КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2011                                                                                           № 4/17-90-2011-36/102

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Іваненко  Я.Л.

суддів:             

при секретарі:            

від позивача:          Репневський Н.М. - директор

від відповідача:          не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу           

Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна”

на рішення

Господарського суду          

міста Києва

від          18.04.2011 року

у справі          № 4/17-90-2011-36/102 (суддя: Борисенко І.І.)

за позовом          Комунального підприємства „Южненська паляниця”

до          Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна”

про          стягнення 29 077, 93 грн.

В судовому засіданні 22.09.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2011 року у справі № 4/17-90-2011-36/102 позов Комунального підприємства „Южненська паляниця” (далі-позивач) до Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна” (далі – відповідач) про стягнення 29 077, 93 грн. задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 24 990 грн. збитків, 2 526, 37 грн. пені, 1 000 грн. витрат по оплаті послуг експертного автотоварознавчого дослідження, 285 грн. державного мита та 231, 45 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд змінити рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2011 року, зменшивши стягнуту суму до 19 032, 82 грн. Апелянт вважає, що під час вирішення даного спору було неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги факт отримання відповідачем необхідних для здійснення страхового відшкодування документів, а саме, заяви про відшкодування оціненої шкоди та заяви на безготівковий перерахунок коштів, лише 22.10.2009 року. Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо отримання відповідачем необхідних для здійснення страхового відшкодування документів 17.08.2011 року не відповідає обставинам справи, в зв’язку з чим стягнення з відповідача пені в розмірі 2 526, 37 грн. є безпідставним. До того ж, на думку апелянта, судом першої інстанції неправомірно задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 000 грн. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не з’ясовано вартість транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди (залишків) та не враховано право страховика на залишки транспортного засобу. При цьому, апелянт вважає, що оскільки вартість залишків ТЗ не відома, процент вартості залишків ТЗ, на які має право страховик, має становити 72,14% реальної ринкової вартості залишків після ДТП.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 06.09.2011 року.

11.07.2011 року від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

В судовому засіданні 06.09.2011 року оголошено перерву до 22.09.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2011 року за клопотанням представника позивача продовжено строк розгляду апеляційної скарги, що подана у справі № 4/17-90-2011-36/102.

21.09.2011 року від представника апелянта (відповідача) надійшло клопотання про розгляд справи без участі останнього.

В судове засідання 22.09.2011 року з’явився представник позивача та надав документи, підтверджуючі вартість залишків ТЗ. Представник відповідача в судове засідання не з’явився.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача 29 077,93 грн., яких 25 500 грн. заборгованість за договором страхування та пеня в розмірі 2 577, 93 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.02.2011р., на підставі ст. 17 Господарського процесуального кодексу України, справу № 4/17-90-2011 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Судом першої інстанції встановлено, що 24.07.2009 року між Відкритим акціонерним товариством “Страхова компанія “Універсальна”, назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство “Страхова компанія “Універсальна”, (далі - страховик, відповідач) та Кулієвою Ксенією Олександрівною було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/7629660), за умовами якого страховик застрахував транспортний засіб, а саме: автомобіль марки ”Subaru Legacy”, номерний знак НОМЕР_1, на строк з 24.07.2009 року по 23.08.2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що 07.08.2009 року на 52 км автодороги м. Одеса - м. Мелітополь сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ”Subaru Legacy”, державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), під керуванням ОСОБА_2., та автомобіля марки „FAW”, державний номер НОМЕР_2, що належить Комунальному підприємству “Южненська паляниця”, під керуванням ОСОБА_3.

Як вбачається з постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 14.08.2009 року, винесену слідчим управління СВ по ДТП ГУМВС України в Одеській області, причиною ДТП було порушення загиблим водієм автомобіля ”Subaru Legacy” ОСОБА_2. вимог п.п. 1.2, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху.

Згідно з ст. 34 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” розмір шкоди визначається аварійним комісаром або експертом.

Відповідно до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”, Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним Наказом Міністерства юстиції України, Фонду майна України, належним доказом розміру заподіяної шкоди, вартості та об’єму робіт, необхідних для проведення відновлення пошкодженого транспортного засобу, є бути наданий відповідний звіт суб’єкта оціночної діяльності.

Із звіту № 2451/09 експертного автотоварознавчого дослідження про визначення розміру матеріальних збитків, спричинених Комунальному підприємству “Южненська паляниця” власнику автомобіля „FAW”, державний номер НОМЕР_2, внаслідок пошкодження при ДТП, складеному Суб’єктом оціночної діяльності ОСОБА_4. (свідоцтво № 1009 від 14.07.2006 року) вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля „FAW”, державний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП складає 34 639,28 грн.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З умов полісу № ВС/7629660 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вбачається, що ліміт за шкоду, заподіяну майну, складає 25 500,00 грн.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом № ВС/7629660 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено, що франшиза становить 510,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, проте, відповідач виплати страхового відшкодування не здійснив.

Згідно з п. 37.1 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Проте, відповідачем вказані вимоги Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виконані не були, страхове відшкодування позивачу не виплачено.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення завданої шкоди в розмірі сумі 24 990,00 грн.(за вирахуванням франшизи в розмірі 510,00 грн.).

Відповідно до п. 37.2 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав від позивача необхідні для здійснення страхового відшкодування документи 17.08.2009 року, а отже, з урахуванням положень ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, виплату страхового відшкодування повинен був здійснити 18.09.2009 року.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 2 526,37 грн. відповідно до проведеного місцевим господарським судом перерахунку.

При цьому, колегія суддів відхиляє твердження апелянта в апеляційній скарзі щодо отримання відповідачем необхідних для здійснення страхового відшкодування документів лише 22.10.2009 року як таке, що не підтверджується належними доказами.

Також матеріалами справи підтверджуються витрати позивача у розмірі 1 000,00 грн. за оплату послуг експертного автотоварознавчого дослідження СПД ФО ОСОБА_4., сплачені платіжним дорученням № 2561 від 13.08.2009 року, які, на думку колегії суддів, вірно стягнуто судом першої інстанції з відповідача на користь позивача.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначав, що судом першої інстанції не з’ясовано вартість транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди (залишків) та не враховано право страховика на залишки транспортного засобу.

Згідно з п. 30.3. Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ.

До матеріалів справи позивачем було додано додаткові документи, а саме, договір купівлі-продажу лома від 29.01.2010 року, накладна №91 від 22.09.2010 року, рішення Южненської міської ради № 1209-V від 05.11.2009 року та акт № 2 на списання основних засобів.

З зазначених вище документів вбачається, що вартість транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди, в даному випадку залишків ТЗ, становить 2 000 грн.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на те, що з умов полісу № ВС/7629660 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вбачається, що ліміт за шкоду, заподіяну майну, складає 25 500,00 грн., а вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля „FAW”, державний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП, згідно з звітом № 2451/09 експертного автотоварознавчого дослідження про визначення розміру матеріальних збитків, становить 34 639,28 грн.

Таким чином, розмір матеріальних збитків, завданих в результаті ДТП, значно перевищує суму страхової виплати, передбаченої полісом № ВС/7629660 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в зв’язку з чим, у разі вирахування розміру вартості залишків ТЗ із розміру матеріальних збитків (34 629, 28 грн. – 2 000 грн. = 32 629, 28), сума матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП, у будь-якому випадку буде більша, ніж передбачена полісом сума страхової виплати (з урахуванням встановленого полісом ліміту відповідальності в 25 500 грн.).

Отже, з урахуванням викладеного вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно задоволено вимоги позивача в частині стягнення з відповідача завданої шкоди в розмірі сумі 24 990,00 грн.(за вирахуванням франшизи в розмірі 510,00 грн.), 2 526,37 грн. пені та 1 000 грн. грн., сплачених за оплату послуг експертного автотоварознавчого дослідження.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є помилковими та такими, що не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2011 року у справі № 4/17-90-2011-36/102 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна” - без задоволення.

2.Матеріали справи № 4/17-90-2011-36/102 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді