КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.09.2011 № 17/208
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Нєсвєтову Н.М.
суддів: Кондес Л.О.
Корсакової Г.В.
при секретарі:
позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);
відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю)
розглянувши апеляційну скаргу Житлового кооперативу «Академічний - 21»
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2011р.
у справі № 17/208 (суддя – Удало ва О.Г.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»
до Житлового кооперативу «Академічний-21»
про стягнення 275 951,53 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2011р. у справі №17/208 позов задоволено частково, стягнуто з Житлового кооперативу «Академічний - 21» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» 254 515,83 грн. - основного боргу, 13 494 90 грн. - інфляційних, 5 114, 12 грн. - 3% річних та судові витрати, в іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2011р. в справі № 17/208 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.
Апеляційна скарга відповідача мотивована наступним:
-господарським судом міста Києва не витребувано та не досліджено докази щодо перерахування та нарахування на рахунок позивача грошових коштів за пільгами та субсидіями;
-суд першої інстанції не взяв до уваги умови додатку №10, який був укладений між сторонами спору, яким було визначено порядок проведення розрахунків по відшкодуванню житловим організаціям витрат. Пов’язаних з нарахуванням, збором, обліком та розчепленням платежів населення за теплову енергію та обслуговування внутрішньо будинкових і зовнішніх теплових мереж, бойлерних, які знаходяться на їх балансі. Згідно до вказаного додатку позивач визначив суму відшкодування на виконання вищезазначених робіт у розмірі 6,5% від фактично нарахованих коштів;
Проте судом дану умову додатку проігноровано, оскільки суд зазначив, що розпорядженнями КМДА, якими затверджені тарифи, зазначені відсотки враховані в прийнятих тарифах.
Однак, як стверджує відповідач, а ні в договорі, а ні в додатку до нього не вказується, що порядок розрахунків та тарифи на послуги мають змінюватись в односторонньому порядку позивачем після прийняття КМДА розпоряджень, натомість, п.2.2.3 спірного договору визначено порядок зміни тарифів, а саме «при зміні тарифів Енергопостачальна організація зобов’язується повідомити «Абонента» у п’ятиденний строк з моменту отримання Розпорядження державної адміністрації міста Києва про зміну.
Так, позивач не надав суду доказів повідомлення відповідача про зміну тарифів.
Скаржник, також, вказує на те, що судом не враховано, що сторонами не внесено змін до додатку №10 чим порушено приписи ст. 525 ЦК України.
Також судом першої інстанції не застосовано норми ст. 526 ЦК України, якою визначено обов’язок сторін виконувати взяті на себе зобов’язання згідно умов договору.
Апелянт, зокрема, вважає, що при прийнятті рішення суду необхідно було з’ясувати наявність у позивача перерахованих та нарахованих Дарницьким районним управлінням праці та соціального захисту населення грошових коштів по пільгам та субсидіям по спожити послугам позивача, мешканцями будинку, що належить відповідачеві.
Позивач у відзиві проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить рішення.
Ухвалою від 18.09.2011р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 21.09.2011р.
В судове засідання представники сторін з’явилися.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.
Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» в особі структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» (енергопостачальною організацією) та Житловим кооперативом «Академічний - 21» (абонент) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1310103 від 01.07.1999 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов’язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.
Відповідно додатку № 6 до Договору опалення та гаряче водопостачання здійснюється для потреб житлових будинків.
Умови зазначеного Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою це договір енергопостачання.
Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Пунктом 5.1. Договору встановлений спосіб обліку споживання абонентом теплової енергії.
Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного Договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного Договору.
Згідно з п.п. 4, 5 додатку № 2 до Договору, дата зняття абонентом показників приладів обліку –по 25 число поточного місяця, а споживач щомісячно надає постачальнику теплової енергії звіт по фактичному споживанню теплової енергії в РТ № 2 не пізніше двох робочих днів місяця, наступного за звітним.
Пунктом 9 додатку №2 до Договору, передбачено абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в РТ-2 за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 40 в, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду першої інстанції належним чином завірені копії облікових карток відповідача та відомостей обліку теплової енергії відповідача за період з 01.01.2009р. до 01.12.2010 р.
Згідно розрахунку позивача, здійсненого, виходячи з умов Договору та встановленого обсягу споживання теплової енергії, позивачем з січня 2009 року по листопад 2010 року (включно) поставлено споживачу теплову енергію на потреби опалення та гарячого водопостачання населенням на загальну суму 745 769,22 грн.
Споживач жодних доводів на спростування неправомірності визначення обсягу постачання теплової енергії не навів, тому поданий позивачем розрахунок наданих позивачем послуг обґрунтовано прийнятий судом.
Відповідно до п. 2.1 Договору при визначені вартості поставленої теплової енергії сторони повинні керуватись тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією.
Як зазначає позивач, у спірний період тарифи на постачання теплової енергії були встановлені наступними розпорядженням Київської міської державної адміністрації (далі – КМДА): № 643 від 30.05.2007 р. з 01.12.2006 р. по 31.05.2009 р., № 520 від 29.04.2009 р. з 01.06.2009 р. по 31.07.2009 р., № 981 від 31.08.2009 р. з 01.08.2009 по 30.09.2009 р. та № 1192 від 15.10.2009 р. з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р..
Так, відповідно до розпорядження КМДА № 142 від 12.02.2007 р. були внесені зміни до розпорядження КМДА № 1575 від 30.10.2006 р. та введено їх з 01.12.2006 р.
Відповідно до розпорядження № 643 від 30.05.2007 р. було визнано таким, що втратило чинність розпорядження № 142 від 12.02.2007 р.. Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 р., яка на даний час є чинною, скасовано розпорядження КМДА № 643 від 30.05.2007 р.
Новий розмір тарифів у подальшому було встановлено розпорядженням КМДА №520 від 29.04.2009р.
Таким чином, у спірний період тарифи на постачання теплової енергії регулювались наступними розпорядженням Київської міської державної адміністрації: № 142 від 12.02.2007 р. з 01.12.2006 по 01.06.2009 р., № 520 від 29.04.2009 р. з 01.06.2009 р. по 31.07.2009 р., № 981 від 31.08.2009 р. з 01.08.2009 по 30.09.2009 р. та № 1192 від 15.10.2009 р. з 01.10.2009 р. по 31.12.2009 р.
Враховуючи викладене, загальна вартість поставленої теплової енергії у спірний період (січень 2009 року по листопад 2010 року), виходячи з кількості поставленої теплової енергії та тарифів, що діяли у спірний період, становить 745 769,22 грн. згідно з обґрунтованим розрахунком позивача, здійсненим з застосуванням тарифів, встановлених вищезазначеними розпорядженнями.
В свою чергу, споживач в рахунок оплати спожитої теплової енергії у визначений позивачем строк сплатив на користь постачальника 491 253,39 грн.
Отже, заборгованість відповідача за договором становить 254 515,83 грн.
Колегія зазначає, що відповідач порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Факт наявності боргу у споживача перед постачальником в сумі 254 515,83 грн. належним чином доведений та документально підтверджений.
Доводи відповідача, що позивачем не зарахована сума відшкодування в розмірі 5,5% від вартості спожитої теплової енергії витрат, пов’язаних з нарахуванням, збором, обліком та розщеплення платежів населення, та 1% - витрат, пов’язаних з обслуговуванням внутрішньобудинкових і зовнішніх теплових мереж, бойлерних, відповідно до додатку № 10 до договору як припинення однорідних взаємних вимог, правомірно не взяті судом до уваги з огляду на наступне.
Розпорядженнями КМДА, якими встановлюються тарифи на теплову енергію, що виробляється позивачем для відпуску балансоутримувачам теплових пунктів, в тому числі житлово-експлуатаційним організаціям, житлово-будівельним кооперативам, іншим балансоутримувачам жилих будинків усіх форм власності, для вироблення комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню, не передбачено відшкодування визначених в додатку № 10 до Договору витрат. Однак, таке відшкодування здійснюється відповідно до розпоряджень КМДА, якими встановлюються тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води виробникам та виконавцям таких послуг (відповідачу) для здійснення розрахунків з населенням, шляхом залишення в розпорядженні виконавців послуг встановленого відсотку від тарифів на комунальні послуги для населення відповідно до укладених угод.
Колегія суддів, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.
Відповідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.
Таким чином, колегія погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 254 515,83 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у цій частині.
Також, позивач за невиконання договірних зобов’язань просив суд стягнути з відповідача 16321,58грн. - інфляційні та 5 114,12 грн. - 3% річних про що колегія зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи з системного аналізу законодавства, а також беручи до уваги лист Верховного Суду України від 03.04.1997 р. №62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування інфляції під час розгляду судових справ»при нарахуванні інфляції, індекс нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому індекс інфляцій застосовується лише тоді, коли заборгованість була наявна протягом конкретного місяця та кількість днів, протягом яких була наявна заборгованість, перевищує половину кількості днів у даному місяці. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси інфляції, встановлені за відповідний період, помножити між собою.
Згідно вказаних рекомендацій за здійсненим судом першої інстанції перерахунком інфляційних за визначений самим позивачем період з лютого 2009 року по листопад 2010 року (включно) з урахуванням встановлених індексів інфляції менших ніж 100%, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 13 494,90 грн. (згідно обґрунтованого розрахунку суду першої інстанції).
Вказана сума інфляційних була вирахувана з визначеної позивачем суми інфляційних (16 321,58грн. за наданим позивачем та перевіреним судом розрахунком) за мінусом 2 826,68 грн., які є сумою, визначеною з суми заборгованості за місяці, в яких було встановлений індекс інфляції менший ніж 100% (липень, серпень 2009 року та з квітня по липень 2010 року).
З урахуванням здійсненого судом перерахунку інфляційних відповідно до вимог чинного законодавства позовні вимоги в частині стягнення 2 826,68 грн. задоволенню не підлягають, з чим повністю погоджується колегія суддів.
Розрахунок заявленої позивачем суми 3% річних, наведений у заяві про зменшення розміру позовних вимог, відповідає чинному законодавству та обставинам справи, в зв’язку з чим Господарський суд міста Києва обґрунтовано стягнув з відповідача 5 114,12 грн. 3% річних.
Таким чином позовні вимоги правомірні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 254 515,83 грн. основного боргу, 13 494,90 грн. - інфляційних та 5 114,12 грн. - 3%річних.
Обов’язок доказування, відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія зазначає, що відповідачем, не надано ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду доказів того (в розумінні ст. 32 ГПК України), що він виконав зобов’язання за договором вчасно та в повному обсязі.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2011р. у справі №17/208 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2011р. у справі №17/208 залишити без змін, а апеляційну скаргу Житлового кооперативу «Академічний - 21» – без задоволення.
2.Справу №17/208 повернути до Господарського суду міста Києва.
3.Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Нєсвєтова Н.М.
Судді Кондес Л.О.
Корсакова Г.В.