Судове рішення #1808886

                                     

 

 

 

 

        Справа № 22ц- 273/2008                                     Головуючий у першій інстанції Категорія -цивільна                                                                     Ільченко О.І.

                                                                                           Доповідач -  Лазоренко М.І.

 

РІШЕННЯ

                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

    6 березня    2008  року                                                               місто  Чернігів

 

                               А п е л я ц і й н и й   с у д   Чернігівської  області  у  складі:

                               головуючого  судді  -  Литвиненко І.В.

                               суддів  -  Лазоренка М.І., Редьки А.Г.

                               при  секретарі -  Рябчук  С.В.             

                                за участю -  позивачки ОСОБА_1. та  її  представника  ОСОБА_2.,    представників  відповідачів:  ОСОБА_3.,  ОСОБА_4.

 

розглянув у відкритому судовому засіданні   в м. Чернігові  цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_5на рішення Прилуцького міськрайонного суду  Чернігівської  області     від 31 жовтня 2007 року та на додаткове  рішення  Прилуцького міськрайонного суду       від 15 листопада 2007 року у справі  за позовом     ОСОБА_1, в інтересах  малолітнього  ОСОБА_6до ОСОБА_7, ОСОБА_5, треті  особи : Прилуцька  міська державна  нотаріальна  контора, приватний  нотаріус  ОСОБА_8, орган  опіки  і  піклування  Прилуцької  міської  ради    про  визнання  недійсним  договору  купівлі - продажу  квартири, визнання  частково  недійсними свідоцтв  про  право на  спадщину  і  визнання  права власності  на  спадкове  майно.                                              

                            В С Т А Н О В И В:

         05 квітня  2007  року позивачка  звернулась  до  суду  з позовом  до   відповідачів  у якому просила:

         - визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного  між ОСОБА_5. та ОСОБА_7.;

         - визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, які  видані 19.07.2006 року Прилуцькою міськдержнотконторою  ОСОБА_5. року за реєстрами № 1-3218 та № 1-3220 ;

         - визнати за ОСОБА_6., право власності: на 1/4  частину  квартири  АДРЕСА_1,   на 1/2 частину автомобіля марки ВАЗ 2102, 1985 року випуску держномер НОМЕР_1та  право  власності  на 1/2  частину гаражаАДРЕСА_2

         - |стягнути  з відповідачів судові витрати  в сумі 365 грн..

 

         04.06. 2007 року  позивачка  до  суду  подала  заяву  про  зміну  та  збільшення  позовних  вимог, відповідно  до якої   позивачка   просила:

         - визнати частково недійсним свідоцтво  про право на спадщину за законом на  спадкове  майно - 1/2  частину  квартири  АДРЕСА_1  від 19.07.2006 року видане ОСОБА_5. Прилуцькою міськдержнотконторою;   

         - визнати частково недійсним свідоцтво від 19.07 2006 року    про право на спадщину за законом на  спадкове  майно:  автомобіль марки ВАЗ 2102  та  грошові  вклади   видане ОСОБА_5. Прилуцькою міськдержнотконторою; 

         - визнати за ОСОБА_6. право власності на 1/4  частину  квартири  АДРЕСА_1;

         - визнати за ОСОБА_6. право власності на 1/2  частину  автомобіля  марки ВАЗ 2102,  держномер НОМЕР_1;

         - визнати за ОСОБА_6. право власності на 1/2   частину гаража №АДРЕСА_2

         - визнати за ОСОБА_6. право власності на 1/2   частину  грошових  вкладів  з належними  відсотками, що  находяться  на  зберіганні  у філії -Прилуцьке  відділення  № 221 ВАТ „Державний Ощадний Банк України”  на  рахунках: НОМЕР_2- 421 грн. 08 коп., НОМЕР_3на  суму 291 грн.60 коп.,  НОМЕР_4- 474.18 грн., а  всього  на  суму  1186 грн. 86 коп;  

         - |стягнути  з відповідачів  на її користь  судовий  збір  у  сумі 51 грн.

 

         Свої  вимоги  позивачка обґрунтовувала тим, що з 1998 року  вона  перебувала  у фактичних  шлюбних  відносинах  з ОСОБА_6.., з яким  проживала, без реєстрації,   у квартири АДРЕСА_1в м. Прилуки.  Квартира    належала  у  рівних  частках  ОСОБА_6. та  його  матері - ОСОБА_5.. Від  фактичного шлюбу з ОСОБА_6.,  у них народився  син - ОСОБА_8, 1994 року народження. ІНФОРМАЦІЯ_1року ОСОБА_6., помер. 

         В період  спільного проживання з ОСОБА_6., вони за спільні кошти придбали автомобіль ВАЗ -2102 та  гараж  в автокооперативі „ Залізничник” м. Прилуки. 

         Після смерті ОСОБА_6. спадкоємцями   зазначеного  майна є син - ОСОБА_6. та  мати  покійного -ОСОБА_5..

          В зв”язку з тим, що  остання  обіцяла  все  спадкове  майно, яке  належало  покійному,  передати  онукові,  вона не зверталась  до нотаріуса з  заявою  про   прийняття  спадщини. Проте у вересні 2006 року відповідач вигнала її з сином з квартири та повідомила, що малолітній ОСОБА_6. ніякого відношення до спадкового майна її покійного сина не має.    

         7.08.2006 року ОСОБА_5. продала спірну квартиру своєму зятю - ОСОБА_7,   а 21.07.2006   року,   на підставі свідоцтва про право на спадщину, зареєструвала  на  себе  автомобіль,   який   належав   ОСОБА_6..

         Позивачка  також  зазначала, що  відповідач  ОСОБА_7. знав  про  наявність у  покійного    сина, проте  уклав  угоду з ОСОБА_5.  про   купівлю  спірної  квартири.

 

         Рішенням  Прилуцького міськрайонного суду  Чернігівської  області     від 31 жовтня 2007 року, позовні вимоги ОСОБА_1., в інтересах малолітнього  ОСОБА_8.  до ОСОБА_7. та  ОСОБА_5.   задоволені частково.     

         Судом визнано  частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом  від 19 липня 2006 року на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, видане Прилуцькою міською державною  нотаріальною конторою.

ОСОБА_5.         

         Визнано  частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом  від 19 липня 2006 року на автомобіль марки ВАЗ 2102, 1985 року випуску, д/н  НОМЕР_1; грошові вклади з належними відсотками, що знаходяться на  зберіганні  у    Прилуцькому  відділенні № 221 ВАТ "Державний ощадний банк України" па рахунках:  НОМЕР_2-- 842.15 гри., НОМЕР_3- 583,15 гри.. НОМЕР_4- 948,35 гри., видане  ОСОБА_5.     Прилуцькою міською державною нотаріальною конторою.

         Визнано  недійсним договір купівлі - продажу   від 07 серпня 2006 року  по  відчуженню  ОСОБА_5. квартириАДРЕСА_1ОСОБА_7..

         Визнано  за ОСОБА_6.  право власності на:  1/4  частину квартири АДРЕСА_1;   1/2  частину   автомобіля   марки   ВАЗ-2102,   1985   року випуску державний н/з  НОМЕР_1, на 1/2  частину  грошових  вкладів  з належними відсотками, що  знаходяться  на  зберіганні у  філії-Прилуцьке відділення № 221   ВАТ  "Держаний  ощадний банк України" на рахунках: НОМЕР_2- 842.15 гри., НОМЕР_3-583,15 гри..НОМЕР_4- 948,35 гри.

         У решті  позовних  вимог  - відмовити за недоведеністю.

         Також  з  відповідачів на  користь  позивачки  стягнуті  судові  витрати.

         Додатковим  рішенням  цього ж суду  від 15.11 2007 року зобов'язано  ОСОБА_7. повернути  ОСОБА_5.  квартиру  АДРЕСА_1у м. Прилуки, а ОСОБА_5. зобов'язано повернути ОСОБА_7. 167423,26 грн..

 

 

         Непогоджуючись  з  наведеним  рішенням  суду   ОСОБА_5.   подала  апеляційну  скаргу  в якій  просить  скасувати рішення суду  і ухвалити нове рішення  про  відмову  у  задоволенні  позовних  вимог через невідповідність  рішення  суду  дійсним  обставинам  справи та  вимогам  закону.

          Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що   представник неповнолітнього  ОСОБА_8. в  установлений   законом  строк   не  звернувся  до  нотаріальної  контори  з  заявою  про  прийняття  спадщини   і в  установленому   законом  порядку малолітній  ОСОБА_8.   спадщину  не  прийняв.   Вона ж   не  знала  про  наявність у  її покійного  сина  дитини.  У  встановлені  законом  строки   звернулась  до нотаріуса  з  заявою  про  прийняття  спадщини,  яку  в установленому  законом  порядку  прийняла, що підтверджується свідоцтвом  про  право  на  спадщину  за законом.

         08 серпня 2007 року,    за  договором купівлі-продажу,       вона продала  ОСОБА_7.  квартиру АДРЕСА_1і оскільки   продаж  квартири  нею  був  вчинений  на  законних  підставах , то  покупця вона   вважає   добросовісним  набувачем квартири. 

         Крім  того,  апелянт зазначає, що  їй  не  зрозуміло чому  суд зобов'язав її  повернути ОСОБА_7. за  квартиру  гроші   в  сумі  167 423, 26 грн.,   так як  квартиру, згідно  угоди  вона  продала  за 20 000 грн., а  відповідно до Витягу  з реєстру  прав  власності  на  нерухоме  майно  виданого  Прилуцьким   МБТІ   квартира  на  момент  продажу  коштувала  10 267 грн.

 

         Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

        

         Судом  першої  інстанції  встановлено, що позивачка ОСОБА_1.  перебувала у фактичних  шлюбних  відносинах з ОСОБА_6.. 28.07.1994 року  ОСОБА_1. народила  дитину - ОСОБА_8 , батьком  якого  є нині  покійний  ОСОБА_6.,    наведене  підтверджується  копією  свідоцтва  про  народження  та  копією свідоцтва  про  встановлення  батьківства.  /а.с. 9. 16/.

         ІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_6. помер, що  підтверджується  свідоцтвом  про  його смерть/а.с.10/. Після  його  смерті  відкрилася  спадщина  на  спадкове  майно:  1/2 частину квартириАДРЕСА_1,  на автомобіль марки ВАЗ 2102, 1985 року випуску  та  на грошові  вклади, що знаходяться на  зберіганні  у    Прилуцькому  відділенні № 221 ВАТ "Державний ощадний банк України" / а. с. 13.72.74/.

         Після смерті ОСОБА_6.  його мати, відповідачка  ОСОБА_5., звернулась  до  державної  нотаріальної  контори  з заявою  про  прийняття  спадщини,   в якій  не  вказала іншого  спадкоємця  майна - сина  спадкодавця  ОСОБА_6. і  одноособово прийняла спадщину, отримавши 19.07.2006 року свідоцтва  про  право  на  спадщину за  законом  на  1/2  частину спірної квартири, спірний  автомобіль та  грошові вклади (а.с.71, 73). 

         Відповідно  до договору  купівлі-продажу   від  07.08.2006 року  відповідачка  ОСОБА_5.   продала  ОСОБА_7.  квартиру  АДРЕСА_1, зазначений  договір є  нотаріально  посвідчений та   зареєстрований   в реєстрі  за № 3352 /а.с.55/

 

         Суд  1  інстанції  правильно встановив  наведені  обставини  справи  і прийшов  до  вірного  висновку, що при одноособовому  прийнятті  відповідачкою   ОСОБА_5.  спадщини  на   все спадкове майно,  при  наявності   малолітнього  спадкоємця  першої  черги,  були допущені    порушенням  вимог ст.ст.  1261, ч.1 ст.1267ЦК    України,   які  передбачають, що у першу чергу  право  на  спадкування  мають  діти  спадкодавця,  той з  подружжя, який  його  пережив та  батьки і,   що   їх частки у спадщині   є  рівними,  а  також    порушені   вимог  частин  4, 5 ст. 1268 ЦК  України, які встановлюють, що  малолітня  особа  вважається  такою, що  прийняла  спадщину, якщо  її батьки не  відмовились  з  дозволу  органу  опіки  та  піклування  від  прийняття спадщини.   Позивач ОСОБА_1. будучи матір'ю малолітнього спадкоємця ОСОБА_8  від прийняття спадщини не відмовлялася, а тому суд   дійшов  обґрунтованого  висновку, що  малолітній  ОСОБА_8. прийняв  спадщину на 1/4  частину спірної  квартири,  на 1/2  частину  автомобіля  та на 1/2   частину  грошових  вкладів  з належними  відсотками, що  находяться  на  зберіганні  у філії Прилуцького  відділення  № 221  ВАТ Державний Ощадний Банк України”  на  рахунках: НОМЕР_2- 421 грн. 08 коп., НОМЕР_3на  суму 291 грн.60 коп.,  НОМЕР_4- 474.18 грн.,  а тому  має  право  на  зазначене спадкове  майно свого  батька  ОСОБА_6.

 

         Встановивши  зазначене,  суд  першої  інстанції   також   дійшов  вірного висновку, що свідоцтва  про  право  на  спадщину  за  законом  від 19.07.2006 року  видані  на  ім'я ОСОБА_5. Прилуцькою міською державною  нотаріальною  конторою  та зареєстровані   за  № 1-3218, № 1-3220  слід  визнати  частково  недійсними,  оскільки  відповідно  до  вимог  ст. 1301   ЦК  України  свідоцтво  про  право  на  спадщину  визнається  недійсним  за  рішенням  суду, якщо буде  встановлено , що  особа, якій  воно  видане, не  мала  права  на  спадкування,  а  також  в  інших  випадках  встановлених  законом.

         Крім того,  суд 1  інстанції  обґрунтовано  визнав за  малолітнім  ОСОБА_8.  право власності на  1/4  частину спірної  квартири,  на 1/2  частину  автомобіля  та на 1/2   частину  грошових  вкладів , оскільки відповідно  до   ст. 392 ЦК  власник  майна  може  пред'явити  позов про  визнання  його  права  власності,   якщо  це  право  оспорюється, або  не  визнається  іншою  особою, а  також у  разі  втрати  ним  документа, який  посвідчує його  право  власності.

 

         Проте  апеляційний суд  не  може  погодитись  з  висновком  суду  1  інстанції, що  договір  купівлі-продажу    квартири АДРЕСА_1  Чернігівської області  укладений   між ОСОБА_5. та   ОСОБА_7.,   суперечить  вимогам  цивільного  законодавства  і  тому  підлягає   визнанню його  недійсним, з  таких  підстав.

         Відповідно  до ст. 11 ЦПК  України,  суд  розглядає цивільні   справи  не  інакше  як  за  зверненням  фізичних  і  юридичних  осіб, поданим  відповідно  до  цього Кодексу, в  межах  заявлених  ними вимог  і на  підставі  доказів  сторін та  інших осіб, які  беруть участь  у  справі.

         Як  вбачається  з   матеріалів   справи  позивачка    05.04.2007 року  подала до  суду  позовну  заяву, в якій, без  посилання на  відповідну  норму  закону,   просить  визнати   недійсним    договір  купівлі - продажу  спірної  квартири.  В  заяві  про  зміну та  збільшення позовних, позивачка  вимог  про  визнати   недійсним    договору  купівлі - продажу  спірної  квартири,   взагалі  не  ставила, посилалась тільки  на  ст.ст. 390, 392 ЦПК України, а  тому суд 1 інстанції визнавши   договір  купівлі-продажу  квартири  недійсним, вийшов за  межі  позовних  вимог і невірно постановив рішення  в цій частині.

         При  таких  обставинах   постановлене  в цій  частині  рішення  суду 1 інстанції, а  також  додаткове  рішення  місцевого  суду  про  наслідки визнання  угоди  недійсною підлягають  скасуванню  з  постановленням    нового  рішення    про   стягнення   з ОСОБА_5.   на  користь ОСОБА_1679 грн. на  повернення  судових  витрат  та  стягнення користь   держави 31 грн.

         Керуючись 392  ЦК України ст.ст.  209, 218, 303, 307, 309 -  314,  316, 317, 319 ЦПК України,  апеляційний суд,-

                                               

                                                 В И Р І Ш И В:

         Апеляційну скаргу  ОСОБА_5- задовольнити частково.

         Рішення Прилуцького міськрайонного суду  Чернігівської  області     від 31 жовтня 2007 року  в частині:

         - визнання   недійсним договір купівлі - продажу квартири   від 07 серпня 2006 року  по  відчуженню  ОСОБА_5квартири АДРЕСА_1  Чернігівської області ОСОБА_7;

         -   стягнення  з  відповідача   ОСОБА_747,70 грн. судових  витрат на  користь  державного бюджету  м. Прилуки, як  недоплаченого  судового  збору  ОСОБА_1;

         - стягнення відповідача   ОСОБА_7на користь  ОСОБА_1432,50 грн.  в рахунок  відшкодування  судових  витрат;

          - стягнення  з  відповідача  ОСОБА_547,70 грн. судових  витрат на  користь  державного бюджету  м. Прилуки, як  недоплаченого  судового  збору  ОСОБА_1;

         - стягнення відповідача ОСОБА_5на користь  ОСОБА_1432,50 грн. в рахунок  відшкодування  судових  витрат  та додаткове  рішення  Прилуцького міськрайонного суду   від 15 листопада 2007 року - скасувати.

          Постановити  нове  рішення  про   стягнення     на  користь ОСОБА_1з ОСОБА_5,  на повернення судових  витрат - 679 грн. та  стягнення  з ОСОБА_5 на  користь   держави 31 грн.

         У решті  судове  рішення  залишити  без  змін.

        

         Рішення  суду  набирає законної сили з моменту його  проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

 

 

         Головуючий:                                         Судді:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      

      

 

Справа № 22ц- 273/2008                                     Головуючий у першій інстанції Категорія -цивільна                                                                     Ільченко О.І.

                                                                                           Доповідач -  Лазоренко М.І.

 

РІШЕННЯ

                                                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/Вступна та  резолютивні частини/

 

    6 березня    2008  року                                                               місто  Чернігів

 

                              А п е л я ц і й н и й   с у д   Чернігівської  області  у  складі:

                           

                                головуючого  судді  -  Литвиненко І.В.

                               суддів  -  Лазоренка М.І., Редьки А.Г.

                               при  секретарі -  Рябчук  С.В.             

                                за участю -  позивачки ОСОБА_1. та  її  представника  ОСОБА_2.,  представників  відповідачів  ОСОБА_3.,  ОСОБА_4.

 

розглянув у відкритому судовому засіданні   в м. Чернігові  цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_5на рішення Прилуцького міськрайонного суду  Чернігівської  області     від 31 жовтня 2007 року та на додаткове  рішення  Прилуцького міськрайонного суду       від 15 листопада 2007 року у справі  за позовом     ОСОБА_1, в інтересах  малолітнього  ОСОБА_6до ОСОБА_7, ОСОБА_5, треті  особи : Прилуцька  міська державна  нотаріальна  контора, приватний  нотаріус  ОСОБА_8, орган  опіки  і  піклування  Прилуцької  міської  ради    про  визнання  недійсним  договору  купівлі - продажу  квартири, визнання  частково  недійсними свідоцтв  про  право на  спадщину  і  визнання  права власності  на  спадкове  майно.                                              

                            В С Т А Н О В И В:

         У зв"язку з необхідністю затрати значного часу для складання повного  рішення, апеляційний суд, на підставі ст..ст. 209, 218 ЦПК України, вважає за необхідне  відкласти його  складання на строк  5 днів, до 10 березня  2007 р., при цьому  проголосивши вступну та резолютивну частини.

         Керуючись 392  ЦК України ст.ст.  209, 218, 303, 307, 309 -  314,  316, 317, 319 ЦПК України,  апеляційний суд,-

                                                  В И Р І Ш И В:

         Апеляційну скаргу  ОСОБА_5- задовольнити частково.

         Рішення Прилуцького міськрайонного суду  Чернігівської  області     від 31 жовтня 2007 року  в частині:

         - визнання   недійсним договір купівлі - продажу квартири   від 07 серпня 2006 року  по  відчуженню  ОСОБА_5квартири АДРЕСА_1  Чернігівської області ОСОБА_7;

         -   стягнення  з  відповідача   ОСОБА_747,70 грн. судових  витрат на  користь  державного бюджету  м. Прилуки, як  недоплаченого  судового  збору  ОСОБА_1;

         - стягнення відповідача   ОСОБА_7на користь  ОСОБА_1432,50 грн.  в рахунок  відшкодування  судових  витрат;

          - стягнення  з  відповідача  ОСОБА_547,70 грн. судових  витрат на  користь  державного бюджету  м. Прилуки, як  недоплаченого  судового  збору  ОСОБА_1;

         - стягнення відповідача ОСОБА_5на користь  ОСОБА_1432,50 грн. в рахунок  відшкодування  судових  витрат  та додаткове  рішення  Прилуцького міськрайонного суду   від 15 листопада 2007 року - скасувати  

          Постановити  нове  рішення  про   стягнення     на  користь ОСОБА_1з ОСОБА_5,  на повернення судових  витрат - 679 грн. та  стягнення  з ОСОБА_5 на  користь   держави 31 грн.

         У решті  судове  рішення  залишити  без  змін.

        

         Рішення  суду  набирає законної сили з моменту його  проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

 

 

         Головуючий:                                         Судді:

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація