У Х В А Л А 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1та Відкритого акціонерного товариства „Чернігівавтодеталь” на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова  від 20 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1до ВАТ „Чернігівавтодеталь” про визнання незаконними наказів та розпоряджень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

В листопаді 2007 р. ОСОБА_1. звернувся з позовом до ВАТ „Чернігівавтодеталь” про визнання незаконним наказу № 183 від 24.07.2003 р.  про запровадження нової структури управління ВАТ „Чернігівавтодеталь” та скорочення штатних одиниць керівників, спеціалістів, службовців, виробничих та допоміжних робітників підприємства, згідно з яким у структурі управління ВАТ „Чернігівавтодеталь” була скорочена з 25.09.03 р. посада директора ковальського виробництва, на яку позивач був призначений з 3 січня 2003 року.

Вимогу мотивував тим, що наведений наказ був виданий генеральним директором виходячи із затвердженої 4.07.2003 р. спостережною радою товариства структури його управління згідно протоколу № 2/2003, проте рішенням господарського суду Чернігівської області від 17.10.2007 р. це рішення спостережної ради було визнано недійсним, у зв”язку з чим і виникли підстави для звернення позивача до суду.

Оскільки в результаті проведеної у 2003 році реорганізації на базі ковальського цеху ВАТ „Чернігівавтодеталь” було створено ТОВ „Ковальський завод” і саме в це підприємство були переоформлені всі працівники, просив поновити його на посаді директора ковальського виробництва у ТОВ „Ковальський завод”  з 04.09.2006 р.,  визнати незаконним розпорядження голови правління ВАТ „Чернігівавтодеталь" від 31.07.2006 № 1293/к про його звільнення з роботи та стягнути з  ВАТ „ Чернігівавтодеталь” середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Також, позивач просив стягнути на його користь 50 тис. грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що керівник підприємства порушував тривалий період його право на участь в роботі громадських органів, неодноразово звільняв з роботи , починаючи з грудня 2003 р.,  без належних правових підстав.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова  від 20 грудня 2007 року

позов ОСОБА_1. задоволено частково, скасований наказ генерального директора ВАТ „Чернігівавтодеталь" від 24.07.2003 № 183, розпорядження в.о.голови правління ВАТ „Чернігівавтодеталь" від 31.07.2006 № 1293/к „Про звільнення ОСОБА_1.". ОСОБА_1. поновлений на посаді директора ковальського виробництва ВАТ „Чернігівавтодеталь" з 31 жовтня 2007 року, на його користь стягнуто 4559,76 грн. Середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць рішення приведено до негайного виконання, в іншій частині позову ОСОБА_1. відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просив змінити рішення Деснянського районного суду м. Чернігова  від 20 грудня 2007 року в частині поновлення на роботі з 4 вересня 2006 р., стягнення заробітної плати за вимушений прогул починаючи саме з цієї дати та задоволення його вимог про стягнення 50 тис. грн.. морального відшкодування.

ВАТ „Чернігівавтодеталь” просило скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем пропущений строк звернення з позовом до суду, передбачений ст.. 233 КЗпП України, позов був пред'явлений ОСОБА_1. до іншої юридичної особи, та з огляду на ту обставину, що в іншій справі за позовом ОСОБА_2. про визнання незаконним наказу № 183 від 24.07.2003 р. судом було відмовлено в позові, це рішення набрало чинності, а відповідно,  за правилами ч. 3 ст. 61 ЦПК України, дані обставини не повинні доводитись.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_1., дослідивши матеріали справи, апеляційний суд знаходить, що апеляційні скарги ОСОБА_1. та ВАТ „Чернігівавтодеталь” підлягають частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, із закриттям провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1. до ВАТ „ Чернігівавтодеталь „ про визнання незаконним наказу № 183 від 24.07.2003 р. „Про запровадження нової структури управління ВАТ „Чернігівавтодеталь” та скорочення штатних одиниць керівників, спеціалістів, службовців, виробничих та допоміжних робітників підприємства”, а в іншій частині вимог - справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції виходячи з наступного.

Ухваливши рішення  про задоволення позову ОСОБА_1., суд виходив з того, що п. 3 рішення Спостережної Ради ВАТ „ Чернігівавтодеталь „  № 2/2003 від 4 липня 2003 року щодо затвердження структури товариства  визнаний  недійсним рішенням  Господарського суду Чернігівської області  від 17 жовтня 2007 року , яке набрало чинності 31 жовтня 2007 року, відтак , з цього дня є чинними попередня структура і штатний розпис товариства , а наказ № 183 від 24.07.2003 року та розпорядження від 31.07.2006 року № 1293\к про звільнення позивача підлягають скасуванню з поновленням позивача на роботі у ВАТ „ Чернігівавтодеталь „  з дня набрання чинності рішенням Господарського суду Чернігівської області та стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1.  за період з 31.10. 2007 року по 20 грудня 2007 року  в сумі 4559,76 грн.

Проте, з такими висновками суду не може погодитись апеляційний суд Чернігівської області, оскільки судом порушені норми матеріального і процесуального права.

Апеляційним судом під час розгляду справи в апеляційному порядку була витребувана для огляду справа Господарського суду Чернігівської області  № 12\128, з якої було встановлено, що з позовом до ВАТ „ Чернігівавтодеталь „  про визнання незаконним наказу ВАТ „ Чернігівавтодеталь „ № 183 від 24 липня 2003 року  та про стягнення 50000 грн. морального відшкодування, ОСОБА_1. вперше звернувся в порядку цивільного судочинства до Деснянського районного суду  м. Чернігова 21 січня 2004 року, обґрунтовуючи свої позовні вимоги незаконністю відповідного рішення Спостережної ради  та порушенням  керівником підприємства  його права на участь у роботі громадських формувань та виборних органів, а також посилаючись на незаконні звільнення з роботи.

 В частині вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 50000 грн., ОСОБА_1. відмовився від позову ( справа № 12/127 а.с.51) і ця відмова була прийнята судом, про що мається ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 лютого 2004 року ( ас.58), яка  жодною із сторін не оскаржувалась та набрала чинності.

В подальшому, в касаційному порядку Вищим Господарським  судом України постановлені судові рішення  по суті спору були скасовані і справа була направлена на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області, який без порушення провадження у господарській справі, як це передбачено ст.64 ГПК України, прийняв цивільну справу до розгляду (справа № 12/128 а.с.1 )  та розглянувши  її по суті , провадження  в частині вимог ОСОБА_1. про визнання недійсним наказу ВАТ „Чернігівавтодеталь „ № 183 від 24.07.2003 року  припинив на підставі  п.1 ч.1 ст.80 ГПК України , оскільки  спір не підлягає вирішенню в господарських судах через те, що стосується  організаційно-виробничих та трудових правовідносин.

Таким чином,  вимога ОСОБА_1. про  визнання наказу  ВАТ „ Чернігівавтодеталь „ № 183 від 24.07.2003 року , що була заявлена останнім вірно в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законом ,  ще у 2004 році,  залишилась у наведеній справі без належного розгляду. Оскільки у наведеній  цивільній справі провадження  припинено ( або закрито за приписами ЦПК України  )  судом, що виключає повторне звернення особи з такими ж вимогами, в цій частині вимог  провадження в даній справі підлягає закриттю згідно до п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України.

В іншій частині вимог справа підлягає  поверненню на новий судовий розгляд з огляду на те,  що суд розглянув  питання про права і обов”язки ТОВ „Ковальський завод „   , на поновленні в якому на роботі  наполягав  позивач  у своїй позовній заяві ( а.с.4 ),  не залучивши зазначене підприємство, всупереч положенням ст.33 ЦПК України,  до участі у справі  взагалі. Наведене порушення згідно з приписом п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням його  на новий розгляд до суду першої інстанції.

При розгляді вимоги ОСОБА_1. про відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 грн., суд першої інстанції не взяв до уваги  того, що від аналогічних вимог, які також були заявлені позивачем у справі 12/128,  ОСОБА_1. відмовився ще  в лютому 2004 року  ( а.а. 51, 58, 58 справи № 12/128 ) і його заява була задоволена ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від.26 лютого 2004 року. Проте, всупереч положенню ч.3 ст.213 ЦПК України, суд при вирішенні справи,  наявності  указаних обставин  взагалі не встановив , не з'ясував питання про те, чи являються  ці вимоги позивача у двох справах тотожними,  та чи належать вони до розгляду в даній справі з огляду на те, що за п.3 ч.1 ст.205 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом, а тому всі ці питання підлягають з'ясуванню та оцінці при новому її розгляді.

Задовольнивши вимоги ОСОБА_1. про його поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд грубо порушив норми матеріального права, зазначивши, що з дня набрання чинності  рішенням Господарського суду Чернігівської області  має чинність попередня структура управління і штатний розпис товариства, а відтак наказ № 183 від 24.07.2003 року та розпорядження  № 1293/ к від 31 липня 2006 року про звільнення ОСОБА_1. з роботи підлягають скасуванню, а останній - поновленню на роботі. Такі твердження суперечать ст.ст. 233, 235 КЗпП України, якими передбачено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів , і зокрема, у справах про звільнення - місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки., а в інших випадках трудових спорів - у тримісячний строк з дня , коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення свого права. За  приписами ст.235 КЗпП України,  при винесенні рішення про поновлення на роботі  орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу,  або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи , але не більше як за один рік, проте  всупереч положенням наведеної норми, суд , вважаючи права позивача порушеними, поновив його на роботі та присудив  до стягнення заробіток  за період з дня набрання чинності рішення Господарського суду Чернігівської області, припустившись порушення норм матеріального закону.

З матеріалів справи вбачається, що звільнений з роботи позивач був 4 вересня 2006 року, а до суду з позовом звернувся лише в листопаді 2007 року , однак наведеним обставинам судом не дано належної правової  оцінки, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. 

Суд помилково зазначив, що з дня набрання чинності рішення Господарського суду Чернігівської області  має чинність попередня структура управління товариства,  не пославшись при цьому на норми матеріального права, оскільки скорочення посад у товаристві не відбувалось безпосередньо тільки на підставі рішення Спостережної Ради ВАТ  і тому, автоматичного відновлення структури управління та штатного розпису,   за наявності наказу по ВАТ про скорочення,  відбутись не могло.

Судом допущена істотна неповнота розгляду справи та невідповідність висновків її обставинам, оскільки навіть не було витребувано штатний розпис ВАТ „ Чернігівавтодеталь „ , однак зроблений висновок про наявність  посади директора ковальського виробництва у штатному розписі товариства -відповідача фактично без дослідження належних доказів, що суперечить ст.213 ЦПК України.

 При вирішенні спору  суд  застосував способи захисту прав позивача , не передбачені трудовим законодавством та  навіть ст.ст. 9, 16 ЦК України,  такі, як  „ скасування „ наказу та розпорядження , в той час ,  коли при вирішенні трудового спору  суду належить  перевірити  законність рішень та дій  роботодавця  та ухвалити відповідне рішення.

При новому розгляді справи суду належить врахувати наведене , ретельно з'ясувати обставини справи та  дати їм належну правову оцінку відповідно до вимог закону.

Керуючись п.2  ч. 1 ст. 205, ст.ст. 209, 218, п. 5 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 309, 310, п.4 ч.1ст.311, ст.ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1та ВАТ „Чернігівавтодеталь” - задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова  від 20 грудня 2007 року скасувати.

Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1до ВАТ „Чернігівавтодеталь” про скасування наказу від 24.07.2003 р. № 183 „Про запровадження нової структури управління ВАТ „Чернігівавтодеталь” та скорочення штатних одиниць керівників, спеціалістів, службовців, виробничих та допоміжних робітників підприємства”  закрити.

В іншій частині справу направити до Деснянського районного суду м. Чернігова на новий судовий розгляд в іншому судовому складі.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня її проголошення.

Головуючий:                                              Судді: