23.09.2011
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2011 р. Справа № 2а/0470/6815/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О. < Текст >
при секретаріВасиленко К.Е.
за участю:
представника позивача
представника відповідача ОСОБА_3
Міщенка П.М. < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське Бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської області, державного реєстратора КП «ДМБТІ» Дніпропетровської області Осипенка Дмитра Григоровича про визнання нечинним рішення, його скасування та зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
< Т >У червні 2011 року позивач звернувся до адміністративного суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог, послався на те, що 26 листопада 2010 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська було винесено рішення по цивільній справі 2-3104/2010 за позовом ОСОБА_5 до ГСК «Автомобіліст-1», треті особи, комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», виконавчий комітет Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання приватної власності на гаражний бокс, вказаним рішенням позов ОСОБА_5 задоволено в повному обсязі. 18.04.2011 року представником позивача було здано до КП «ДМБТІ»необхідні документи для реєстрації права власності на вищезазначений об’єкт нерухомого майна відповідно до вимог Тимчасового положення «Про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5. 17 травня 2011 року відповідачем прийнято рішення про відмову у реєстрації права власності на зазначений об’єкт нерухомого майна у зв’язку з тим, що БТІ не є зрозумілим хто побудував цей гараж. У зв’язку з вищенаведеними обставинами, позивач просив постановити рішення про визнання нечинним та скасувати рішення реєстратора КП «ДМБТІ»Дніпропетровської області від 17 травня 2011 року про відмову в державній реєстрації права та зобов’язати відповідача провести реєстрацію права власності на вищезазначений об’єкт.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.
Представник відповідача в судовому засіданні пред’явлені позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позову посилаючись на його необґрунтованість.
Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26 листопада 201 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська було винесено рішення по цивільній справі 2-3104/2010 за позовом ОСОБА_5 до ГСК «Автомобіліст-1», треті особи, комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», виконавчий комітет Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання приватної власності на гаражний бокс, вказаним рішенням позов ОСОБА_5 задоволено в повному обсязі.
Вказаним рішенням позовні вимоги задоволено, а саме: визнано за ОСОБА_5 право власності на гараж №НОМЕР_1, з погребом площею 4, 2 кв.м., та оглядовою ямою площею 2, 1 кв.м., загальною площею 21, 6 кв.м, що розташований за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Ушакова, буд.2-а в ГСК «Автомобилист-1».
У зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно, представник позивача звернувся до КП «ДМБТІ»та надав необхідні документи для реєстрації права власності на вищезазначений об’єкт нерухомого майна 18 квітня 2011 року.
Судом встановлено, що 17 травня 2011 року відповідно до відповіді Державного реєстратора КП «ДМБТІ»Дніпропетровської області, Осипенка Д.Г., було прийнято рішення про відмову в реєстрації права власності на зазначений об’єкт нерухомого майна з посиланням на п.3.5. Тимчасового положення «Про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 та зареєстрованого Наказом в Міністерстві юстиції України від 18 лютого 2002 року №157/6445 (із змінами та доповненями станом на 28 липня 2010 року, що набрали чинності 01 жовтня 2010 року) реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав, якщо: заявлене право є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього положення, а саме: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства.
Таким чином, зазначив відповідач, відповідно до матеріалів реєстраційної справи, гараж №НОМЕР_1 в ГСК «Автомобіліст-1», було побудовано в 1963 році, у зв’язку з цим не є зрозумілим, хто будував цей гараж, та хто був його попереднім власником (користувачем).
Суд зазначає, що у оскаржуваному рішенні не має чіткого посилання саме яким вимогам Тимчасового положення або вимогам діючого законодавства не відповідають подані документи.
У відповідності зі ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. У відповідності зі ст.319 ЦК України, власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти відносно свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.
На підставі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним правовстановлюючого документа.
Визнання права власності за позивачем на нерухоме майно ґрунтується на нормах законодавства та не може ставитись під сумнів державним реєстратором.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Посилання відповідача при відмові в реєстрації права власності на п.3.5 Тимчасового положення «Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002, Наказ Мінюсту 18.02.2002 р. № 157/6445 є неправомірним, адже, Тимчасовим положенням «Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 було визначено перелік правовстановлювальних документів, згідно з якими проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, в тому числі і рішення судів.
Так, відповідно до ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили. У ст.24 того ж Закону наведений вичерпний перелік підстав, з яких може мати місце відмова у реєстрації права власності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані відповідачеві необхідні для реєстрації права власності правовстановлюючі документи. Посилання реєстратора на невідповідність їх вимогам, установленим зазначеним Законом та іншими нормативно-правовими актами, або неможливість установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, оцінюються судом критично, оскільки наведене в оскаржуваному рішенні мотивування фактично полягає у наданні правової оцінки змісту та обґрунтованості рішення, яке реєструється, що є неприпустимим, як це прямо зазначено у п.10 постанови Пленуму ВСУ від 13.06.2007 року № 8 “Про незалежність судової влади”, оскільки такою функцією наділені лише суди апеляційної та касаційної інстанцій у межах відповідних проваджень.
Відповідно до ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах, здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Підстав звільнення від доказування сторонами не заявлено, судом не встановлено. Надані позивачем докази та обґрунтування позову доведені в судовому засіданні. Відповідачем не доведено правомірність своїх дій, що стосуються предмету позову. Факти, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини підтверджуються наявними та дослідженими в судовому засіданні доказами. Вказане є підставою для задоволення позову.
Керуючись ст.ст.10, 11, 69, 71, 94, 122, 158 –163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_5 до комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське Бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської області, державного реєстратора КП «ДМБТІ» Дніпропетровської області Осипенка Дмитра Григоровича про визнання нечинним, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.
Визнати нечинним та скасувати рішення реєстратора КП «ДМБТІ» Дніпропетровської області від 17 травня 2011 року «Про відмову в державній реєстрації прав»;
Зобов’язати комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське Бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської області провести державну реєстрацію права власності на об’єкт нерухомого майна - гараж № НОМЕР_1 з погребом площею 4, 2 кв.м, оглядовою ямою площею 2,1 кв.м, загальною площею 21,6 кв.м, в ГСК «Автомобилист-1», на підставі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 листопада 2010 року по справі № 2-3104/2010 (про визнання права власності на гаражний бокс) за адресою: вул. Ушакова, буд. 2а, м. Дніпропетровськ «ГСК «Автомобилист-1» на громадянку ОСОБА_5.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.
Повний текст постанови складений 25 липня 2011 року.
.
Суддя
< Список >
< Список >
< Список >
І.О. Лозицька
< Текст >