Шевченківський районний суд м.Львова
Справа № 2а-1277/11
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«22» липня 2011 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі : головуючого – судді Кавацюка В.І.
при секретарі Шутяк З.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові
справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова про визнання дій неправомірними, зобов’язання до вчинення дій,
у с т а н о в и в :
06 липня 2011 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова, в якому просить визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова неправомірними щодо невиплати їй щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; стягнути з відповідача в її користь невиплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 06.01.2011 року по 06.07.2011 року; зобов»язати відповідача надалі нараховувати їй з 06.07.2011 року щомісячно соціальну допомогу у вигляді надбавки до пенсії визначеної Законом України «Про соціальний захист дітей війни» згідно зі змінами у законодавстві; стягнути з відповідача судові витрати пов»язані із подачею позовної заяви до суду.
Як на підставу своїх вимог зазначила що вона є дитиною війни, а відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2010 р.р. «дітям війни» повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем всупереч вимог вказаного Закону така грошова допомога не виплачувалася в повному обсязі, а тому позивач змушена звернутись до суду.
Позивач в судове засідання не з’явилась, просила слухати справу у її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, від відповідача надійшли письмові заперечення щодо позову.
З’ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, надано статус «дитина війни» відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст.3 цього Закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами.
У 2006-2010рр. до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» жодних змін не вносилось, дія цієї норми не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами, а відтак діє норма, згідно якої у 2006-2010роках дітям війни виплачується підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Щодо заяви позивача про розгляд даної адміністративної справи в порядку скороченого провадження, то суд не вважає за доцільне застосовувати даний вид провадження при розгляді цієї справи, оскільки згідно принципу змагальності сторін кожна із сторін має право на надання власних доказів та на доведення їх переконливості. В свою чергу, відповідач має кореспондуюче право подати до суду свої письмові заперечення на позовну заяву позивача. Застосування скороченого провадження при розгляді адміністративної справи є правом, а не обов»язком суду, тому суд з метою повного та всебічного з»ясування обставин та в подальшому прийняття обґрунтованого та законного судового рішення вирішив відкрити провадження у даній справі та розглядати даний позов за загальними правилами КАС України.
Доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову, оскільки відповідно до ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на причину невиконання своїх зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних нормативно-правових актах законодавства, не може бути поставлена у залежність від відповідних бюджетних асигнувань.
З огляду на положення ст. ст. 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідач у справі порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату належних позивачу сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення чи виплату їх конкретних розмірів.
Відтак, вимоги позивача підлягають до задоволення в частині зобов’язання проведення відповідачем донарахування і виплати пенсії з врахуванням підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 06.01.2011р. по 06.07.2011р. включно з урахуванням сум, фактично виплачених позивачу у ці періоди.
Мінімальний розмір пенсії за віком визначається згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та з врахуванням відповідних положень Закону України «Про державний бюджет України» щодо розміру прожиткового мінімуму на відповідний рік.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Щодо вимоги позивача про зобов»язання відповідача нараховувати їй щомісячну соціальну державну допомогу в подальшому при нарахуванні пенсії, то дана вимога не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб»єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином є неможливим зобов»язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 22, 55 Конституцією України, ст.ст. 11, 99, 159, 160 ч.3, 161 КАС України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд, -
п о с т а н о в и в :
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 06.01.2011 року по 06.07.2011 року включно – протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», враховуючи мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням проведених виплат з 06.01.2011 року по 06.07.2011 року включно.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів після її оголошення через Шевченківський районний суд м. Львова. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В. І. Кавацюк