Справа №2-678/08

   РІШЕННЯ

   ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

06 березня 2008 р.                                                               Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі:

головуючого судді          Голоти Л.О.,

при секретарі                Цюрпіті Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення в Ленінському районі м. Вінниці №2 (Вишенька) про стягнення недоплаченої щомісячної грошової  допомоги з управління праці та соціального захисту населення в Ленінському районі м. Вінниці №2 (Вишенька) та встановлення розміру щомісячної грошової допомоги відповідно до чинного законодавства  , -

ВСТАНОВИВ:

В Ленінський районний суд м. Вінниці 09.01.2008 року звернулась ОСОБА_1 з позовом до управління праці та соціального захисту населення в Ленінському районі м. Вінниці №2 (Вишенька) про стягнення недоплаченої щомісячної грошової  допомоги з управління праці та соціального захисту населення в Ленінському районі м. Вінниці №2 (Вишенька) та встановлення розміру щомісячної грошової допомоги відповідно до чинного законодавства.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачка являється матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно до чинного законодавства має право на грошову допомогу в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, як особі, що фактично здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Однак, всупереч вимогам ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», щомісячна грошова допомога по доглядуза дитиною у 2007 році виплачувалась не в повному обсязі.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років встановлено в ромірі: з січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.

Відповідно розмір недоплаченої щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_1 мав б складати: з 01 квітня по 01 жовтня: 442 грн. х 5 = 2315 грн.; з 1 жовтня по 01 грудня: 470 грн. х 2 = 940 грн. Разом виплати складають:         2315 грн. + 940 грн. = 3255 грн. Враховуючи те, що за попередні місяці 2007 року позивачка отримувала щомісячно виплату у розмірі 790,31 грн. недоплата щомісячної грошової  допомоги по догляду за дитиною складає:  3255 грн. - 790,31 грн. = 2464,69 грн.

Оскільки відповідач в супереч вимогам ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та п. 3 ст. 22 Конституції України виплачував щомісячну  грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачував не в повному обсязі, звернулась до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримала посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представники відповідача управління праці та соціального захисту населення в Ленінському районі м. Вінниці №2 (Вишенька) Бубела І.С. позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що управлінням праці та соціального захисту населення під час здійснення повноважень з нарахування та виплати щорічної грошової допомоги по догляду за дитиною було дотримано вимог чинного законодавства та недопущенню його порушень, а тому вимоги позивача вважає безпідставними.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1, виданого 30 листопада 2005 року відділом РАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, батьками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

Відповідно до довідки виданої управлінням праці та соціального захисту населення в Ленінському районі 26.11.2007 року №83, ОСОБА_1 в 2007 році було виплачено допомогу по догляду за дитиною за травень в розмірі 129,03 грн., червень - 129,03 грн., липень - 129,03 грн., серпень - 132,64 грн., вересень - 134,45 грн., жовтень - 136,13 грн. та разом складає 790,31 грн.

Судом встановлено, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», позивачу надано право на щомісяну грошову допомогу в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, як особі, що фактично здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно з положеннями ст.ст. 92, 96 Конституції України, виключно законом встановлюється Державний бюджет України, який затверджується щорічно, і який підлягає обов'язковому виконанню на всій території України.

Стаття 95 Конституції України визначає, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загально-суспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Враховуючи наведені законодавчі норми, положення законів України про Державний бюджет України на відповідні роки є обов'язковими, в тому числі щодо соціальних виплат та їх розміру.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожикового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 14 ст. 71 цього ж Закону зупинено дію ч.1 ст. 12 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Будь-які виплати з коштів державного бюджету та їх порядок здійснення врегульовано Бюджетним кодексом України. Відповідно до ч.4, 5, 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом; розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами; будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями, витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися. Відповідно до п. 11 ч.1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетний процес - регламентована нормами права діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України, а згідно з ч.2 ст.4 цього кодексу при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України. Органи праці і соціального захисту населення, як орган місцевого самоврядування, приймають участь у бюджетному процесі виключно на стадії виконання Держбюджету і не приймають ніякої участі у його складанні чи формуванні. Виплата бюджетних коштів у розмірах, не передбачених відповідними бюджетними асигнуваннями, або із інших рахунків є порушенням бюджетного законодавства та тягне за собою відповідальність посадових осіб (ст.164-12 КпАП України, ст. 210 КК України).

Крім того, згідно ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа, не застрахована в системі загальнообов»язкового державного соціального страхування. Як видно з матеріалів справи позивач працює та відповідно до ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є особою, яка застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а тому Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» на правовідносини, які є предметом даного спору, не поширюються.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп було визнано такими, що не відповідають Конституції ряд положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема ст.ст. 56 та 71.

Однак, разом з тим, з 09.07.2007 року відновили свою дію положення ст. 43 та п.5 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та поховоанням», згідно яких (ст. 43) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом; (п. 5 Прикінцевих та Перехідних положень) до стабілізації економічного становища в Україні розмір виплат, передбачених ст.ст. 41, 43, 46 цього закону, визначається Верховною Радою Українни щороку виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму одночасно з встановленням розміру страхових внесків з поступовим наближенням виплат до прожиткового мінімуму, який було встановлено у визнаній неконституційною ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».

Виходячи із положень ст. 26 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» (які неконституційними не визнавались) головним ропорядником коштів Державного бюджету України на 2007 рік затверджено бюджетні призначення у розрізі відповідних виконавців за бюджетними програмами та централізовані заходи і програми в розрізі адміністративно-територіальних одиниць згідно з додатками №3, №4 та №5 до цього Закону.

Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України про їх неконституційність.

Так як обсяг видатків, затверджених у Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» на виконання державних програм соціального захисту населення, в т.ч. і допомогу сім'ям з дітьми рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп не переглядався та неконституційним не визнавався, суд приходить до висновку про правомірність дій відповідачів щодо розміру виплаченої ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги як особі, що фактично здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до Конституції України  та законів України, органи державної влади та місцевого самоврядування діють виключно в межах наданих ним повноважень. Визначення чи встановлення розмірів державної допомоги по досягненню дитиною трирічного віку не входить до компетенції органів місцевого самоврядування, яким є  управління праці та соціального захисту населення в Ленінському районі м. Вінниці №2 (Вишенька), оскільки це виключна компетенція Верховної ради України та Кабінету Міністрів, органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями надавати оцінку відповідності нормативно-правових актів України чи Конституції України.

Враховуючи зазначене, управлінням праці та соціального захисту населення в Ленінському районі м. Вінниці №2 (Вишенька) в межах наданих йому повноважень було дотримано вимог законодавства України та не допущено його порушень.

Таким чином вимоги позивача є не доведеними, безпідставними, а отже такими що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 92, 95, 96 Конституції України, ч.2 ст. 4, п. 11 ч.1 ст. 2, ч.4, 5, 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України, ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення в Ленінському районі м. Вінниці №2 (Вишенька) про стягнення недоплаченої щомісячної грошової  допомоги з управління праці та соціального захисту населення в Ленінському районі м. Вінниці №2 (Вишенька) та встановлення розміру щомісячної грошової допомоги відповідно до чинного законодавства  - відмовити.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом десяти днів з дня його проголошення не було надана заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга або не надана апеляційна скарга в строк двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. 

Суддя