Справа № 22-Ц-1194- 2006 p.                  Головуючий

У першій інстанції :Кобилецький І.Ф.

Категорія - цивільна   Доповідач : Іваненко Л.В.

УХВАЛА

Іменем     України

"06 " вересня 2006 р. Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

Головуючого : Іваненко Л.В.,

Суддів :Губар B.C., Шемець Н.В.

При секретарі :Пац Т.М.

З участю : ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8. Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою старшого помічника Ніжинського міжрайонного прокурора, ОСОБА_3 на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 2 червня 2006 року в справі за позовом Ніжинського міжрайонного прокурора в інтересах , ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Комунального підприємства „ Служба Єдиного Замовника", Ніжинської міської рвди про витребування майна з чужого незаконного володіння,

УСТАНОВИВ:

Старший помічник Ніжинського міжрайонного прокурора та ОСОБА_3 звернулись з апеляційними скаргами на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 2 червня 2006 року , яким було відмовлено позивачам у задоволенні їх позову про витребування підвального приміщення будинку АДРЕСА_1 від недобросовісного набувача - КП „ Служба Єдиного Замовника „та повернення мешканцям будинку в особі позивачів.

В апеляційних скаргах апелянти посилались на те, що суд при вирішенні справи порушив норми матеріального права і зокрема, ч.2 ст.382 ЦК України, ч.2 ст. 10 Закону України „ Про приватизацію державного житлового фонду „ , згідно з якими визначено, що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, елементів зовнішнього благоустрою та не врахував їх права, як співвласників спірного будинку, на передачу підвального приміщення та його використання.

В засіданні апеляційного суду позивачі підтримали подані апеляційні скарги та пояснили, що вони мають право спільної власності на підвальні приміщення, а тому використання цих приміщень іншими установами суперечить законодавству про приватизацію державного житлового фонду, положенням ЦК України. Висновки суду щодо розміщення в підвальному приміщенні протирадіаційного укриття апелянти оцінили критично та пояснили, що рішення виконкому про віднесення підвальних приміщень їх будинку до даного виду захисних споруд не існує, а тому відсутні правові підстави відмовлити в поверненні цього майна з чужого незаконного володіння.

Представники КП „Служба Єдиного замовника" та Ніжинської міської ради заперечували проти доводів апеляційних скарг, вважаючи рішення суду першої інстанції вірним, та посилались на те, що ще до прийняття законодавчих актів про приватизацію житла, у 1987 році, підвальне приміщення спірного будинку було передано Ніжинським міськвиконкомом під спортивні зали дитячого клубу „ Райдуга ,„ з 1991 року є протирадіаційним укриттям, і у зв"язку з цим ніколи не використовувалось мешканцями будинку як допоміжне приміщення, а тому просили відмовити в позові.

Допитані в засіданні апеляційного суду в якості свідків представник

управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи , бувший начальник штабу цивільної оборони    , та                                      пояснили, що даний об"єкт з 1991 року входить до фонду захисних споруд області за НОМЕР_1 як протирадіаційне укриття і розраховано на 200 чоловік, що підтверджується паспортом та обліковою карткою.

Судом першої інстанції встановлено, що підвальне приміщення будинку АДРЕСА_1 вцілому було переобладнане під спортивні зали дитячого клубу „ Райдуга „ , який був організований попередником КП „ Служба Єдиного Замовника", ще у 1987 році на підставі рішення Ніжинського міськвиконкому НОМЕР_2. Згідно технічного паспорту встановлено, що це приміщення являло собою єдиний спортивний комплекс, що складався з трьох залів, приміщень для переодягання, коридорів та туалету ( а.с. 15-17). Також в ньому знаходилось комунікаційне приміщення по обслуговуанню будинку. Мешканці квартир будь-якими приміщеннями підвалу, як допоміжними , не користувались. З 20 січня 1990 року приміщення було прийнято в експлуатацію як захисна споруда цивільної оборони, включно до фонду захисних споруд рішенням Ніжинського міськвиконкому НОМЕР_3, оформлений паспорт протирадіаційного укриття  та облікова картка НОМЕР_1.

Наведені обставини встановлені судом першої інстанції вірно та їм дана вірна правова оцінка про те, що відсутні підстави для повернення підвального приміщення мешканцям будинку у зв"язку з тим, що на час проведення приватизації державного житлового фонду фактично в користуванні мешканців будинку не було будь-яких підвальних приміщень, оскільки ще з 1987 року був розташований спортивний комплекс клубу „ Райдуга „ згідно з рішенням Ніжинського міськвиконкому НОМЕР_2, яке ніким не оспорене.

Враховуючи, що на час проведення приватизацій житла фактично не було підвальних приміщень, якими користувались мешканці, а в приміщенні спортивних залів клубу „ Райдуга „ , що були передані останньому на законних підставах, з 1991 року розташоване протирадіаційне укриття, суд прийшов до вірного висновку про те, що КП „ Служба Єдиного Замовника" не є недобросовісним набувачем спірного майна, а тому підстави для задоволення позову відсутні. Такі висновки суду грунтуються на положеннях ст.1 Закону України „ Про приватизацію державного житлового фонду", за змістом якої приватизації підлягають ті господарські споруди та підвальні приміщення, які є в наявності і використовуються належно за призначенням.

Доводи апеляційних скарг про те, що суд невірно застосував до спірних правовідносин ч.2 ст. 5 Закону України „ Про приватизацію державного майна" в тій частині, що приватизації не підлягають протирадіаційні споруди, з огляду на те, що закон не має зворотньої сили в часі, на думку апеляційного суду, не можуть бути взятими до уваги, оскільки на час розгляду справи вирішувалось питання про повернення спірного майна з чужого незаконного володіння і таке твердження суду за вказаними вимогами є цілком обгрунтованим.

Посилання апелянтів на відсутність рішення виконкому щодо надання статусу спірному приміщенню захисної споруди , не можуть бути взятими до уваги апеляційним судом, оскільки цей об"єкт внесений управлінням з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Чернігівіської обласної державної адміністрації до фонду захисних споруд області , що підтверджено технічним паспортом, обліковою карткою та поясненнями допимтаних в засіданні апеляційного суду свідків.

Рішення суду вцілому відповідає вимогам законуі не спростовується доводами апеляційних скарг, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ЗОЗ, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги помічника Ніжинського міжрайонного прокурора , ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ніжинського міськрайонного суду від 2 червня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили.