Справа № 22ц-1338/2006

Головуючий у 1 інст.- Філатова Л.Б. Доповідач - Литвиненко І.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2006 року                                                       м.Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді   ЛИТВИНЕНКО І.В.

суддів                                ІШУТКО В.М., ЗАБОЛОТНОГО В.М.

при секретарі                  Гавриленко Ю.В.

з участю                            сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення, -

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 Рішенням суду ОСОБА_3 виселено з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, так як в судовому засіданні знайшло підтвердження те, що відповідач систематично порушує правила співжиття, робить неможливим проживання позивачки та її неповнолітньої дитини з ним в одній квартирі, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що на момент вчинення дій, які зафіксовані в зверненнях позивачки до органів міліції, він був хворий, але нікому про це не було відомо і зараз він знаходиться на лікуванні в Чернігівській обласній психоневрологічній лікарні з приводу хвороби, яка пов'язана з психікою і нервами.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 116 ЖК України, виселенню без надання іншого жилого приміщення підлягає особа , яка систематично порушувала правила співжиття і робила неможливим для інших проживання із ним в одній квартирі.

Як вбачається з матеріалів справи, до ОСОБА_3 тричі застосовувались заходи примусового впливу про недопустимість порушення правил співіснування, зокрема : 27.02.2006 року, 15.03.2006 року, 03.05.2006 року, однак це не вплинуло на поведінку відповідача і 22 травня 2006 року він знову вчинив сварку, погрожував фізичною розправою неповнолітній дочці, що зумовило звернення позивачки з даним позовом  22.05.2006 року,  а тому суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову і виселення відповідача з займаного приміщення без надання іншого житла так як заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, а антигромадська поведінка відповідача носить триваючий характер.

Доводи апелянта про існування психічної хвороби на час вчинення протиправної поведінки є безпідставними, оскільки відсутні відомості про звільнення відповідача від відповідальності у зв'язку з психічним захворюванням , які відповідач повинен був надати у судове засідання у відповідності до положень ст.60 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ці обставини, на які вона посилається .

За таких обставин, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про виселення ОСОБА_3 згідно ч.1 ст. 116 ЖК України без надання іншого жилого приміщення, а тому доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.ЗОЗ, 307, 308, 314-315, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 червня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.