№2-3049/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2009 р. Кіровський райсуд м. Донецька в складі
судді Юр’євої Т.І.
при секретарі Власенко Н.М.
з участю адвокатів ОСОБА_1. і ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 і СГМІРФО Кіровського РВ
ДМУ УМВС України в Донецькій області, 3-а особа: орган опіки і опікування Кіровської
районної в м. Донецьку Ради, про надання дозволу на виїзд за межі України на постійне
місце мешкання до батька, суд
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому вказує, що він з відповідачкою знаходився в зареєстрованому шлюбі з 4.02.1984 р. Від шлюбу вони мають 2-х дітей: сина ОСОБА_5 1984 р. народження і неповнолітнього сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1. Сім’я з відповідачкою розпалася. Шлюб розірваний 17.03.2008 р. Діти залишилися проживати з відповідачкою. Молодший син ОСОБА_6 навчається у10 класі ОШ № 85 Кіровського району м. Донецька.
Позивач є громадянином України, проживає в Латвійській республіці за адресою АДРЕСА_1, він має вид на проживання з 27.10.2008 р.
Неповнолітній син ОСОБА_6 бажає виїхати в Латвійську республіку на постійне проживання до нього. Позивач теж цього бажає. Проте відповідачка не дає згоду.
Переїзд сина на постійне меншання до нього в Латвійську республіку буде для сина корисною і перспективною подією.
Він створить для сина всі необхідні умови. Матеріальне становище його добре. Він знаходиться у шлюбі з громадянкою Латвії, він є власником і заступником директора підприємства, його середньомісячний дохід складає 1122 долара США. Його сім’я проживає в 3-х поверховому будинку, житловою площею 280 кв.м., будинок благоустрій, для сина обладнана окрема кімната зі всіма необхідними предметами для життя і навчання. Недалеко від будинку розташована українська школа, в якій син може закінчити 11 і 12 клас і продовжити навчання в Ризькому університеті.
За останні 2 роки, син неодноразово приїжджав до нього у м. Ригу. Проживав він в своїй кімнаті, ходив на тренування футбольної команди «Сконто» і тренер запросив його в команду.
У сина проблеми із здоров’ям, він часто хворіє. Приїжджавши до нього хворим, він швидко видужував, оскільки сосновий ліс і море благотворно впливають на його стан здоров’я. Останні роки син знаходиться на його утриманні.
Вони люблять один одного, і сумісне мешкання буде сину тільки на користь.
Він не заперечує проти виїзду сина в м. Донецьк і його спілкуванню з матір’ю. Небажання відповідачки дати згоду на постійне мешкання сина з ним в Латвії, він може пояснити тільки одною причиною - її бажанням заподіяти йому біль і неприємності, якщо навіть це йде в шкоду дитині.
11.03.2009 р. син ОСОБА_6 сам звертався до суду з позовом про визначення його місця проживання з ним — батьком, проте суд повернув йому позовну заяву, в зв’язку цивільно-процесуальну недієздатністю сина.
Позивач просить суд дати дозвіл на виїзд неповнолітнього сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження з ним - його батьком на постійне проживання в Латвійську республіку. Дати дозвіл на оформлення проїзного документа на ім’я сина без присутності відповідачки.
У судовому засіданні позивач повністю підтримав свій позов і дав суду пояснення, аналогічні вищевказаному.
Відповідачка з позовом не згодна, суду пояснила, що розлучення з позивачем відбулося унаслідок його грубого до неї відношення і порушення позивачем подружньої вірності. Двоє дітей після розлучення залишилися проживати з нею, і вона присвятила їм своє життя. Вона вважає, що позивач не приклад для свого сина, оскільки він вживає спиртні напої, грає в гральні автомати. Позивач проживає в будинку своєї нової дружини, працює у неї в підпорядкуванні, знаходиться на її утриманні Позивач має вид на проживання в Латвії — це тимчасове проживання. Сім’я позивача в даний час не достатньо благополучна. Вона вважає, що неповнолітньому сину ОСОБА_6, 1993 року народження краще проживати з нею. У неї 2-х кімнатна квартира. Син навчається в 10 класі ОШ №85 Кіровського району м. Донецька. Взаємостосунки з сином погіршали у вересні 2008 р. після його поїздки до батька до Латвії. Вона вважає, що позивач негативно вплинув на сина, який на її питання відповідає: «Не твоя справа», що він ненавидить її. Син часто хворіє, у нього алергічне респіраторне захворювання. Одного разу, по проханню сина і позивача вона підписала в нотаріальній конторі згоду на отримання для сина проїзного документа, тепер вона шкодує про це. Син категорично хоче жити з батьком в Латвії, тому, що йому описали його «прекрасне майбутнє». Проте, вона вважає, що син не знає латвійської мови, йому залишився вчитися один рік в українській школі, це випускний клас. Вона вважає, що на користь дитини, йому потрібно закінчити в Україні школу, поступити вчитися в Україні, а потім, по його повноліттю, він сам визначить своє майбутнє. Вона просить в позові відмовити.
Представник СГМІРФО Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області суду пояснила, що для оформлення проїзного документа на дитину до 18 літнього віку для виїзду за межи України необхідна згода обох батьків, або рішення суду. Згода мами на виїзд дитини до 18 літнього віку на постійне місце проживання за межи України повинна бути оформлене нотаріально.
Представник Органу опіки і опікування - Кіровської районної Ради м. Донецька в суді позов не визнала, і вважає, що на користь дитини закінчити школу в Україні і залишитися проживати з матір’ю в м. Донецьку.
Суд, вислухавши пояснення сторін, пояснення самого неповнолітнього ОСОБА_6, 1993 роки народження, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов піддягає задоволенню по наступних підставах:
У судовому засіданні встановлено, що позивач і відповідачка знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 4.02.1984 р. Від шлюбу мають 2-х дітей: сина ОСОБА_5 1984 р. народження і неповнолітнього сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1. Подружжя ОСОБА_4 розірвали шлюб 17.03.2008 р. Діти залишилися проживати з матір’ю. Старший син Павло в даний час вже досяг повноліття. Неповнолітній син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, навчається в 10 класі ОШ № 85 Кіровського району м. Донецька.
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, виданого Кіровськім РАГСом м. Донецька 8.06.1993 p., актовий запис № 616, позивач і відповідачка є його батьками.
Позивач є громадянином України, проживає в Латвійській республіці за адресою АДРЕСА_1, з 6.06.2008 р. він Знаходиться в зареєстрованому шлюбі з громадянкою Латвії Гуламовою Інарою, він має вид на проживання з 27.10.2008 р.
Представлені суду довідки свідчать про те, що сім’я позивача в наступний час
проживає в 3-х поверховому будинку, житловою площею 280 кв.м., будинок благоустрій, для сина обладнана окрема кімната зі всіма необхідними предметами для життя і навчання. Недалеко від будинку розташована українська школа, в якій ОСОБА_6 може закінчити 11 і 12 клас.
Інспектор Ризького сирітського суду зробила обстеження будинку за адресою АДРЕСА_1, з метою вивчення можливості мешкання в ньому неповнолітнього ОСОБА_6., 1993 року народження. В результаті обстеження зроблений висновок: у будинку є всі умови для гідного мешкання неповнолітнього ОСОБА_6. 1993 року народження, письмове підтвердження цього висновку є в матеріалах справи.
Українська середня школа м. Риги письмово підтверджує, що ОСОБА_6 1993 р. народження після оформлення необхідних документів буде прийнятий в 10 клас даної школи.
Згідно довідки позивач є власником підприємства, працює заступником директора з 18.09.2007 p., його середня зарплата 610 лат, що відповідає 1122 долара СИТА.
ОСОБА_6, 1993 р. неодноразово приїжджав до батька до м. Риги, проживав в своєї кімнаті, ходив на тренування футбольної команди «Сконто». Крим того, місцевий
клімат благотворно впливають на його стан здоров’я, про що суду пояснив свідок ОСОБА_5, який також бував у батька у м. Рига. Крім того, ОСОБА_5 підтвердив суду, що батько ніякого негативного впливу на брата не надає, що брату подобається проживати з батьком, що з матір’ю у брата склалися погані відносини.
Неповнолітній ОСОБА_6 (повних 16 років) суду пояснив, що він проживає з мамою, відносини з нею склалися погані, оскільки вона проти того, щоб він їздив до батька у м. Ригу. Останні 2 рази вона йому не дозволяла. Він не хоче жити з мамою. У м. Ризі у батька умови для мешкання і навчання хороші. Сім’я батька благополучна, дохід хороший. Там є українська школа, в якої він бажає навчатися, він бажає вивчити латвійську мову і отримати вищу освіту у Латвії. У Донецьку він часто хворіє. А у батька соснове повітря і море, і він жодного разу не хворів. Він обдумував питання про своє місце мешкання: з батьком або матір’ю, цілий рік і бажає жити з батьком, це його тверде переконання.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона працює соціальним педагогом ОШ № 85 м. Донецька. ОСОБА_6 проживає з мамою, житлово — побутові умови нормальні. Останній рік ОСОБА_6 неодноразово виїжджав до батька до м. Риги. Це негативно позначилося на його навчанні і поведінці. Він став пропускати заняття в школі, перестав готуватися до уроків, вимоги вчителів не виконував, на зауваження не реагував. Адміністрація школи направила подання в Кіровській РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області про те, щоб батько дитини під час навчання не забирав сина у м. Ригу по своєму місцю проживання. Адміністрація просила притягнути батька ОСОБА_6 до відповідальності за ухилення від виховання сина. У бесідах з неповнолітнім ОСОБА_6 вона встановила, що він бажає постійно проживати з батьком в м. Рига.
З матеріалів даної справи вбачається, що 11 березня 2009 р. ОСОБА_6 1993 року народження звертався в Кіровській райсуд м. Донецька з позовом про надання дозволу йому для виїзду на постійне місце мешкання до батька у м. Ригу. Ухвалою Кіровського райсуду м. Донецька від 13.03.2009 р. позовна заява йому була повернена у зв’язку з його процесуальною недієздатністю. (16 років).
Оцінюючи зібрані по справі докази, суд вважає, що можна зробити висновок, що обидва батька неповнолітнього ОСОБА_6, 1993 року народження, мають фактично нормальні умови для життя, навчання і виховання свого сина.
У ст. 141 Сімейного Кодексу України закріплено, що мати і батько мають рівні права і обов’язки відносно дитини.
Чинним законодавством України передбачене, що дитині має бути забезпечена можливість здійснення її прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними правовими актами, визнаними в Україні.
Батьки зобов’язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний та моральний розвиток; забезпечити дитини можливість отримати повну середню освіту; готувати дитину до самостійного життя, поважати її. Сімейним Кодексом України визначено, що дитина має право звертатися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо воан досягла 14 років (ст.152 СК України).
Згідно ст.. 155 Сімейного Кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання своїх обов’язків мають грунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись усупереч інтересам дитини.
При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги становлення батька і матері до виконання батьківських обов’язків, а також особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини що мають істотне значення.
Оцінюючи зібрані по даній справі докази, а також враховуючи особисту прихильність дитини до свого батька, враховуючи, що ОСОБА_6., 1993 р. народження досягнув 16 років, це тій вік, коли людина має право на самостійний вибір місця свого проживання з одним з батьків, враховуючи негативні наслідки проживання з матір’ю, яка втратила можливість впливати на навчання та життя свого сина, суд вважає можливим визначити місцем проживання ОСОБА_4 ОСОБА_6 Володимировича зі своїм батьком ОСОБА_3, якій є громадянином України, проживає в Латвійській республіці за адресою АДРЕСА_1.
У ст. 33 Конституції України зазначено, що кожному гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України. Громадянин України не може бути позбавлений права в буд-якій час повернутися в Україну.
Відповідно до ст. 313 ЦК України, фізична особа, яка досягла 16-років, має право на вільний самостійний виїзд за межи Українии (за згодою батьків).
Законом України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», прийнятого Верховною Радою 21.01.1994 р. зі змінами і доповненнями до цього Закону передбачене, що оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду. Проїзний документ дитини видається органами внутрішніх справ за місцем проживання. Проїзний документ на дитину оформляється терміном на 3 роки або до досягнення нею 18-річного віку. Виїзд з України на постійне проживання дітей віком від 14 до 18 років може бути здійснено лише за їх згодою, оформленою письмово и нотаріально посвідченою. (ст.. 4 п. 2 Закону).
Таким чином, суд вважає надати дозвіл на виїзд за кордон неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 на постійне проживання до свого батька ОСОБА_3
На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 141, 150, 152, 154, 155 Сімейного Кодексу України, ст.ст.21, 22, 33 Конституції України, ССТ. 313 цк України, ст..4 п. 2 Закона України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», ст.ст. 213, 215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Надати дозвіл на виїзд за межи України неповнолітньому ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженцю м. Донецька на постійне місце проживання з батьком ОСОБА_3 у м. Рину, Латвійську Республіку.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду.