КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2011                                                                                           № 17/62

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва  А.М.

суддів:             

при секретарі:            

21.09.2011р.                                                                                                               справа №17/62

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя  Лосєв А.М.

судді                           Разіна Т.І.

                                   Шипко В.В.

при секретарі           Корчевському В.В.

за участю представників

позивача:                     ОСОБА_1. – дов. б/н від 28.01.2010р.;

відповідача:           ОСОБА_2. – дов. №01/92-1 від 23.06.2011р.;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Нові інжинірингові технології”

на Рішення                        Господарського суду міста Києва  

від                               25.07.2011р.

у справі                    №17/62 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом                   Товариства з обмеженою відповідальністю „Аквавіталь”  

до                                Публічного акціонерного товариства „Нові інжинірингові технології”

про                                   стягнення 89 597, 27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквавіталь» (далі –позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Нові інжинірінгові технології», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Нові інжинірингові технології» (далі –відповідач) заборгованості за договором підряду WLT-19/06/08 від 19.06.2008р. у загальному розмірі 89 597,27 грн. (з них: 75 888,00 грн. – основний борг,                   4 291,31 грн. - пеня, 5 221,09 грн. - 3% річних, 4 195,87 грн. – інфляційні втрати), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач безпідставно відмовляється від прийняття виконаних позивачем підрядних робіт, підписання відповідного акту та сплати повної вартості цих робіт.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог. Зокрема, відповідач зазначав про те, що строк виконання зобов’язання з оплати 75 888,00 грн. ще не настав, оскільки вказана сума підлягає сплаті не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт, тоді як такий акт підписаний не був. Окрім того, предмет підряду ані станом на 20.10.2008р. (дата акту здачі-прийняття робіт, складеного позивачем), ані на час звернення з позовом до суду не готовий до приймання його відповідачем, про що останній неодноразово повідомляв позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2011р. у справі № 17/62 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 55 288,00 грн. суми основного боргу, 3 593,72 грн. інфляційних витрат, 377,17 грн. трьох процентів річних, 3 017,36 грн. пені, 622,76 грн. витрат по сплаті державного мита, 82,02 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1 462,92 грн. витрат на проведення судової експертизи. Окрім того, присуджено до стягнення з позивача 804,79 грн. витрат по проведенню експертизи. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2011р. у справі №17/62 скасувати в частині стягнення з відповідача 27 813,46 грн. та штрафних санкцій.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття неправильного по суті спору рішення. Висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2011р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.09.2011р.

Розпорядженням Секретаря судової палати від 20.09.2011р. змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів Разіної Т.І., Шипка В.В.

В судовому засіданні 21.09.2011р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2011р. у справі №17/62 скасувати в частині стягнення з відповідача 27 813,46 грн. та штрафних санкцій.

Представник позивача у судовому засіданні 21.09.2011р. заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

19.06.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду №WLT-19/06/08 (далі – Договір підряду).

Згідно з умовами Договору підряду (розділи 1-2) позивач зобов’язався за дорученням відповідача прийняти підрядні роботи по оздобленню турецької бані (жіноче та чоловіче відділення) в приміщенні готелю за адресою вул. А. Тарасової, 5, на умовах даного договору. Вартість обладнання у визначені сторонами комплектації, зміст, перелік та об’єм монтажних робіт визначається специфікацією (кошторисом), яка є невід’ємною частиною даного договору (Додаток №1). Позивач виконує підрядні монтажні роботи відповідно до «Проектного рішення банних приміщень», яке є невід’ємною частиною договору (додаток №2). Сторонами погоджені наступні строки проведення підрядних монтажних робіт: початок робіт – через 15 робочих днів після надходження передплати за даним договором. Термін виконання підрядних робіт визначається «Планом-графіком робіт»(додаток №3).

Згідно з розділом 6 Договору підряду загальна вартість робіт за договором складає 252 960,00 грн. Відповідач повинен здійснити передоплату у розмірі 70% від загальної вартості робіт, що складає 177 072,00 грн., не пізніше 3-х банківських днів з моменту підписання цього договору. Остаточна оплата у розмірі 30% від загальної вартості робіт, що складає 75 888,00 грн., сплачується відповідачем не пізніше трьох банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.

Позивач зобов’язався розпочати виконання робіт через 15 робочих діб з моменту надходження передплати, надання необхідної документації, підписання договору тощо. Термін виконання робіт визначається згідно з додатком №3 і становить 84 дні. Роботи можуть бути здані позивачем достроково (п.п.5.1, 5.2 Договору підряду).

Позивач зобов’язався виконати роботу, визначену в пункті 2.1 цього договору не пізніше 60 робочих днів з моменту отримання оплати придбати обладнання згідно специфікації та доставити його до місця монтажу у повній комплектації та неушкодженості (п.9.1.1 Договору підряду).

23.07.2008р. між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Договору підряду, згідно з якою:

- у зв’язку з виробничою необхідністю, відповідач доручив позивачу виконати роботи додатково до робіт, визначених Договором підряду та додатків до нього;

- вартість обладнання та витрати по виконанню робіт визначені у додатку №1 до додаткової угоди;

- визначений цією додатковою угодою обсяг робіт на загальну суму 106 746,28 грн. підлягає сплаті в розмірі 100% не пізніше 3-х банківських днів з моменту підписання цієї додаткової угоди;

- термін виконання додаткових робіт не включається до термінів, визначених Договором підряду, і додатково складає 15 робочих днів.

Спір щодо оплати робіт в сумі 106 746,28 грн., передбачених додатковою угодою №1 від 23.07.2008р. до Договору підряду, між сторонами відсутній.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що замовлені відповідачем  роботи виконані в повному обсязі, однак відповідач відмовляється від їх прийняття та здійснення повної оплати вартості проведених робіт. Відповідач сплатив лише 70% вартості робіт у сумі 177 072,00 грн., залишок несплаченого становить 75 888,00 грн., тобто 30% від загальної вартості робіт.

Відповідач в свою чергу заперечував настання строку виконання вказаного грошового зобов’язання перед позивачем, посилаючись на відсутність акту здачі-прийняття робіт, який відповідно до умов Договору підряду є передумовою для проведення остаточних розрахунків з позивачем.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

В ст. 193 Господарського кодексу України визначені загальні умови виконання господарських зобов’язань, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника),  а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст. 854 Цивільного кодексу України).

В ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що  передання робіт  підрядником  і  прийняття  їх  замовником оформляється  актом,  підписаним  обома сторонами.  У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується  в  акті  і він підписується другою стороною. Замовник  має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення  недоліків,  які  виключають   можливість   використання об'єкта  для  вказаної  в  договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов’язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з умовами Договору підряду, зокрема, п.8.1 договору, здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом здачі-приймання виконаних робіт протягом однієї доби з моменту повідомлення замовника (відповідача) про готовність предмету підряду до приймання.

За твердженням позивача, роботи були виконані ним достроково і 13.10.2008р. позивач повідомив про готовність робіт до здачі.

Однак сторонами не було досягнуто згоди щодо можливості підписання акту здачі-приймання виконаних робіт, про що свідчить наявне в матеріалах справи листування між сторонами, яке тривало протягом жовтня 2008р.

20.10.2008р. позивачем було складено акт прийому-передачі підрядних монтажних робіт, згідно з яким роботи по Договору підряду та додаткової угоди №1 від 23.07.2008р. до нього виконані повністю. Того ж дня, представники позивача склали акт прийому-передачі підрядних робіт, який було передано для підписання відповідачу, але останній відмовився підписувати названий акт, посилаючись, зокрема, на невідповідність останнього  затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004р. №1243 формі акту, наявність недоліків в роботі та зауважуючи, що роботи не були закінчені позивачем належним чином.

Протягом жовтня-листопада 2008 року між сторонами тривала переписка щодо наявності недоліків в роботі позивача та можливості підписання відповідачем акту від 20.10.2008р. При чому, в своїх листах (від 31.10.2008р., від 12.11.2008р.) відповідач зазначав, що рівень виконаних будівельних робіт його, як замовника, може задовольнити, однак від підписання акта здачі-приймання робіт ухилявся.

17.11.2008р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про надання підписаного примірнику акту та сплати залишку вартості робіт, у відповідь на яку в листі від 18.12.2008р. №05/460 відповідач зазначив про готовність виконати свої зобов’язання за Договором підряду, але після виконання позивачем вимог, вказаних в листі від 19.11.2008р.

Листом №97 від 25.12.2008р. позивач повідомив відповідача про відсутність прострочення виконання договірних зобов’язань з його боку та повторно просив надати підписаний акт приймання-передачі і сплатити борг, проте акт підписаний відповідачем не був, залишок коштів також  не перерахований.

Таким чином, Акт приймання-передачі виконаних робіт був складений позивачем 20.10.2008р. і переданий відповідачу на підпис. Отримання Акту відповідачем не заперечується, до того ж з наявного в матеріалах справи листування між сторонами вбачається зауваження відповідача по формі згаданого Акту.

В ст. 857 Цивільного кодексу України передбачено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Умовами Договору підряду (п.п.8.4, 8.5) визначено, що за наявності обґрунтованих зауважень до якості та/або об’єму робіт, відповідач має протягом доби з моменту отримання повідомлення позивача про готовність предмету підряду до приймання, надати позивачеві письмові обґрунтовані зауваження. Узгоджені письмово сторонами недоліки позивач має усунути за власний рахунок протягом письмово узгодженого періоду.

Згідно зі специфікацією (кошторису), яка міститься в Додатку №1 до Договору підряду, предметом останнього є виконання позивачем монтажних робіт з матеріалів виконавця (позивача у справі). При чому, відповідач замовив лише такі роботи: (а) демонтаж сидінь, плитки на підлозі та стінах; (б) демонтаж існуючих ліхтарів освітлення; (в) збивання стяжки на підлозі; (г) роботи по гідроізоляції стін, сидінь, підлоги; (д) роботи по оштукатурюванню стін, сидінь, підлоги; (е) монтаж конструктиву сидінь; (є) монтаж освітлення; (ж) транспортні витрати та прибирання сміття; (з) роботи по укладенню мозаїки. Перелік додаткових робіт міститься в додатку 1 до Додаткової угоди №1 від 23.07.2008р. до Договору підряду, якими є: (а) монтаж тимчасової стіни; (б) демонтаж існуючих: стелі, залізного каркасу сидень, трапів, фрагменту стіни з гіпсокартону та конструкцій; (д) монтаж стелі; (е) монтаж трапів; (є) монтаж стіни у зоні скляних секцій; (ж) роботи по оштукатурюванню стелі; (з) роботи по гідроізоляції стелі; (і) роботи по вирівнянню існуючих стін панелями Lux-elements; (ї) роботи по укладенню мозаїки на стелю. Тобто, предметом Договору підряду виступали лише монтажні та ремонтні роботи, передбачені самим договором.

Посилання відповідача, як на підставу для відмови від підписанні акту здачі-прийняття робіт, на відсутність вентиляції та відсутність конструкції змивного шлангу, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки роботи по встановленню вентиляції та облаштуванню конструкції шлангу Договором підряду не передбачені.

Зауважуючи щодо якості робіт, відповідач не послався ані на положення Договору підряду, ані на норми законодавства або будь-яких інших документів, в т.ч. державні стандарти, ані на положення специфікації в частині визначених нею робіт, які не були виконані позивачем. Тобто, фактично відповідач, відмовляючи у прийнятті робіт та підписанні відповідного акту, не заявляв претензій відносно виконання позивачем робіт, передбачених Договором підряду, проте зазначав, що рівень виконаних робіт може його задовольнити (листи від 31.10.2008р. №05/419, від 12.11.2008р. №05/432).

Отже, як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, поставивши умовою підписання актів здійснення позивачем робіт, виконання яких не передбачено договором, відповідач висунув до позивача вимогу вчинити дії, які не передбачені законом або Договором підряду.

Окрім того, з метою встановлення об’єктів та обсягів виконання позивачем підрядних робіт, у справі двічі призначалась судово-технічна експертиза, за результатами якої складено висновки №4802/4803 від 24.12.2009р. та №3627/3928/10-15 від 17.06.2011р.

Згідно з висновком повторної судової експертизи №3627/3928/10-15 від 17.06.2011р. експерт не зміг надати відповіді на поставлені йому судом питання, пославшись на те, що проведені позивачем роботи відносяться до прихованих та демонтажних робіт, що в свою чергу унеможливлює перевірку факту їх виконання при проведення обстеження, окрім робіт по облицюванню стін, стелі, підлоги та сидінь мозаїчною плиткою, встановленню трапів по збору води. Однак при цьому експертом роз’яснено (п.1.2.3 заключної частини вказаного експертного висновку), що ремонтно-будівельні роботи по оздобленню бані (жіноче та чоловіче відділення), які передбачались умовами спірного Договору підряду та Додаткової угоди №1 від 23.07.2008р. до нього, завершені, об’єкт будівництва експлуатується за призначенням. Зважаючи на вищевикладене, експерт дійшов до висновку про те, що вказані роботи можливо вважати виконаними у відповідності до зазначеного договору та додаткової угоди (стор.15 висновку).

Таким чином, внаслідок виконання позивачем своїх зобов’язань за Договором підряду, відповідач отримав об’єкт придатний для використання і використовує його в своїй господарській діяльності, але при цьому відмовляється від підписання акту здачі-приймання робіт.

Згідно зі ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов’язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Оскільки відповідач не висловлював заперечень стосовно виконаних позивачем робіт, виконання яких передбачалось Договором підряду, а підставами для відмови у підписанні актів виконаних робіт визначив невиконання позивачем робіт, не передбачених Договором підряду, зважаючи на те, що об’єкт виконання підрядних робіт, які виконувались позивачем, фактично функціонують (турецькі бані), колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про недобросовісне перешкоджання відповідачем у підписанні актів приймання-передачі.

За таких обставин, відповідно до ч.3 ст. 212 Цивільного кодексу України акт приймання-передачі вважається підписаним сторонами. При чому, визначаючи момент, з якого даний акт вважатиметься підписаним, суд виходить з того, що Договір підряду не встановлює строк його підписання.

В ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто, акт приймання-передачі виконаних робіт повинен бути підписаний з моменту отримання відповідачем відповідної вимоги від позивача.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено, що акт здачі-приймання робіт був направлений позивачем на адресу відповідача листом №70 від 21.10.2008р., який відповідач отримав в той же день, про що він сам зазначає в листі від 21.10.2008р. №05/408, то у відповідності до положень ст. 530 Цивільного кодексу України вказаний акт мав бути підписаний у строк не пізніше 28.10.2008р., а обставина, з якою Договір підряду пов’язує виникнення обов’язку з оплати 30% вартості послуг у сумі 75 888,00 грн. вважається такою, що настала 28.10.2008р.

Відносно посилання відповідача на пошкодження позивачем дверей та не відновлення останніх за власний кошт, що є передумовою для зміни строків виконання відповідачем своїх грошових зобов’язань, слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами Договору підряду не передбачено, що завдання позивачем певної шкоди відповідачу або третім особам може стати підставою для відстрочення виконання відповідачем своїх зобов’язань з оплати виконаних робіт.

Згідно з договором підряду №23/10/2008/8 від 23.10.2008р., укладеного між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дітер Грюнвальд Груп», послуги по виготовленню, демонтажу та монтажу елементів зі скла та фурнітури виконані 30.10.2008р., про що сторонами названого договору складено відповідний акт.

Оскільки відповідно до акту комісії від 01.09.2008р. відшкодування спричиненої шкоди здійснює позивач, натомість останній цього не здійснив, внаслідок чого шкода в сумі 20 600,00 грн. була сплачена за рахунок відповідача, належна до виплати позивачу сума грошових коштів правомірно зменшена місцевим господарським судом  вказану суму шкоди.

З урахуванням викладених обставин в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення 55 288,00 грн. (75 888,00 грн. (сума платежу, передбачена п.5.4 Договору підряду) – 20 600,00 грн. (вартість встановлення пошкоджених позивачем дверей).

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Окрім того, в п.10.3 Договору підряду передбачено, що за прострочення оплати за цим договором відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від простроченої суми.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання перед позивачем у розмірі 55 288,00 грн., нарахування пені, інфляційної складової боргу та 3% річних на вказану суму заборгованості також є правомірним.

За розрахунком апеляційного господарського суду, який збігається з розрахунком суду першої інстанції, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3 593,72 грн. інфляційних втрат, 377,17 грн. 3% річних та 3 017,36 грн. пені.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції  про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими.

В ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування вищевикладених обставин. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Підсумовуючи наведене вище, колегія дійшла висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2011р. у справі №17/62 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Нові інжинірингові технології” залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2011р. у справі №17/62 – без змін.

2. Матеріали справи №17/62 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена  до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

27.09.11 (відправлено)