Цивільна справа №  0512/2-461/11

                                                   РІШЕННЯ

                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                07 вересня 2011 року                                                                 місто ДОКУЧАЄВСЬК

ДОКУЧАЄВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

                                           головуючого –судді СЄЛІНА Є.В.,

                                                           при секретарі –КИРИЧЕНКО О.О.,

                                                           з участю: позивача –ОСОБА_1,

                                                                             відповідача –ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Докучаєвська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягуваних аліментів,

ВСТАНОВИВ:

15.08.2011р. позивачка звернулась до суду із вказаним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що раніше перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, від якого вони мають спільну дитину –сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. За рішенням Докучаєвського міського суду Донецької області від 14 квітня 2003 року з відповідача на її користь на утримання дитини стягнені аліменти у розмірі 1/6 заробітку (доходу), але не менше 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, починаючи з 02.04.2003р. і до повноліття дитини. Після набрання цим рішенням законної сили та в процесу його виконання змінився матеріальний стан відповідача, який перестав сплачувати аліменти на утримання дочки від першого шлюбу та законодавство, а саме була змінена ч.2 ст.182 СК України, за якою, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. У зв’язку з цими обставинами, позивачка звернулась до суду, де просить змінити розмір стягуваних аліментів, а саме розмір з 1/6 на 1/4 частку доходу відповідача, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позивачка у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, давши пояснення, аналогічні тим, що зазначені у позовній заяві, проти ухвалення рішення у попередньому судовому засіданні не заперечувала.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечував проти стягнення з нього аліментів та судових витрат, проти ухвалення рішення у попередньому судовому засіданні не заперечував.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з винесенням судового рішення у попередньому судовому засіданні за наступних підстав:

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України, ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 174 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 174 ЦПК України, відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши про це усну або подавши письмову заяву.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду»передбачено, що визнання позову повинно бути безумовним, а якщо у справі беруть участь кілька відповідачів, то ухвалення рішення про задоволення позову за наявності для цього законних підстав можливе лише у разі визнання позову всіма відповідачами.

Цим же пунктом визначено, що ухвалюючи рішення по суті спору чи постановляючи ухвали в попередньому судовому засіданні, суд у мотивувальній частині судового рішення зазначає лише про дії сторін щодо розпорядження своїми процесуальними і матеріальними правами та здійсненні судом заходи з перевірки таких дій.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач визнавши позов розпорядився своїм процесуальним правом безумовно та усвідомлено, знаючи про наслідки своєї розпорядчої дії, яка не суперечить закону та не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 130, 174, 209, 212-215, ЦПК України, на підставі ст.ст. 182, 184, 191, 194, 195  та 196 СК України, враховуючи вимоги постанови Пленуму Верховного Суду України за № 5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру стягуваних аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Докучаєвська Донецької області на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі ? частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15 серпня 2011 року і до досягнення нею повноліття, змінивши таким чином розмір стягнення аліментів встановлений рішенням Докучаєвського міського суду Донецької області від 14 квітня 2003 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 250 грн. за надану їй правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн. на ім’я отримувача –фінансове управління Докучаєвської міської ради: код ОКПО 34687242, розрахунковий рахунок –314119537700039, МФО 834016 в ГУ ДКУ у Донецькій області.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. на ім’я отримувача –ТУ ДСА у Донецькій області (м. Докучаєвськ, 22050001): код ЄДРПОУ 34687242, розрахунковий рахунок –31214259700039, МФО 834016 в ГУ ДКУ у Донецькій області, символ звітності 259.  

Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню, але може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Докучаєвський міський суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя