Справа № 761/47166/24

Провадження № 2-о/761/692/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савчук Ю.Н.,

при секретарі: Габунії Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту народження дитини,

ВСТАНОВИВ:

18.12.2024 р. ОСОБА_1 звернулись до суду із заявою, заінтересована особа: Шевченківський ВДРАЦС у м.Києві ЦМУ МЮ (м.Київ), про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України, у якій просить встановити факт, що її син ОСОБА_2 , який є громадянином України, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Строганівка Сімферопольського району Автономної Республіки Крим Україна.

Свої вимоги заявниця обґрунтовує тим, що вона позбавлена можливості отримати свідоцтво про народження своєї дитини у відділі ДРАЦС, оскільки він народився на тимчасово окупованій території України, де неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнятий відділом ДРАЦС для здійснення реєстрації народження відповідно до вимог ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», а тому звернулась до суду з даною заявою.

Ухвалою від 18.12.2024 р. відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Заявник в судове засідання не з`явилась, однак на адресу суду надійшла письмова заява її представника про розгляд справи за його відсутності.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що відповідно до наданої суду копії паспорту громадянки України номер та серія НОМЕР_1 , виданого від 22.09.2009 року, Сімферопольським РВ МВС України в АР Крим, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 народила ІНФОРМАЦІЯ_3 дитину чоловічої статі - сина ОСОБА_2 , в селі Строганівка Сімферопольського району Автономної Республіки Крим Україна, про що свідчать наявні в матеріалах докази, зокрема: копія виписного епікризу від 12 лютого 2016 року та копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в с.Строганівка Сімферопольського району Автономної Республіки Крим, Україна., серії НОМЕР_2 , виданого 02.03.2016 року Сімферопольський РАЦС, батько дитини не вказаний.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію місця проживання № НОМЕР_3 від 17.08.2017 року, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою місця проживання: АДРЕСА_1 .

Також на підтвердження факту народження дитини заявниця надала копії заяв про взяття її сина, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , на облік до «Сімферопольська поліклініка №3» від 19.03.2016 та 06.03.2019 р.р.

Листом № 3511/21.10-87 Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовив заявниці у проведенні державної реєстрації народження у зв`язку із відсутністю документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження.

Отримати свідоцтво про народження у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки, факт народження відбувся на тимчасово окупованій території України.

Встановлення факту народження дитини необхідно для отримання свідоцтва про народження та відповідної реєстрації у встановленому законом порядку.

Статтею 7 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.

Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Згідно з статтею 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Згідно із ст. 18 ЦПК України, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Згідно листа-роз`яснення Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду №087/0/208-21 від 22.04.2021 року, суди розглядаючи справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, не ставлять вирішення цього питання у залежності від наявності чи відсутності письмової відмови органів реєстрації актів цивільного стану щодо здійснення реєстрації цього факту.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовій режим на тимчасово окупованій території України»тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року.

Ч.3 ст.9 цього Закону передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

При оцінці наданих заявником документів як доказів в даній справі, суд враховує вимоги міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України, які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.ст. 26, 27, 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись; учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору; договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору та з урахуванням будь-яких відповідних норм міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.

При цьому, в практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки», згідно яких, якщо невизнання документів, виданих окупаційною владою, веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, такі документи повинні визнаватися.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

За таких підстав, наданий заявником медичний документ у вигляді виписного епікризу від 12 лютого 2016 року, суд бере до уваги в сукупності з іншими доказами на підтвердження факту народження дитини ОСОБА_2 , що мало місце 09.02.2016 року.

Вирішуючи питання щодо оцінки зазначених доказів, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ч.4 ст.10 Цивільного процесуального кодексу України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» повинна застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.

Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема «Лоізіду проти Туреччини», «Кіпр проти Туреччини», а також Молдови та Росії (зокрема, «Мозер проти Республіки Молдова та Росії»), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 22.10.2018 року у справі № 235/2357/17 та постанові від 22.10.2018 року у справі 759/1443/22.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також те, що встановлення факту народження породжує юридичні наслідки, тобто від нього залежить виникнення особистих чи майнових прав заявника; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Заявник не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує факт смерті. Таким чином є всі підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 та встановлення факту народження її дитини.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати заявником свідоцтва про народження дитини, виданого державним органом України, суд приходить до висновку про обґрунтованість та законність заяви, в зв`язку з чим, заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 18, 258, 263, 265, 315, 317, 319, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України - задовольнити.

Встановити факт, що дитина чоловічої статі, громадянин України - ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в с.Строганівка Сімферопольського району Автономна республіка Крим Україна, у батьків: мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянка України; батько: у свідоцтві про народження запис щодо батька дитини відсутній.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя: