Судове рішення #181241
20/540

 


ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34



РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  20/540


09.10.06


За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «БІО»

До                    Відкритого акціонерного товариства «Київський завод «Аналітприлад»

Про                         стягнення 30000,00 грн.

                                                                                              Суддя В.В. Палій

                                                                                                                 Секретар Н.С. Молочна

Представники:

Від позивача      Білецький          Р.С.- предст. (дов. від 23.08.2006р.)

Від відповідача Семенюк М.В.- предст. (дов. від 19.09.2006р.)


Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про стягнення заборгованості в сумі 30 000,00грн., яка виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов’язання за договором №22/02/2006 від 22.02.2006р.

21.09.2006р. судом одержано клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи та зобов’язати позивача надати відповідачу копію позовної заяви та доданих до неї документів.

Клопотання судом не задоволено, оскільки у матеріалах справи містяться докази, які підтверджують направлення відповідачу копії позовної заяви.

У судовому засіданні 21.09.2006р. оголошено перерву, для надання можливості відповідачу підготувати відзив на позовну заяву.

27.09.2006р. судом одержано відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки на суму 30 000,00грн. відповідачем виготовлено продукцію, визначену у специфікації №1 до договору від 22/02/2006 від 22.02.2006р. Позивач не звертався до відповідача з вимогою відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України про здійснення передачі виготовленого товару.

27.09.2006р. розгляд справи відкладено.

03.10.2006р. судом одержано додаткові пояснення від позивача, у яких позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

05.10.2006р. судом одержано від відповідача копію замовлення №233607 від 27.02.2006р.

Ознайомившись з матеріалами справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -  

В С Т А Н О В И В :


          Між сторонами укладено договір  №22/02/2006 від 22.02.2006р., відповідно до умов якого замовник (позивач) замовляє та приймає, а постачальник (відповідач) поставляє наступну технічну продукцію: металовироби для кріплення, монтажу та установки електротехнічного обладнання, кабелів та ін.

          Відповідно до п.п. 2.1, 3.1, 3.2, 3.3 договору постачальник поставляє вироби на умовах та в строк, визначені у специфікації.

Вартість складових та комплектуючих партії виробів визначається в специфікаціях та погоджується сторонами.

          Оплата виробів здійснюється замовником за підписаною специфікацією.

          Строк оплати, а також процентне відношення до вартості оплачуваної специфікації (авансовий платіж, оплата поставки виробів), погоджується сторонами та зазначається у специфікаціях.

          22.02.2006р. між сторонами підписано специфікацію №1 до договору №22/02/06 від 22.02.2006р., відповідно до якої постачальник поставляє замовнику вказані вироби і у відповідності з технічними вимогами та конструкторської документації. Оплата вартості виробів здійснюється у розмірі 100% суми, вказаної у специфікації. Загальна вартість об’єму поставки з урахуванням НДС складає 50 000,00грн.

          Відповідно до платіжного доручення №88 від 22.02.2006р. позивач здійснив оплату за товар згідно договору у сумі 50 000,00грн.

          Відповідно до п. 7.1 договору замовник має право розірвати даний договір, попередивши другу сторону за два тижні до розриву, який передбачається. Договір вважається розірваним лише за умови повного розрахунку сторін по роботам  (послугам), які розпочаті за даним договором.

          21.04.2006р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про розірвання договору.

          29.04.2006р. відповідач повідомив позивача про припинення виробництва продукції та зобов’язався повернути кошти у травні 2006року.

          Відповідач повернув сплачену суму частково у розмірі 20 000,00грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача залишкову суму 30000,00грн. здійсненої передоплати.

Проте, відповідач у відзиві зазначає, що строк поставки виготовленої продукції у договорі та специфікації №1 відсутній, відповідно позивач повинен був звернутись до відповідача з вимогою про поставку замовленої продукції, натомість позивач направив на адресу відповідача вимогу про розірвання договору та повернення всієї суми попередньої оплати. Крім того, відповідач зазначає, що замовлена продукція на суму 30000,00грн. виготовлена відповідачем, відповідно відсутні підстави для повернення зазначеної суми.

Позивач в додаткових поясненнях посилається на те, що в матеріалах справи відсутня підписана сторонами технічна документація на виготовлення продукції, оскільки така документація позивачем не підписувалась. Таким чином, відповідач використав 30000,00грн. здійсненої передоплати на виготовлення якоїсь продукції без погодження з позивачем технічної документації. Крім того, позивач посилається на те, що договором передбачено право замовника на розірвання договору, яке не ставиться у залежність від будь-яких умов.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з  п. 7.1 договору замовник має право розірвати даний договір, попередивши другу сторону за два тижні до розриву, який передбачається. Договір вважається розірваним лише за умови повного розрахунку сторін по роботам  (послугам), які розпочаті за даним договором.

Позивач надав суду копії листів від 12.04.2006р. та від 21.04.2006р., у яких позивач повідомив відповідача про розірвання договору та вимагав повернення сплаченої передоплати у розмірі 50000,00грн.

Зазначені листи були одержані відповідачем, про що свідчать надані відповіді відповідача, відповідно до яких відповідач повідомив позивача про припинення виробництва продукції та про перерахування сплачених коштів найближчим часом.

У листі від 01.08.2006р. відповідач повідомив позивача про те, що у зв’язку з проведеною закупівлею матеріалів та сировини, необхідних для вироблення продукції, перерахування коштів буде здійснено у терміни, що відповідають термінам реалізації вищезгаданих матеріалів та сировини. У листі зазначено, що відповідач частково перерахував заборгованість  у сумі 20000,00грн.; найближчим часом заборгованість буде погашено.

У зв’язку з посиланням відповідача на виготовлення замовленої продукції, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2006р. №20/540 зобов’язано відповідача надати докази виготовлення продукції за специфікацією №1 до договору №22/02/2006 на суму 30000,00грн.

На зазначену вимогу суду відповідач надав замовлення на продукцію №233607 від 27.02.2006р., проте, дослідивши надане замовлення, суд приходить до висновку, що зазначене замовлення на виготовлення продукції не є доказом виготовлення відповідачем продукції за специфікацією №1 до договору. Будь-яких інших доказів виготовлення продукції відповідач суду не надав.

У відповіді на вимогу про розірвання договору відповідач посилався на закупівлю ним матеріалів та сировини, необхідних для вироблення продукції та необхідність реалізації зазначеної сировини третім особам, проте, відповідач не надав суду доказів закупівлі матеріалів та сировини для виготовлення замовленої позивачем продукції (договори, накладні) та не надав доказів наявності не реалізованої сировини третім особам станом на час розгляду справи №20/540.

Таким чином, відповідачем не доведено  виконання робіт по виготовленню замовленої позивачем продукції на суму 30 000,00грн.

Посилання відповідача на те, що позивач не звертався до відповідача з вимогою у відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України про здійснення поставки виготовленої продукції, а звернувся лише з вимогою про розірвання договору, не приймається судом до уваги, оскільки за умовами договору замовник має право розірвати даний договір, попередивши другу сторону за два тижні до розриву, який передбачається. Тобто, розірвання договору за ініціативою замовника не ставить у залежність від попереднього направлення вимоги про поставку продукції. Єдиною умовою для розірвання договору є повний розрахунок сторін по роботам  (послугам), які розпочаті за даним договором. Проте, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач частково або повністю виготовив замовлену позивачем продукції. Суд також приймає до уваги те, що у відповіді відповідача на вимоги позивача про розірвання договору, відповідач жодного разу не зазначив про часткове виготовлення замовленої продукції, у зв’язку з чим кошти не можуть бути повернуті у повному обсязі.

Щодо посилання позивача на відсутність погодженої сторонами технічної документації,  без погодження якої відповідач не міг виготовити продукцію, яка була замовлена позивачем, то суд вважає зазначене твердження необґрунтованим, оскільки у специфікації №1 до договору, яка підписана сторонами, сторони визначили назву продукції, яка підлягає виготовленню, розмір продукції, яка замовлялась, варіант замовленої продукції, кількість та ціну. Таким чином, відповідач мав змогу на підставі підписаної сторонами специфікації здійснити виготовлення замовленої продукції. Ні в договорі, ні в Специфікації №1 не визначено необхідності погодження сторонами технічних умов та конструкторської документації. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що продукція, виготовлення якої було замовлено відповідачу, повинна була відповідати загальним технічним умовам та конструкторській документації, відповідно до яких відповідач повинен виготовляти всю замовлену у нього продукцію будь-якими особами.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено виготовлення замовленої продукції на суму 30000,00грн. відповідно позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст.49 ГПК України  покладаються  на  відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -


В И Р І Ш И В :


          1.   Позовні вимоги задовольнити повністю.

          2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський завод «Аналітприлад»    (м. Київ, вул. Полковника Шутова, 16, р/р 26007301230216 у філії Жовтневого відділення ПІБ у м. Києві, МФО 322067, код ЄДРПОУ 14311181) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «БІО»(м. Київ, вул. Мельникова, 12, п/р 260030066407 в КДР (Ф) АППБ «Аваль», МФО 322904, код ЄДРПОУ 31629544),  30 000,00грн.-основного боргу, 300,00 грн. - державного мита, 118 грн. -  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.



Суддя                                                                                                                      В.В. Палій


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація