КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2011 № 13/129
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів: Разіної Т.І.
Зубець Л.П.
при секретарі: Корчевському В.В.
за участю представників
позивача: Кулініченко М.В. – ліквідатор;
відповідача: ОСОБА_1. – дов. №01-01/1018 від 04.05.2011р.;
третьої особи: не з’явились;
розглядаючи у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Поташ”
на Рішення Господарського суду міста Києва
від 31.05.2011р.
у справі №13/129 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Поташ”
до Державного підприємства „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору
на стороні відповідача ОСОБА_2
про зобов’язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Поташ” (далі - позивач) звернулося до суду з позовом про зобов’язання Державного підприємства „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України (далі – відповідач) вчинити дії щодо внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про припинення обтяжень рухомого майна позивача та вилучення запису про обтяження рухомого майна, належного позивачу, обґрунтовуючи це тим, що відповідач безпідставно відмовляється вчинити вищевказані дії, хоча обов’язок відповідача по їх вчиненню визначений в ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
В процесі судового розгляду позивач уточнив свої вимоги та просив не стягувати з відповідача судові витрати у разі задоволення позову, а покласти ці витрати на позивача.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на норми ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», згідно з якою лише обтяжувач може подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальшого вилучення запису з Державного реєстру.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2011р. у справі №13/129 в позові було відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2011р. у справі №13/129 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом не було з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2011р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду судовому засіданні на 17.08.2011р.
08.08.2011р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли доповнення до апеляційної скарги.
15.08.2011р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначав про необґрунтованість та непідтвердженість доводів апеляційної скарги позивача, просив суд залишити скаргу без задоволення.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів Дзюбка П.О., Суліма В.В.
В судове засідання 17.08.2011р. з’явились представники сторін і в процесі розгляду справи у суду виникла необхідність у витребуванні від сторін додаткових доказів. Окрім того, від представників сторін надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи у відповідності до ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2011р., на підставі ст. ст. 27, 69, 77, 102 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ОСОБА_2, продовжено строк розгляду справи на 15 днів за клопотанням сторін, розгляд справи відкладено на 07.09.2011р., сторін та третю особу зобов’язано надати додаткові докази по справі.
02.09.2011р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів Разіної Т.І., Зубець Л.П.
В судове засідання 07.09.2011р. з’явились лише представники сторін, третя особа не з’явилась, явку повноважного представника не забезпечила.
В судовому засіданні 07.09.2011р. представник відповідача надав документи на виконання вимог ухвали суду від 17.08.2011р.
Позивач та третя особа вимог суду, викладених в ухвалі від 17.08.2011р., не виконали.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 21.09.2011р., позивача та третю особу зобов’язано виконати вимоги, викладені в ухвалі суду від 17.08.2011р.
В судовому засіданні 21.09.2011р. представник позивача надав документи на виконання вимог суду, викладених в ухвалах від 17.08.2011р. та від 07.09.2011р.
Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, вимог суду не виконав, відзиву на позов та апеляційну скаргу не надав, свою позицію у спорі не визначив, про причини нез’явлення та ненадання витребуваних судом документів не повідомив, будь-яких заяв або клопотань до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін та третьої особи у судові засідання не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін та третьої особи про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представника третьої особи на наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 21.09.2011р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2011р. у справі №13/129 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 21.09.2011р. заперечував проти доводів прокуратури, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване Рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
08.06.2007р. Київською обласною філією відповідача до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено запис №5096754 про обтяження рухомого майна, належного позивачу, а саме: Млин Ekmasan 51, Сепаратор БХ-100 Ємність 20 куб, Котел опалювальний, Транспортна стрічка (контрольна сума запису 3908БВ7797).
Підставою обтяжень відповідно до даних реєстру є договір застави виробничого обладнання б/н від 07.06.2007р., укладений між позивачем та ОСОБА_2.
Постановою Господарського суду Черкаської області від 22.09.2009р. у справі №14/2276 позивача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.08.2010р. у справі №14/2276 ліквідатором позивача призначено арбітражного керуючого Куліченко М.В.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області у справі №14/2276 від 29.04.2010р. скасовані обтяження на майно боржника, в тому числі і на майно, яке зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень під №5096754.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що відповідач не вніс відповідні записи до Державного реєстру обтяжень ані на виконання ухвали Господарського суду Чернігівської області від 29.04.2010р. у справі №14/2276, ані за заявою ліквідатора товариства.
Посилаючись на ч.5 ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. ст. 1, 23, 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», позивач зазначав про порушення відповідачем його прав, оскільки закінченню ліквідаційної процедури (реалізації майна банкрута та здійснення розрахунків з кредиторами) перешкоджає наявність обтяження рухомого майна боржника.
Місцевий господарський суд в позові відмовив повністю, зазначивши про те, що позивачем не надано доказів здійснення ліквідатором товариства дій, спрямованих на виконання ухвали Господарського суду Черкаської області №14/2276 від 29.04.2010р. в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України та Законом України «Про виконавче провадження», тоді як названа ухвала суду підлягає виконанню саме в порядку виконавчого провадження.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його помилковим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
Ліквідацією є - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.
Тобто, у зв'язку з неплатоспроможністю банкрута задоволення вимог його кредиторів відбувається через ліквідаційну процедуру шляхом продажу належного банкруту майна.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Вказана норма спрямована на звільнення майна банкрута з під арештів і обтяжень, яке відбувається в силу Закону і не потребує вчинення додаткових дій чи прийнятій рішень та призначена саме для полегшення формування ліквідаційної маси, реалізації майна і як наслідок для найшвидшого задоволення вимог кредиторів.
Як уже зазначалось вище, Постановою Господарського суду Черкаської області від 22.09.2009р. №14/2276 позивача визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (том справи - 1, аркуш справи - 10). Вказана постанова суду є чинною, а тому у зв’язку з визнанням позивача банкрутом в силу вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» всі наявні арешти та обмеження щодо майна банкрута повинні бути скасовані з цього моменту.
Звернення ліквідатора позивача до відповідача про винесення відповідного запису до Державного реєстру було залишено без задоволення, що й зумовило звернення позивача до суду з позовом про зобов'язання відповідача вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.04.2010р. у справі №14/2276 скасовані обтяження на майно банкрута, зокрема, на рухоме майно позивача, зареєстроване Київською обласною філією відповідача 08.06.2007р. за №5096754, обтяжувачем якого є ОСОБА_2. (том справи - 1, аркуші справи - 11-12).
Господарський суд Черкаської області направив вказану ухвалу на адресу Київської обласної філії відповідача для внесення до реєстру запису про припинення обтяження, але відповідні дії відповідачем вчинені не були, хоча згідно з ч.1 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.
Ліквідатор позивача 05.02.2011р. та 14.02.2011р. направляв Київській обласній філії відповідача заяви про вилучення зазначеного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, до яких було додано ухвалу Господарського суду Черкаської області від 29.04.2010р. у справі №14/2276.
Натомість, відповідач листами №01-13/211 від 11.02.2011р. та №01-13/277 від 16.02.2011р. відмовив у задоволенні вказаних заяв, пославшись при цьому на ч.3 ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», згідно з якою, на думку відповідача, обтяжувач має самостійно або на письмову вимогу боржника або особи, право якої порушено внаслідок запису про обтяження, протягом п'яти днів подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення запису з Державного реєстру.
Натомість ані відповідачем, ані місцевим господарським судом не враховано, що відповідно до ч.5 ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження.
Тобто, як вірно зазначає позивач в своїй апеляційній скарзі (з урахуванням доповнень до неї) Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачені дві підстави реєстрації відомостей про припинення обтяження, а саме: за рішенням суду або безпосередньо за заявою обтяжувача.
При чому, у відповідності до ст. 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» під рішенням суду в даному Законі мається на увазі - рішення, постанова, ухвала суду, господарського суду, третейського суду, іноземного суду або арбітражу.
Відносно висновків місцевого господарського суду про те, що ухвала Господарського суду Черкаської області від 29.04.2010р. у справі №14/2276, якою було скасовано обтяження, підлягає виконанню лише в порядку виконавчого провадження, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на наступному.
Передусім, з матеріалів справи вбачається, що Господарським судом Черкаської області в межах розгляду справи про банкрутство позивача №14/2276 ухвалу від 29.04.2010р. про скасування обтяжень було направлено для виконання до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві. Однак, Постановою Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 14.07.2010р. було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з виконання вищевказаної ухвали Господарського суду Черкаської області.
З метою вирішення питання про скасування постанови Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 14.07.2010р. Господарським судом Черкаської області було винесено окрему ухвалу від 26.08.2010р. (том справи – 2, аркуші справи - 49-50).
Листом №12773/0/11-10 від 30.09.2010р. Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві повідомив Господарський суд Черкаської області про відсутність підстав для скасування постанови від 14.07.2010р. (том справи – 2, аркуші справи - 46-48).
Ліквідатор позивача також звертався до Відділу державної виконавчої служби у Маньківському районі Черкаської області із заявою №130 від 14.02.2011р. про відкриття виконавчого провадження, але листом №613 від 17.03.2011р. у відкритті виконавчого провадження було відмовлено (том справи – 2, аркуші справи - 41-43).
Загалом, слід зазначити, що підставами для відмови у відкритті виконавчого провадження з виконання ухвали Господарського суду Черкаської області у справі №14/2276 від 29.04.2010р. органи державної виконавчої служби вказали відсутність в ухвалі всіх реквізитів виконавчого документа, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», а також скасування ухвалою обтяження, яке не накладалось судом чи органами виконавчої служби, тому підстави для відкриття виконавчого провадження відсутні.
Таким чином, в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про те, що виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 29.04.2010р. у справі №14/2276, якою скасовані обтяження, повинно відбуватись не в межах виконавчого провадження, а саме за приписами Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
З аналогічних підстав колегією суддів не приймається до уваги посилання як відповідача, так і місцевого господарського суду на норми ст. ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України.
Наведеним вище спростовується висновок місцевого господарського суду про те, що позивачем не надано доказів звернення до органів державної виконавчої служби відносно виконання ухвали Господарського суду Черкаської області від 29.04.2010р. у справі №14/2276.
Посилання відповідача на те, що ухвали суду, які надавались ліквідатором позивача разом із заявами про внесення записів до Державного реєстру обтяжень, були засвідчені неналежним чином, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки, як уже зазначалось вище, ухвала від 29.04.2010р. у справі №14/2276 направлялась на адресу Київської обласної філії відповідача не лише ліквідатором товариства, а й безпосередньо Господарським судом Черкаської області. При чому, зауважень щодо засвідчення копії названої ухвали, яка надійшла з Господарського суду Черкаської області від відповідача не надходило, проте ухвала була залишена відповідачем без виконання.
Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення вищенаведених правових норм відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові.
Доводи як позовної заяви, так апеляційної скарги повністю підтвердились під час перегляду справи апеляційним господарським судом, що свідчить про неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2011р. у справі №13/129 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на задоволення позовної заяви та апеляційної скарги, судові витрати за їх подання підлягають стягненню з відповідача. Однак, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному господарському суді позивач просив не стягувати судові витрати з відповідача і покласти їх на позивача, тому судові витрати за звернення з позовом до суду та подання апеляційної скарги покладаються саме на позивача.
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Поташ” задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2011р. у справі №13/129 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
4. Зобов’язати Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81-А, код ЄДРПОУ 25287988) в особі Київської обласної філії Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (04073, м. Київ, вул. Ливарська, 1, літ. А) внести до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про припинення обтяжень рухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Поташ» (юр.адреса: 20109, Черкаська обл., Маньківський район, с. Поташ, вул. Черняховського, 1; пошт.адреса: 04053, м. Київ, вул. Гоголівська, 48, оф.12; код ЄДРПОУ 21370215), яке зареєстровано Київською обласною філією Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 08.06.2007р. за №5096754, контрольна сума запису 3908БВ7797.
5. Зобов’язати Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81-А, код ЄДРПОУ 25287988) в особі Київської обласної філії Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (04073, м. Київ, вул. Ливарська, 1, літ. А) вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження рухомого майна, належного Товариству з обмеженою відповідальністю «Поташ» (юр.адреса: 20109, Черкаська обл., Маньківський район, с. Поташ, вул. Черняховського, 1; пошт.адреса: 04053, м. Київ, вул. Гоголівська, 48, оф.12; код ЄДРПОУ 21370215), об’єкт обтяження: Млин Ekmasan Ekun 51, Сепаратор БХ-100 Ємкість 20 куб, Котел опалювальниц, Транспортна стрічка, яке зареєстровано Київською обласною філією Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 08.06.2007р. за №5096754, контрольна сума запису 3908БВ7797 .
5. Матеріали справи №13/129 повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя Лосєв А.М.
Судді Разіна Т.І.
Зубець Л.П.
26.09.11 (відправлено)