КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2011 № 45/30
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів:
при секретарі:
за участю представників
за первісним позовом:
позивача: Басистий О.В. – директор (наказ №12 від 21.05.2009р.);
відповідача: ОСОБА_1. – дов. №000/08-10 від 04.01.2010р.;
ОСОБА_2 – дов. б/н від 12.04.2011р.;
за зустрічним позовом:
позивача: ОСОБА_1. – дов. №000/08-10 від 04.01.2010р.;
ОСОБА_2 – дов. б/н від 12.04.2011р.;
відповідача: Басистий О.В. – директор (наказ №12 від 21.05.2009р.);
розглядаючи у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-енергетична компанія „Ітера Україна”
на Рішення Господарського суду міста Києва
від 27.07.2011р.
у справі №45/30 (суддя Балац С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісно-будівельна фірма „Сіенджі”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-енергетична компанія „Ітера Україна”
про визнання генерального договору від 05.05.2008р. №003-08-25 недійсним
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-енергетична компанія „Ітера Україна”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сервісно-будівельна фірма „Сіенджі”
про зобов’язання підписати акти
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Сервісно-будівельна фірма „Сіенджі” (далі – позивач за первісним позовом) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-енергетична компанія „Ітера Україна” (далі – відповідач за первісним позовом) про визнання генерального договору від 05.05.2008р. №003-08-25 та додаткових угод і додатків до нього недійсними, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оспорюваний договір, додаткові угоди та додатки до нього укладені з порушенням ст. ст. 203, 207, 215 Цивільного кодексу України. Окрім того, генеральний договір від імені позивача за первісним позовом підписаний директором Романюком І.О. із перевищенням наданих йому повноважень та в порушення п.п.9.9, 9.10, 9.19, 9.20 статуту позивача за первісним позовом в редакції, яка діяла на момент підписання договору (том справи – 1, аркуші справи – 4-85).
В процесі судового розгляду відповідач за первісним позовом звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив зобов’язати позивача за первісним позовом вчинити дії щодо підписання актів приймання-передачі виконання робіт №1, №2 та №3 за п.п.2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 Генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р. (том справи – 1, аркуші справи – 86-204).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2011р. зустрічний позов прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №45/30 від 27.07.2011р. провадження за первісним позовом було припинено у зв’язку з відмовою від позову, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим Рішенням суду, відповідач за зустрічним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2011р. у справі №45/30 скасувати, провадження у справі зупинити у зв’язку з необхідністю надіслання матеріалів до слідчих органів.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття неправильного по суті спору рішення. Окрім того, апелянт зазначав про наступне:
- висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають фактичним обставинам справи;
- при розгляді первісного позову місцевим господарським судом фактично не було
розглянуто письмове клопотання відповідача за первісним позовом №1/11-208 від
27.07.2011р. та заявлені в судовому засіданні клопотання про зупинення провадження по справі на підставі п.2 ч.2 cт. 79 Господарського процесуального кодексу України та направлення матеріалів справи до слідчих органів;
- при розгляді зустрічного позову судом першої інстанції не прийнято до уваги норми ст. 193 Господарського кодексу України;
- відповідач за первісним позовом виконав свої зобов'язання згідно з п.п.2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 Генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р. і неодноразово звертався до позивача за первісним позовом з листами, в яких просив підписати Акти виконаних робіт, однак до теперішнього часу зазначені Акти виконаних робіт не підписані, що, на думку відповідача за первісним позовом, порушує законні права та інтереси останнього і може привести до застосування податковими органами санкцій за порушення ведення на підприємстві бухгалтерського обліку та заподіяння збитків;
- відповідач за первісним позовом просив суд захистити його порушені права шляхом зобов’язання позивача за первісним позовом до виконання свого обов'язку в натурі, а саме - прийняти виконані відповідачем за первісним позовом за договором роботи та належним чином оформити таке виконання, шляхом підписання актів виконаних робіт. Однак, суд першої інстанції фактично не розглянув позовні вимоги за зустрічним позовом і відмовив в їх задоволенні з формальних причин, без дослідження поданих доказів, чим фактично самоусунувся від здійснення правосуддя;
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2011р. апеляційну скаргу відповідача за первісним позовом було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.09.2011р.
Розпорядженням Секретаря судової палати від 20.09.2011р. змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів Разіної Т.І., Шипка В.В.
20.09.2011р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначав про необґрунтованість та непідтвердженість належними доказами доводів апеляційної скарги і просив суд залишити скаргу без задоволення.
Представники відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 21.09.2011р. підтримали клопотання про зупинення провадження у справі, викладене в п.4 резолютивної (прохальної) частини апеляційної скарги, про зупинення провадження у справі у зв’язку з необхідністю надіслання матеріалів до слідчих органів для розслідування фактів зловживань та фальсифікації укладення Генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р. та додаткових угод до нього від 05.05.2008р. та від 31.12.2008р.
Представник позивача за первісним позовом заперечував проти клопотання про зупинення провадження у справі, просив суд в задоволенні клопотання відмовити.
Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні вищевказаного клопотання представників відповідача за первісним позовом, оскільки згідно з п.2 ч.2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів.
Надіслання матеріалів справи до слідчих органів можливо відповідно до ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.
Натомість за результатами розгляду справи судом не було виявлено фактів порушення законності, у зв’язку з чим не вбачаються підстави для направлення матеріалів господарської справи до слідчих органів.
Окрім того, зазначаючи про те, що позивач за первісним позовом вже протягом тривалого часу порушує права (інтереси) відповідача за первісним позовом (апелянта) і в діях позивача за первісним позовом (його посадових осіб) наявні ознаки злочину, зокрема, фальсифікація (підробка) документів, відповідач за первісним не надав доказів на підтвердження звернення з цього приводу до правоохоронних органів. До того ж, позивач за первісним позовом відмовився від свого позову і відмову прийнято судом, а обставини та докази, на які посилається відповідач за первісним позовом в своєму клопотанні, відносяться до первісного позову.
Також слід зазначити наступне. В своїй апеляційній скарзі, в тексті якої викладено клопотання про зупинення провадження у справі, відповідач за первісним позовом посилається на те, що в Господарському суді міста Києва розглядається інша справа, пов’язана зі справою №45/30, і, на думку відповідача за первісним позовом, місцевим господарським судом не враховано, що предметом розгляду цих двох справ є одні й ті ж самі документи, природа виникнення яких може суттєво вплинути на судове рішення, оскільки у справі № 45/30, зокрема, необхідно встановити чи дійсно керівництво позивача за первісним позовом, підписуючи Генеральний договір, діяло з перевищенням службових повноважень, чи умисно ввело в оману керівництво відповідача за первісним позовом при укладенні та реєстрації зазначеного Генерального договору від 05.05.2008p., а також чи сфальсифіковано однією зі сторін додаткові угоди від
05.05.2008 р. та 31.12.2008 р. до Генерального договору № 003-08-25 від 05.05.2008р.
Як вбачається з матеріалів справи, Господарський суд міста Києва своєю ухвалою від 16.02.2011р. зупиняв провадження у справі №45/30 до вирішення пов’язаної з нею справи №51/345, в останній предметом розгляду було дійсність додаткових угод до спірного Генерального договору. Однак вказана ухвала була скасована постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2011р., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2011р., з тих підстав, що справи №45/30 та №51/345 не є взаємопов’язаними між собою. Тобто, епізод з правовідносин між сторонами, на який посилається відповідач за первісним позовом, не має безпосереднього відношення до справи №45/30.
В судовому засіданні 21.09.2011р. представники відповідача за первісним позовом підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва у справі №45/30 від 27.07.2011р. скасувати, а провадження у справі зупинити у зв’язку з необхідністю надіслання матеріалів до слідчих органів.
Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 21.09.2011р. заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення – без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
По первісному позову:
05.05.2008р. між позивачем за первісним позовом, як замовником, та відповідачем за первісним позовом, як виконавцем, було укладено Генеральний договір №003-08-25, згідно з умовами якого (розділ 2) відповідач за первісним позовом зобов'язався:
- виконати за замовленням позивача за первісним позовом підготовчі роботи щодо проектування оптимальної схеми розміщення мережі АГНКС, на умовах, передбачених Додатком №1 до цього Договору;
- систематизувати, та передати позивачу за первісним позовом динаміку завантаження та результати продажу транспортних засобів та ін.) на будь-якій з АГНКС позивача за первісним позовом, експлуатація якої було розпочато у поточному, 2008-му році, на умовах, передбачених Додатком №2 до цього Договору;
- передати позивачу за первісним позовом власну інформацію у сфері ефективної співпраці із проектними організаціями в галузі будівництва та експлуатації АГНКС, на умовах окремого договору, який є Додатком №3 до цього Договору;
- передати позивачу за первісним позовом права інтелектуальної власності на належні їй торговельні марки (бренди) «ІТЕРА» (на укр. мові), «ИТЕРА»(на рос. мові) та «ITERA»(на англ. мові), на умовах окремого ліцензійного договору, який є Додатком №4 до цього Договору;
- надати позивачу за первісним позовом рекламні послуги, на умовах окремого договору, який є Додатком №5 до цього Договору;
- надати позивачу за первісним позовом агентські послуги із залучення клієнтів-замовників будівництва АГКНС, на умовах окремого договору, який є Додатком №6 до цього Договору.
Позивач за первісним позовом в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити на умовах Генерального договору роботи та послуги, надані відповідачем за первісним позовом (п.2.3.1 Договору).
В розділі 5 Генерального договору передбачено, що після виконання робіт, передбачених цим договором, але не пізніше терміну, вказаного у п.3.1 Договору, відповідач за первісним позовом направляє позивачеві за первісним позовом проект Акту приймання-передачі виконаних робіт та послуг разом з результатами та матеріалами виконання. Позивач за первісним позовом зобов'язаний протягом десяти робочих днів розглянути надані їй документи та підписати Акт передачі-приймання виконаних робіт та послуг. Підписи представників повинні бути завірені печатками сторін
Пізніше між сторонами були укладені додаткові угоди до Генерального договору, які є невід’ємною частиною.
Позивач за первісним позовом просив суд визнати вищевказаний Генеральний договір, додаткові угоди та додатки до нього недійсними з моменту укладання, посилаючись на те, що вони укладені з порушенням вимог ст. ст. 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, а особа, яка підписала Генеральний договір, не мала достатнього обсягу повноважень для цього.
Однак в процесі судового розгляду, позивач за первісним позовом звернувся до Господарського суду міста Києва із клопотанням (заявою) про відмову від позову.
Місцевий господарський суд прийняв відмову від первісного позову та припинив провадження у справі в цій частині на підставі п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
На думку відповідача за первісним позовом, суд першої інстанції не повинен був приймати відмову від позову, а натомість мав з’ясувати питання, відносно того, чи дійсно керівництво позивача за первісним позовом, підписуючи спірний Генеральний договір, діяло з
перевищенням службових повноважень, чи умисно ввело в оману керівництво
відповідача за первісним позовом при укладенні та реєстрації зазначеного Генерального договору від 05.05.2008p., а також чи сфальсифіковано однією зі сторін додаткові угоди від
05.05.2008р. та 31.12.2008р. до Генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р. Окрім того, відповідач за первісним позовом зазначав про те, що в судовому засіданні 16.02.2011р. представник позивача за первісним позовом надав суду копію нотаріально посвідченої заяви директора товариства Романюка І.О. від 26.07.2010р. про те, що укладаючи Генеральний договір
№003-08-25 від 05.05.2008р. він діяв в межах наданих йому Статутом повноважень, що, на думку відповідача за первісним позовом, протирічить самій позовній заяві (первісному позову) та
матеріалам Статуту.
З цього приводу, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Згідно з ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення, зокрема, відмовитись від позову.
В ст. 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
Згідно з ч.6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Як вбачається з матеріалів справи, заява позивача за первісним позовом про відмову від позову підписана директором Басистим О.В., повноваження якого були перевірені судом. Наслідки відмови від позову місцевим господарським судом були роз’яснені позивачу за первісним позовом. Належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що відмова від позову суперечить вимогам діючого законодавства та/або порушують чиї-небудь права і інтереси ані суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду надані не були.
Таким чином, місцевий господарський суд мав всі підстави для прийняття відмови від первісного позову і, відповідно, припинення провадження в цій частині.
Обставини, які на думку відповідача за первісним позовом, повинні були з’ясовуватись Господарським судом міста Києва, стосуються безпосередньо предмету спору за первісним позовом, а саме дійсності генерального договору, додаткових угод і додатків до нього, однак зважаючи на відмову позивача від нього, необхідність у з’ясуванні цих обставин саме в межах первісного позову відпала.
По зустрічному позову:
У відповідності до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, в якій передбачено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:
- визнання наявності або відсутності прав;
- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів;
- визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
- присудження до виконання обов'язку в натурі;
- відшкодування збитків;
- застосування штрафних санкцій;
- застосування оперативно-господарських санкцій;
- застосування адміністративно-господарських санкцій;
- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом просить суд захистити його право на отримання оплати за надані послуги та уникнути санкцій податкових органів, шляхом зобов’язання відповідача за зустрічним позовом вчинити дії щодо підписання актів приймання-передачі виконання робіт №1, №2 та №3 за п.п.2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 Генерального договору №003-08-25 від 05.05.2008р.
Натомість, відповідно до вищенаведених норм права, діючим законодавством не передбачений такий спосіб захисту права, як визнання зобов’язання підписати акти приймання-передачі робіт.
Акти приймання-передачі за договором свідчать про наявність чи відсутність факту передачі однією стороною предмету та прийняття його іншою стороною, що є лише доказом, а не окремим обов'язком щодо виконання сторонами договірних зобов'язань.
У відповідності до ст. 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання в Україні є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Тобто, суд не може примусити суб'єкта господарювання підписати акт, оскільки це є втручанням в його господарську діяльність і може призвести до порушення його вільного волевиявлення.
Як вірно зазначив місцевий господарський суд в своєму рішенні, факт не підписання відповідачем за зустрічним позовом актів надання послуг або ухилення ним від їх підписання та створення штучних умов для уникнення оплати отриманих послуг не може вважатися перешкодою для виконання відповідачем за зустрічним позовом обов’язку оплатити отримані послуги.
При цьому, позивач за зустрічним позовом не позбавлений права у відповідності до норм діючого законодавства, зокрема, п.6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України, вимагати оплату за роботи, навіть за умови, якщо інша сторона договору ухиляється від оформлення будь-яких документів.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги зустрічного позову не відповідають встановленим способам захисту цивільних прав та інтересів, а задоволення вказаних вимог не призведе до поновлення порушених прав позивача за зустрічним позовом, тому підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.
В ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач за первісним позовом не надав суду належних та допустимих доказів на спростування вищевикладених обставин.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи. При чому, фактично доводи апеляційної скарги стосуються не обставин, встановлених місцевим господарським судом, а являють собою заперечення на відмову в задоволенні клопотання про відмову у зупиненні провадження у справі. Вимог по суті спору як по первісному, так і по зустрічному позову апеляційна скарга не містить.
Підсумовуючи наведене вище, колегія дійшла висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва у справі №45/30 від 27.07.2011р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача за первісним позовом (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-енергетична компанія „Ітера Україна” залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва у справі №45/30 від 27.07.2011р. – без змін.
2. Матеріали справи №45/30 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя
Судді
27.09.11 (відправлено)