Справа №127/40638/24

Провадження №2/127/6021/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року                         м. Вінниця

       Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Березовської О. А., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Туніка Юрія Миколайовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Туніка Юрій Миколайович, до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ :

12.12.2024 до Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Туніка Ю. М., до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

Разом з позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на квартиру АДРЕСА_1 та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири до набрання рішенням суду у справі законної сили.

12.12.2024 автоматизованим розподілом судової справи між суддями головуючим суддею у справі визначено суддю Березовську О. А. Справа передана судді 12.12.2024.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що 16.10.2010 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області. За час шлюбу сторонами було придбано квартиру АДРЕСА_1 . Квартира була зареєстрована на ОСОБА_2 .

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27.06.2024 по справі № 127/4502/24 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Після розірвання шлюбу подружжя не може дійти згоди щодо порядку розподілу спільного майна, зокрема, квартири АДРЕСА_1 , тому є підстави вважати, що вище вказана квартира, яка є спільною сумісною власністю може бути відчужена відповідачем на користь третіх осіб, і тому у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про поділ спільного майна подружжя.

Суд, дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, доходить висновку про відмову в її задоволенні з огляду на таке.

Заяву про забезпечення позову подано до суду з дотриманням порядку, встановленого ч. 1 ст. 152 ЦПК України.

В порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи у встановлений законом строк.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) у пунктах 46-47 констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Перевіривши наявність спору між сторонами, суд не вбачає обставин та доказів, які свідчать про реальну загрозу відчудження відповідачем спірної квартири на користь третіх осіб, як вказує в заяві про забезпечення позову позивач. Виключно наявність спору між сторонами щодо порядку розподілу спільного майна, на думку, суду не свідчіть про наявність такої загрози.

Як вбачається з вище зазначеної постанови Великої Палти Верховного Суду фактичними обставинами, які можуть бути передумовою для вчинення судом такої процесуальної дії як забезпечення позову шляхом накладення арешту та зобони вчиняти буд-які дії щодо спірного майна, можуть бути дії відповідача щодо спірного майна, а саме: зняття особи з реєстрації, проживання за іншою адресою, наявна в мережі «Інтернет» інформація про те, що спірна квартира виставлена на продаж тощо, тобто це дії, які підтверджують дійсний намір та підготовку до відчудження спірного майна. Заяником у заяві про забезпечення позову не наводяться фактичні обставини та не надані докази на їх підтвердження, які свідчать про вчинення відповідачем дій спрямованих на відчудження спірного майна на користь третіх осіб, а висловлене припущення про можливість вчинення таких дій, бо між сторонами існує спір.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач зареєстрована в спірній квартирі, а також вказує в заяві про забезпечення позову, що квартира придбана подружжям в шлюбі на підставі свідоцтва про право власності, виданого 25.09.2014 державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, а отже належить подружжю відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Відповідно до ч. 1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Вказані норми законодавства свідчать про те, що для відчудження спірного майна, яке належить сторонам на праві спільної сумісної власності, відповідачу необхідна нотаріально посвідчена згода позивача.

Отже, суд не вбачає існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову про поділ майна подружжя.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 11 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись статтями 149 -153, 260, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Туніка Юрія Миколайовича, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Туніка Юрій Миколайович, до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відмовити.

Ухвала про відмову у забезпечення позову може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвалу суду направити на електронні адреси позивача та представника позивача, зазначені в заяві про забезпечення позову.

Ухвала суду складена 20.12.2024.

Суддя                                                                        Олена Березовська