане рішення суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятою апеляційним господарським судом постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову як таку, що винесена при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги та проаналізувавши на підставі встановлених обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Господарськими судами попередніх інстанцій з’ясовано, що 15.10.2004 року сторони уклали договір про надання правової допомоги №2321-И. Предметом зазначеного договору, як вірно оцінив місцевий господарський суд, є надання правової допомоги замовнику послуг з метою спонукання ВАТ “Дніпроенерго” виконати договір капітального будівництва.
Відповідно до умов цього договору позивач зобов’язався надавати відповідачу наступні послуги: вивчати матеріали спірної справи, розробляти правову позицію, надавати рекомендації, складати процесуальні документи та здійснювати представництво інтересів замовника послуг у господарських судах всіх інстанцій.
Водночас, пунктом 3.2 договору про надання юридичних послуг передбачено, що замовник (відповідач) не пізніш ніж за 10 діб до першого засідання Запорізького апеляційного господарського суду перераховує виконавцю, тобто позивачу аванс в розмірі 10800 грн.
Місцевий господарський суд також з’ясував та документальними доказами, наявними у матеріалах справи підтверджується, що ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.03.2005 року розгляд апеляційної скарги у справі № 17/497д було призначено на 19.04.2005 року, відтак з огляду на умови п. 3.2. договору кінцевий термін оплати авансу був 09.04.2005 року, тобто за 10 діб до дати слухання справи. Однак, відповідач у порушення умов договору від 15.10.2004 року № 2321-И не здійснив авансовий платіж у розмірі 10800 грн., а відтак місцевим господарським судом відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України законно та обґрунтовано частково задоволено позовні вимоги: стягнуто з відповідача на користь позивача суму авансу у розмірі 10800 грн., 283,68 грн. інфляційних витрат, 179,31 грн. 3% річних, 987,01 грн. пені.
Разом з тим, апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення, дійшов помилкового висновку про те, що договір про надання правової допомоги є договором доручення та був припинений у зв’язку з поверненням позивачем відповідачу довіреності на ім’я Гандзевич Е.А.
За змістом ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що предметом даного договору є надання послуг, зокрема, вивчення матеріалів спірної справи, розроблення правової позиції, надання рекомендацій, складання процесуальних документів, представлення інтересів замовника у суді, а відтак укладений сторонами договір № 2321-И від 15.10.2004 року за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
При цьому, п. 4.2.2 договору передбачено, що замовник зобов’язаний видати особам письмово зазначеним виконавцем, довіреності на право представляти інтереси замовника в судових органах. Згідно п. 4.1.2. договору позивач мав право доручити виконання обов’язків по наданню послуг третім особам в випадках, коли він визнає необхідним долучити до захисту інтересів відповідача фахівців у галузі права.
Окрім того, апеляційний господарський суд не звернув увагу на те, що згідно до вимог ч. 3 ст. 214 ЦК України відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Відтак, дії позивача, а саме: повернення довіреності не є відмовою від укладеного у письмовій формі договору № 2321-И від 15.10.2004 року у розумінні ст. 214 ЦК України.
За таких обставин, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 року підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2006 року у справі № 28/52 залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Верітас Альфа” задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2006 року у справі № 28/52 скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2006 року у даній справі залишити без змін.
Головуючий суддя Л. Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
О. Кот