Справа № 2-а-131/08
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 березня 2008 року Ленінський районний суд м. Вінниці
в складі: головуючого - судді Голоти Л.О.
при секретарі - Цюрпіті Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги на оздоровлення, суд -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги на оздоровлення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачам по справі належить виплачувати допомогу на оздоровлення ОСОБА_1 в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, ОСОБА_2 в розмірі трьох мінімальних заробітних плат, однак зазначена допомога була виплачена позивачам не в повному розмірі.
Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» суми виплат позивачу ОСОБА_1 мали складати: у 2004 році - 237,00 грн. х 4 = 948 грн., а виплачено 21,50 гривень, у 2005 році - 332,00 грн. х 4 = 1328 грн., а виплачено 21,50 гривень, у 2006 році - 400,00 х 4 = 1600 грн., а виплачено 90 грн., Недоплата позивачу ОСОБА_1 за 3 роки склала 3743 грн.
Відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» суми виплат позивачу ОСОБА_2 мали складати: у 2004 році - 237,00 грн. х 3 = 711 грн., допомога не виплачувалась, у 2005 році - 332,00 грн. х 3 = 996 грн., допомога не виплачувалась, у 2006 році - 400,00 х 3 = 1200 грн., а виплачено 75 грн., Недоплата позивачу ОСОБА_1 за 3 роки склала 2832 грн.
На звернення позивачів про виплату їм, як постраждалим внаслідок аварій на Чорнобильській АЕС щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2006 роки, відповідачем було відмовлено з посиланням на постанови Кабінету Міністрів України №836 та №562, якими визначено розмір щорічної допомоги в розмирі значно меншому, ніж передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вищезазначену відмову Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради позивачі вважають незаконною, у зв'язку з цим звернулись до суду з позовом про визнання неправомірною відмову Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради в перерахунку та виплаті щорічної одноразової допомоги на оздоровлення передбачену Законом України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та стягнення з Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради на свою користь недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2004-2006 роки.
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримали посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради Іщук Є.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив застосувати строк позовної давності, передбачений ст. 99 КАС України та відмовити в задоволенні позову, так як управлінням праці та соціального захисту населення під час здійснення повноважень з нарахування та виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення було дотримано вимог чинного законодавства та недопущенню його порушень, а тому вимоги позивача вважає безпідставними.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Посвідченням НОМЕР_1 виданого ОСОБА_1 вбачається, що вона являється особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії ІІІ групи інвалідності.
Посвідченням НОМЕР_2 виданого ОСОБА_2 вбачається, що вона являється особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії (евакуйована).
Судом встановлено, що позивачам по справі ОСОБА_1, ОСОБА_2 відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено право на отримання щорічної грошової допомоги, яка повинна виплачуватися йому в розмірі, що визначена в положеннях цього Закону для відповідної категорії осіб.
Згідно ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовується лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам І групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам ІІ групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам ІІІ групи - 30 мінімальних заробітних плат; дітям-інвалідам - 10 мінімальних заробітних плат; сім'ям, які втратили годувальника, - 60 мінімальних заробітних плат; батькам померлого - 30 мінімальних заробітних плат; щорічна допомога на оздоровлення постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС виплачується в таких розмірах: інвалідам І і ІІ групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам ІІІ групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати; кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, - три мінімальні заробітні плати; евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей - три мінімальні заробітні плати.
Компенсаційні виплати вказаним категоріям громадян виплачуються органами соціального захисту населення відповідно до наданих їм повноважень у розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України №836 та №562.
Конституцією України визначено, що єдиним суб'єктом законодавчої ініціативи щодо закону України про Державний бюджет України на відповідний рік є Кабінет Міністрів України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів видані в межах його повноважень, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсації підвищується Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Згідно п. 37 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», на 2006 рік призупинено дію абзаців 2, 3, 4 ч.1 та ч.3 ст.48 3акону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», така ж норма була чинна і передбачала зупинення дій положень абзаців 2,3,4 ч.1 ст. 48 3акону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно із п.30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»
Відповідно до ст. 109 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» Кабінету Міністрів України було надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства виплачуються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
На сьогоднішній день Кабінетом Міністрів України переглянуто та збільшено лише розміри щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС, постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562. Положення постанови Кабінету Міністрів України №836, щодо визначення розміру щорічної допомоги на оздоровлення залишились чинними до 12.07.2005 р., тобто до прийняття постанови Кабінету Міністрів України №562, а щодо компенсаційних виплат при встановленні інвалідності є чинними до сьогодні. Кабінетом міністрів України до 2005 року не було внесено змін до зазначених постанов №836, №562 та не переглянуто встановлених розмірів компенсаційних виплат, хоча ст. 67 3акону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказано, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій та компенсації підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя та зростання мінімальної заробітної плати. Таким чином Кабінетом Міністрів України не виконано встановлених норм щодо перегляду розмірів виплат, в розрахунку яких застосовується величина мінімальної заробітної плати, що що призводить до суперечливого трактування нормативних актів при здійсненні виплат між громадянами та органами соціального захисту на місцях, які виконують функції з виплати вказаних видів допомог. У 2007 році Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» п.30 ст.71 законодавець за поданням Кабінету Міністрів України взагалі призупинив на 2007 рік дію ст.48 3акону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій та допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати всупереч вимогам ст.71 зазначеного Закону.
Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки бюджетні призначення за державною програмою «Про соціальний захист та соціальне забезпечення в Україні» встановлювались в розмірах, що передбачені вищезазначеними постановами Кабінету Міністрів України №836 та №562, в цих же розмірах кошти надходили на відповідні рахунки розпорядників бюджетних коштів, з яких і проводились виплати. Здійснення ж виплат бюджетних коштів з інших рахунків або в розмірах більших за бюджетні призначення є порушенням бюджетного законодавства і тягне за собою відповідальність посадових осіб відповідно до чинного законодавства.
Згідно ч.2 ст. 76 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування з питань здійснення ними делегованих повноважень органів виконавчої влади є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Відповідно до Конституції України та законів України органи державної влади та місцевого самоврядування діють виключно в межах наданих їм повноважень. Визначення чи встановлення розмірів компенсаційних виплат постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи не входить до компетенції органів місцевого самоврядування, яким є Головне управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради, оскільки це виключна компетенція Кабінету Міністрів України, згідно із ст. 62, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ст.116 Конституції України.
Враховуючи зазначене Головним управлінням праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради в межах наданих йому повноважень під час здійснення функції з виплати допомог і компенсацій постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС було дотримано норм діючого законодавства та не допущено його порушень. Крім того, Головним управлінням праці не приймалось будь-яких рішень щодо визначення розмірів щорічної допомоги, так як вирішення даних питань виходить за межі повноважень управління праці і соціального захисту населення, оскільки Головне управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради є виконавчим органом міської ради та розпорядником бюджетних коштів із питань виконання державних програм соціального захисту населення у м. Вінниці, а тому вимоги позивача щодо визнання дій чи бездіяльності Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради є неправомірними та безпідставними.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що компенсаційні виплати (щорічна допомога на оздоровлення) громадянам виплачуються органами соціального захисту населення відповідно до наданих їм повноважень у розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України №836 та з липня 2005 року №562, в свою чергу із заявою до суду позивач звернувся 22.01.2008р., що підтверджується вх. №1172. На момент отримання зазначеної допомоги позивачи знали про розміри щорічної допомоги на оздоровлення, що їм виплачувалась, та мали змогу звернутись до суду щодо оскарження дій органу, який здійснював ці виплати.
Таким чином вимоги позивачів є не доведеними, безпідставними, а отже такими що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 95 Конституції України, п. 11 ч.1 ст. 2, ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 48, 65, 67 3акону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 11, 71, 86, 99, 100, 159, 163 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги на оздоровлення - відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя