У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 лютого 2008 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - Вотьканича Ф.А.,
суддів - Стана І.В. і Дідика В.М.,
з участю прокурора - Фрицюк В.В.,
засудженої ОСОБА_1,
потерпілої - ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 та її захисника - адвоката ОСОБА_4 на вирок Тячівського районного суду від 20 грудня 2007 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка і мешканка АДРЕСА_1, громадянка України, не судима, -
засуджена за ч.1 ст.122 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки.
На підставі ст.76 КК України ОСОБА_1 зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально0виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу постановлено залишити попередній - підписку про невиїзд.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задоволено частково.
Із засудженої ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто 242 грн. 37 коп. на відшкодування заподіяної матеріальної і 3000 грн. моральної шкоди.
Як визнав доведеним суд, ОСОБА_1 7 липня 2007 року приблизно о 19 год. 30 хв. АДРЕСА_1 під час сварки з ОСОБА_2 нанесла останній удари дерев'яною палицею, в результаті чого ОСОБА_2 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.
В апеляції засудженої ОСОБА_1 та її захисника адвоката ОСОБА_4 порушується питання про скасування вироку суду та постановлення відносно ОСОБА_1 виправдувального вироку.
В обгрунтування апеляції засуджена та її захисник - адвокат ОСОБА_4 посилаються на те, що висновки суду щодо доведеності вини у вчиненні злочину, за який її засуджено, не відповідають фактичним обставинам справи. Допущена під час судового розгляду однобічність неповнота призвели до її необґрунтованого засудження за злочин, який вона не вчиняла. Вказує також й на те, що фактично ініціатором конфлікту була сама потерпіла ОСОБА_2, ніяких ударів потерпілій вона не наносила, а висновок судово-медичної експертизи потерпілої базується на припущеннях.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженої ОСОБА_1, яка просила вирок скасувати та постановити відносно неї виправдувальний вирок, прокурора, потерпілої та її представника, які висловили думки про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у спричиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження ґрунтується на зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні доказах.
Засуджена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні нею злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України не визнала та показала, що 7 липня 2007 року біля 19 години її з дому викликала потерпіла ОСОБА_2, яка і почала суперечку з приводу викопаної картоплі на її межі земельної ділянки. Після цього, ОСОБА_2 вихопила дерев'яну палицю та почала її переслідувати. Пробігаючи повз хлів, потерпіла послизнулась і впала на ту саму палицю, потім взяла свій велосипед і пішла і через якийсь час повернулась і повідомила, що вона її вдарила, зламала руку та розбила голову.
Незважаючи на невизнання самою засудженою вини в інкримінованому злочині, така повністю доведена показаннями потерпілої та свідків.
З показань потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що 7 липня 2007 року біля 16 години вона вийшла в город і побачила перекопану картоплю Щоб з'ясувати це, вона попросила через доньку позвати ОСОБА_1 Після того як ОСОБА_1 вийшла між ними розпочала сварка під час якої ОСОБА_1 схопила палицю та почала наносити їй удари в різні частини тіла.
Свідок ОСОБА_5 показала, що 7 липня 2007 року біля 21 години на прохання чоловіка потерпілої - ОСОБА_6 вона, будучи медсестрою, оглянула потерпілу в неї дома. Під час огляду вона помітила в неї на тім'яній частині голови неглибоку рану, також була обірвана завушниця на лівому вухові. Потерпіла скаржилась на те, що в неї болить рука і я їй порадила терміново їхати в лікарню.
З показань судово-медичного експерта Маркуш М.А. вбачається, що вона оглядала потерпілу ОСОБА_2 і наявні в неї тілесні ушкодження не є характерними при падінні з велосипеда або при вільному падінні з висоти власного росту, чи з прискоренням об землю. Висновок про середню тяжкість тілесних ушкоджень був даний у зв'язку з тривалим лікуванням та забою лівого плечового суглобу з пошкодженням зв'язок, гемаартозу суглобу з розвитком післятравматичного плечелопаточного переартриту з обмеженням рухливої функції суглобу.
Крім показань потерпілої, свідка та експерта, перевірених у судовому засіданні, вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який її засуджено, підтверджується матеріалами кримінальної справи. Зокрема, висновком судово-медичної експертизи, згідно якого у потерпілої ОСОБА_2 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді забою лівого плечового суглобу з пошкодженням зв'язок, гемаартрозу суглобу з розвитком післятравматичного плечелопаточного переартриту з обмеженням рухливої функції суглобу, ЗЧМТ, струсу головного мозку, поверхневої забійної рани тім'яної ділянки голови. Вказані тілесні ушкодження могли бути спричинені в результаті локальних ударів тупим твердим предметом, можливо колом. Тілесні ушкодження не є характерними для падіння, як вільного, так і з рухаючогося велосипеда, а найбільш ймовірно спричинені в результаті локальних ударів тупим твердим предметом і відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, протоколом огляду місця події, протоколом очної ставки між ОСОБА_1 і потерпілою ОСОБА_2, протоколом відтворення обстановки та обставин події з участю ОСОБА_1, протоколом відтворення обстановки та обставин події з участю потерпілої ОСОБА_2
Отже, судом повно й об'єктивно досліджені зібрані в справі докази і їм дана правильна юридична оцінка.
Дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, судом першої інстанції кваліфіковані правильно.
Призначаючи покарання засудженій, суд в повній мірі врахував обставини справи та дані про її особу.
Твердження засудженої про те, що ніяких тілесних ушкоджень вона потерпілій не спричиняла, а тілесні ушкодження потерпіла отримала внаслідок падіння з велосипеду, є безпідставними.
Зазначене спростовується висновком судово-медичної експертизи, згідно якого у ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді забою лівого плечового суглобу з пошкодженням зв'язок, гемаартрозу суглобу з розвитком післятравматичного плечелопаточного переартриту з обмеженням рухливої функції суглобу, ЗЧМТ, струсу головного мозку, поверхневої забійної рани тім'яної ділянки голови. Вказані тілесні ушкодження могли бути спричинені в результаті локальних ударів тупим твердим предметом, можливо колом. І виключають їх походження при падінні, як вільного, так і з рухаючогося велосипеда.
Отже, вирок є законним і обгрунтованим.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
вирок Тячівського районного суду від 20 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а її апеляцію - без задоволення.
Судді: