Справа №2-А-16
2007р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2007 року Ленінський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді: Хмельницької Л.І.
при секретарі: Стіліаніді Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини № 3037 про забов"язання звільнити його з війскової служби за контрактом з 25.09.06 року, видачи трудової книжки, виплати грошового забезпечення у розмірі 2678 грн. за час затримки та виплати одноразової грошової допомоги, суд ,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини № 3037 про вирішення трудового спору, під час звільнення, видачі трудової книжки, виплати грошового забезпечення за час затримки по день фактичного розрахунку.
В обгрунтування позовних вимог зазначивши наступне. У військовій частині № 3037 внутрішніх військ МВС України він проходив військову службу за контрактом на посаді заступника командира 1 патрульної роти 1 патрульного батальону з 26.07.2003 року. За два місяця до закінчення контракту він попередив командування в/ч 3037, що продовжувати контракт про проходження військової служби він не бажає. Наказом командувача ВВМВС України від 20.06.2006 року № 36 він був звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України.
29.06.06 року начальником групи комплектування та кадрової роботи в/ч 3037 видав йому обхідний лист, який підписати відмовився комендант гуртожитку, запропонувати знятися з реєстрації, що він відмовився зробити посилаючись на права визначені в Законі України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". 01.08.2006 року він дізнався, що його виключили зі списків військовослужбовців в/ч 3037 та зняли з усіх видів грошового забезпечення, але документи не видали, вважає що командир в/ч 3037 повинен виключити його із списків в/ч датою видачі належним чином оформленої трудової книжки, та виплатити належне йому грошове забезпечення.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги пояснивши, що 20.06.2006 року. Командующий ВВ МВС України, наказом № 36 по особовому складу, він був звільнений з військової служби закінчення контракту. 01.08.2006 року він звернувся до начальника групи комплектування та кадрової роботи в/ч 3037 майора ОСОБА_2 з метою повідомити, що посадові особи в/ч відмовляються підписувати йому обхідний лист без поважних причин, на що отримав відповідь, що командувач в/ч вже виключив його зі списків військовослужбовців частини і знятий з усіх видів грошового забезпечення, про звільнення 17.07.06 року його ніхто не повідомив, документи про звільнення йому не видали, в зв"язку з чим він був позбавлений можливості своєчасно стати на облік в центр зайнятості влаштуватися на іншу роботу. Після цього він неодноразово звертався, щоб йому видали належним чином оформлену трудову книжку, виплатили грошову допомогу під час звільнення, але йому відмовили. Грошову допомогу йому виплатили 12.09.2006 року, але повинні були виплатити згідно ст. 116 Кодкесу Законів "Про працю" в день звільнення. Його особиста справа була надіслана з в/ч до Пролетарсько-Будьонівського РВК 18.07.06 року, але отримали вони ії 29.09.06 року. Його грошове забезпечення за місяць складало 1148 грн. 05 коп. середньо добове грошове
забезпечення складає 38 грн. 26 коп.. Просив суд забов"язати командира в/ч 3037 звільнити його з військової служби з дати відправки особистої справи до Пролетарсько-Будьонівського РВК, з 26.09.06 року, видати належним чином заповнену трудову книжку, сплатити грошове забезпечення в сумі 2678 грн. за час затримки по день фактичного розрахунку, так як він буде мати 12 повних років в військової служби то нарахувати ще за один рік одноразової грошової допомоги, яка складає 50% від грошового забезпечення за місяць 574 грн..
Представник відповідача за дорученням Тичина CO. позовні вимоги не визнав і пояснив, що наказом командувача ВВ МВС України від 20.06.06 року № 36 Старший лейтенант Кузнецов СО. був звільнений з військової служби Збройних сил України, після закінчення строку контракту. 20.06.06 року командуванням в/ч 3037 ВВМВС України Кузнецову був виданий обхідний лист, з метою розрахування його з відповідними службами, при цьому йому вже було відомо про наказ командувача ВВ МВС України. У встановлений термін позивач не підписав обхідний лист, не здав його, не звертався до командира частини, перестав з'являтися у військовій частині. 17.07.06 року на підставі наказу командувача ВВ МВС України від 20.06.06 року, наказом командира в/ч 3037 позивач був виключений зі списків особого складу в/ч та усіх видів забезпечення та направлений до Пролетарсько-Будьонівського ОРВК м. Донецька на військовий облік на підставі припису № 41 від 17.07.06 року. Позивач після звільнення та виключення його із списків в/ч припис не отримав, так як не з"явився в частині та не мав бажання отримувати припис. 12.09.06 року при народжені коштів позивачу було виплачено грошове забезпечення, нараховане при звільнені. За період з 20.06.06 по 30.09.06 року позивач до командира в/ч 3037 та інших посадових осіб з приводу змінення зі скаргами та заявами не звертався. Крім того, просив відмовити позивачу, так як Кодекс Законів про працю України на який посилається позивач не регулює правовідносини військовослужбовців та порядок проходження ними військової служби.
Суд, заслухавши сторони, свідка ОСОБА_2., дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині 3037 внутрішніх військ МВС України на посаді заступника командира 1 патрульної роти з виховної роботи 1 патрульного батальону з 26.06.2003 року, терміном на три роки. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення командиром військової частини 3037 ВВ МВС України вимог ст. ст. 47, 48, 49, 116, 117 КЗпП України, але суд вважає, що Кодекс Законів "Про працю" України не регулює правовідносиини військовослужбовців Збройних Сил України та порядок проходження ними військової служби і дії норм цього Кодексу не розповсюджується на військовослужбовців. Так як позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині 3037 ВВ МВС України, був офіцером Збройних Сил України, мав військове звання - старший лейтенант, тому порядок проходження військової служби, виконання військового обов"язку регламентується спеціальними нормативно-правовими актами, а саме: Законом України "Про військовий обов"язок і військову службу", Законом України "Про Збройні Сили України", Статутами Збройних Сил України, Законом України "Про внутрішні війська МВС України", Положенням про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України (Положення).
Ст. 11 Положення передбачено що дія контракту припиняється у день закінчення його строку. Конракт припиняється, а особи офіцерського складу, які проходять службу за контрактом, звільняються з військової служби. Ст. 72 Положення визначено, що звільнення осіб офіцерського складу з військової служби, здійснюється у військових
званнях до підполковника включно за всіма підставами також командувачами видів Збройних Сил України, крім звільнення у зв"язку із скороченням штатів.
Наказом командувача внутрішніх військ МВС України від 20.06.2006 року № 36 старший лейтенант ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України після закінчення строку контракту, без права носіння військової форми.
28.06.2006 року позивачу командуванням в/ч 3037 був виданий обхідний лист, з метою розрахування його з відповідними службами під час видачі обхідного листа позивачу вже було відомо про наказ командувача ВВ МВС України пройого звільнення, ці обставини позивач не заперечував.
Ствердження відповідача, що він не підписав обхідний лист, так як його заставляли знятися з обліку у гуртожитку, а також що він до серпня ходив на службу і був на лікарняному і йому платили грошове забезпечення нічим не підтверджується крім його пояснень спростовується поясненнями свідка ОСОБА_2., начальника групи комплектування та кадрової роботи в/ч 3037, який пояснював у суді, що позивач вчасно не здав обхідний лист не ходив на службу, про звільнення знав, припис не отримав навмисно.
17.07.06 року позивач, на підставі наказу командувача ВВ МВС України від 20.06.2006 року, наказом командира в/ч 3037 № 135 (по стройовій частині) був виключений із списків особого складу військової частини та усіх видів забезпечення та направлений до Пролетарсько-Будьонівського ОРВК м. Донецька для постановки на військовий облік на підставі припису № 41 від 17.07.2006 року. Ці обставини доведені в суді довідками в/ч 3037, витягами з книг обліку, витягом з наказу камандира в/ч 3037, копією послужного списку (а.с.35-38).
Порядок ведення, заповнення та зберігання особових справ офіцерів регламентується "Постановою по обліку особового складу" затвердженого наказом Міністра оборони № 0200-1982 року; в ній визначено, що особова справа офіцерів, які звільняються в запас Збройних Сил України, направляється в районний військовоєнкомат за місцем постанови на військовий облік, після отримання військовослужбовцем припису для слідкування в РВК. Припис виписується в день виключення офіцерів із списку частини, після чого робиться відповідний запис в книзі алфавітного обліку офіцерів (форма № 3) що і було виконане військовою частиною (а.с.37, 49-50). Позивач відповідний Припис не отримав і не навів жодних доказів, що йому відмовляли . Крім того, особиста справа позивача із в/ч 3037 до РВК Пролетарсько-Будьонівського об"єднаного районного військового комісаріату м. Донецька була вислана відразу після виписки припису 18.07.06 року за вих. № 546 ДСК (а.с.32) і вини командування в/ч 3037 що військовий комісаріат особисту справу позивача отримав 26.09.06 року не має. Суд вважає необгрунтованими доводи позивача, що йому було виплачено в/ч грошове забезпечення за весь липень 2006 року і що аліменти на дитину були перераховані за повний місяць і ці доводи спростовуються випискою по НОМЕР_1 на ім"я ОСОБА_1 згідно якого остання зарплатня йому була нарахована 18.07.06 року (а.с.21) віхідна допомогп при звільненні була перерахована 12.09.06 року (а.с.16), останні аліменти і були відправлені за липень 2006 року. Вважаючи, що його право відносно звільнення з рядів військової частини № 3037 порушено, позивач до командира в/ч 3037 з особистих питань з заявами та скаргами не звертався, не зважаючи на те, що у в/ч 3037 наказом командира визначений графік прийому, про існування якого не заперечував і сам.
Згідно Настанови по обліку особового складу визначено перелік документів персонального обліку офіцерів, які ведуться штабом військової частини в якій веденя, заповнення та видача трудових книжок офіцерам не встановлено та непердбачено.
Таким чином, враховуючи наведене у суда не має підстав задовольняти вимоги позивача.
Керуючись ст. ст. 158, 159, 161, 162 КАС України Законами України "Про Збройні Сили України", "Про військовий обов"язок і військову службу", "Про внутрішні війська України", Положенням "Про проходження військової служби особами офіцерського складу", суд , -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимогОСОБА_1 до військової частини № 3037 про забов"язання командира військової частини № 3037 звільнити його з військової служби за контрактом з 25.09.2006 року та видачею трудової книжки виплати грошового забезпечення у розмірі 2678 грн. за час затримки, по день фактичного розрахунку, виплати одноразової грошової допомоги за один рік - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк заяви про оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею ії копії до апеляційної інстанції.
Постанова надрукована суддею у нарадчій кімнаті.