№ 2a-1458/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" червня 2009 р. Кіровський районний суд м. Донецька у складі:
судді - Юр’євої Т.І.,
при секретарі - Власенко Н.М.,
за участю позивача ОСОБА_1
та представника відповідача Міхеєвої Наталії Іванівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПСЗН Кіровського району м. Донецька про перерахунок та стягнення недоотриманих сум щорічної одноразової допомоги до 5 травня,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із позовом, у якому вказує, що він є ліквідатором аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 3 групи ЧАЕС, має статус інваліда війни і знаходиться на обліку в УПСЗН Кіровського району м. Донецька.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - щорічно, до 5 травня він повинен отримувати одноразову грошову допомогу у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.
Відповідач протягом 2004, 2007 і 2008 p.p. одноразову щорічну допомогу, як інваліду війни, сплачував у розмірі, значно меншому ніж встановлено Законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Фактично відповідачем сплачено йому допомога до 5 травня у 2004 р. - 130 гр., у 2007 р. - 300 гр., а у 2008 р. - 350 гр.
Він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок щорічної допомоги до 5 травня за 2004 р., за 2007 і 2008 p.p., однак письмово відповідач йому відмовив у перерахунку.
Позивач просить визнати дії УПСЗН Кіровського району м. Донецька про відмову у перерахунку протиправними, зобов’язати відповідача перерахувати суми допомоги за вищевказані роки та стягнути з відповідача суму недоплаченої одноразової компенсації до 5 травня за період 2004, 2007, 2008 p.p. у сумі 7333 гр.
У судовому засіданні позивач підтримав свій позов у повному обсязі, дав суду пояснення, аналогічні вищевикладеним.
Представник відповідача позов не визнав, суду пояснив, що УПСЗН Кіровського району м. Донецька виплачує позивачу щорічну одноразову допомогу до 5 травня, як інваліду 3 групи. Згідно з Законом, порядок виплати разової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Щорічно в проекті Державного бюджету передбачаються цільові кошти для виплати разової грошової допомоги ветеранам війни. Згідно з ч.2 ст. 95 Конституції України, будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх цільове спрямування визначаються виключно Законом про Державний бюджет України. А відповідно до п. 5 ст. 51 Бюджетного Кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та проводять тільки в межах бюджетних асигнувань. Ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що фінансування витрат, пов’язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Управління ПСЗН Кіровського району м. Донецька проводить розподіл грошових коштів тільки за цільовим призначенням, передбаченим Державним бюджетом на відповідний рік до 5 травня щорічно, й тому представник відповідача вважає, що позивачу були правильно нараховані та сплачені виплати щорічної допомоги. Представник відповідача просить позивачу відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд, вислухавши сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є ліквідатором ЧАЕС 1 категорії, визнаний інвалідом 3 групи за профзахворюванням, пов’язаним з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, що підтверджується довідкою МСЄК та посвідченнями, як постраждалого в наслідок ЧАЕС 1 категорії, та інваліда 3 групи.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. № 3551-XII ОСОБА_1 має статус інваліда війни З групи.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - щорічно, до 5 травня він повинен отримувати одноразову грошову допомогу у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.
В судовому засіданні встановлено, що не оспорюється сторонами той факт, що відповідачем фактично сплачено позивачу одноразова щорічна допомога до 5 травня у 2004 р. - 130 гр., у 2007 р. - 300 гр., за 2008 р. - 350 гр.
Відповідно до закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідач здійснював виплати грошової допомоги до 5 травня в розмірах, встановлених Законом України «Про державний бюджет» на відповідний рік.
Ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що фінансування витрат, пов’язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Згідно з ч.2 ст. 95 Конституції України, будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх цільове спрямування визначаються виключно Законом про Державний бюджет України. А відповідно до п. 5 ст. 51 Бюджетного Кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та проводять тільки в межах бюджетних асигнувань.
При нарахуванні та виплаті сум одноразової щорічної допомоги до 5 травня за 2004, 2007 і 2008 p.p. відповідач керувався положеннями відповідних статей Законів України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється інвалідам 3 групи в розмірі 300 гривень.
Рішенням Конституційного суду України № 6рп/2007 від 9.07.2007 р. положення п. 13. ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», щодо зупинення виплат щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визнано таким, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними.
Тобто, в даному випадку, на період виникнення спірних правовідносин (до 5 травня 2007 и 5 травня 2008 p.p.), які є предметом спору у цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної разової допомоги до 5 травня інвалідам війни.
Згідно зі ст.75 Конституції’ України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії’ норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Але Конституційний суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від З жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив:
«Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження одо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачене самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, діяв у часі раніше».
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції" України та рішень Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України «Про державний бюджет України на 2007рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними у даному випадку є положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Аналогічно треба вирішувати питання відносно пріоритетності Закону України «Про державний бюджет на 2008рік».
Згідно з ст. 58 Конституції України, рішення конституційного суду не мають зворотної сили і діють в межах бюджетного року.
Суд вважає, що виплати, які здійснені відповідачем у 2004, 2007 і 2008 p.p. у розмірах, передбачених законом України «Про державний бюджет» на відповідний рік є правомірною, оскільки наявність статей цього Закону, які встановлюють розмір щорічної грошової допомоги до 5 травня, зроблені на підставі діючого на час виплати законодавства.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що дії відповідача по виплаті позивачу разової допомоги до 5 травня в сумі 130 за 2004 рік, 300 гривень за 2007 рік і 350 гр. за 2008 рік не були протиправними.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 4 Бюджетного Кодексу України, Законами України « Про бюджет України на 2007 р.» «Про бюджет України на 2008 рік», ст.ст. 44, 58, 95 Конституції України, Рішеннями Конституційного суду, ст. ст. 213, 215 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
У позові ОСОБА_1 до УПСЗН Кіровського районів м. Донецька про перерахунок та стягнення недоотриманих сум щорічної одноразової допомоги до 5 травня відмовити.
Заява про подачу апеляційної скарги може бути подана протягом 10 днів від дня оголошення рішення. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду.