Справа № 22-ц-2252/11 Головуючий у 1 інстанції: Казан І. С.
Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 травня 2011 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Бермеса І.В.,
суддів: Мусіної Т.Г.,Шандра М.М.,
при секретарі: Тлумак Л.В.,
з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ВАТ „ Нафтопереробний комплекс „Галичина" - ОСОБА_4 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 травня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ „Нафтопереробний комплекс „Галичина" про стягнення належних коштів при звільненні з роботи та відшкодування завданої моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням суду позов задоволено частково.
Стягнуто з ВАТ „Нафтопереробний комплекс „Галичина" на користь ОСОБА_2 кошти: 811,37грн. компенсації за невикористану відпустку за 2006р.; 709,72грн. вихідної допомоги при звільненні з роботи; 360,57грн. компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати; 66грн. винагороди за підсумками роботи за 2006р. та 17,29грн. компенсації за невчасну її оплату; 11097,44грн. середній заробіток за весь час затримки виплати розрахункових належних коштів при звільненні; 2000грн. моральної шкоди; 1000грн. витрат за надання правової допомоги, - всього: 16062 гривні 39 коп.
У решті частини позову відмовлено за недоведеністю.
Стягнуто із з ВАТ „Нафтопереробний комплекс „Галичина" 51грн. державного мита і 7,5грн. за ІТЗ.
Дане рішення оскаржив відповідач.
Зазначає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи.
Стверджує, що судом не було взято до уваги те, що у день звільнення позивача, йому було запропоновано ознайомитись з наказом про звільнення, отримати належні йому кошти та трудову книжку, однак він цього не зробив, про що і було складено відповідний акт. А тому у суду не було правових підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових.
Крім того, вважає, що позивачу не було заподіяно моральну шкоду, оскільки підприємством дотримано вимог законодавства при його звільненні.
Просить таке рішення скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідача, заперечення ОСОБА_2, ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом встановлено, що позивач звернувся із позовною заявою до ВАТ «НПК-Галичина»про визнання незаконними дій відповідача при звільненні з роботи стосовно стягнення компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги, оплати за весь період не проведення розрахунку при звільненні та про відшкодування за завдану моральну шкоду, посилаючись на те, що 21 рік він пропрацював у службі по забезпеченню охорони Дрогобицького нафтопереробного заводу до 08 грудня 2006 року включно. 11.12.2006р. він довідався, що є звільненим з 08.12.08 р. за станом здоров'я. У свою чергу відповідачем видано позивачу трудову книжку в порушення вимог ст. 47 КЗпП України після його неодноразових звернень лише 30 серпня 2007 року, про що є запис у книзі обліку трудових книжок. При звільненні його з роботи відповідачем порушено вимоги трудового законодавства, а саме: у день звільнення не видано трудової книжки; не видано копії наказу про звільнення; не запропоновано іншої роботи; не виплачено компенсації за невикористану відпустку за відпрацьований 2006 рік, вихідну допомогу, передбачену ст. 44 КЗпП України; не було проведено повного розрахунку, який здійснюється при звільненні відповідно до ст. 116 КЗпП України.
У результаті дій відповідача він був змушений звернутися за правовою допомогою, отримувати відповідні документи від відповідача для звернення до суду за захистом порушених прав. Через хворобу серця він став інвалідом, коли разом з тим позасудове і безрезультатне звернення до відповідача також погіршило стан його здоров'я; поведінка відповідача щодо його законних прав та інтересів була і надалі залишалась незаконною, внаслідок якої йому завдано моральні та душевні страждання.
Позивач покликався, що тривале зволікання із видачею трудової книжки понад 8 місяців, розрахункових коштів понад 12 місяців, зневажання відповідачем його як акціонера та людини, яка пропрацювала бездоганно в охороні відповідача понад 21 рік, завдали і завдають йому надзвичайно великих душевних страждань, негативно впливають на його стан здоров'я. Дане підтверджується також тим, що довідку про заробітну плату видано відповідачем 09.11.2007р. безпосередньо управлінню Пенсійного фонду для обчислення пенсії, а не самому позивачу про належні йому кошти при звільненні. Крім цього у нього через негативне ставлення посадових осіб відповідача порушились нормальні стосунки з людьми, які залитись працювати; порушило його життєві зв'язки з ними, внаслідок чого позивач переживав і. в нього почастішали болі в серці, хворобливі фізичні та душевні стани. Розмір компенсації за завдану йому відповідачем моральну шкоду він оцінив у сумі 12000 гривень.
Просив задовольнити позов.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Судом встановлено, що згідно наказу №744/к від 08.12.2006 року ВАТ «НПК-Галичина»припинило трудовий договір з ОСОБА_2 і останнього звільнено з роботи з посади охоронника підрозділу охорони управління безпеки та охорони АТ «НПК-Галичина»на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я з 08.12.2006 року.
Суд вірно встановив, що відповідач звільнив ОСОБА_2 та грубо порушив вимогу ст. 116 КЗпП України - не виплатив звільненому працівникові належних коштів при звільненні. Окрім цього у тій частині представниками відповідача визнано позов і судом не встановлено підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову, а відтак, визнання позову представниками ОСОБА_5 і ОСОБА_4 не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів сторін.
Тому суд погодився з наведеними розрахунками позивачем у позовній та уточненій позовній заявах щодо обрахунку компенсації за невикористану відпустку, розміру вихідної допомоги при звільненні та компенсацій за не отримані вчасно належні при звільненні кошти та частково задовольнив позов.
Суд також вказав, що слід присудити до стягнення ОСОБА_2 11097,44 грн., - середній заробіток за весь час затримки виплати розрахункових коштів, належних йому при звільненні по час розгляду справи станом на 18.04.2008 р. При цьому суд вказав, що відсутній спір про його середній заробіток.
Покликання апелянта на те, що у день звільнення позивача, йому було запропоновано ознайомитись з наказом про звільнення, отримати належні йому кошти та трудову книжку, однак він цього не зробив, про що і було складено відповідний акт, не заслуговують на увагу, т.я. встановлено, що про бездіяльність відповідача щодо невидачі ОСОБА_2 трудової книжки та розрахункових належних всіх коштів при звільненні суду фактично підтвердив допитаний судом свідок ОСОБА_6 - начальник управління з персоналу ВАТ «НПК-Галичина», який пояснив, що до нього позивач звертався 11.12.2006р. та ще один раз на початку 2007 року по телефону про відновлення своїх трудових прав; а також при випадковій зустрічі у листопада-грудні 2007 року ОСОБА_7 йому жалівся про незаконність дій відповідача щодо звільнення його з роботи та виплати коштів.
Також в судовому засіданні встановлено, що банківський картковий рахунок позивача був дійсним, на нього кошти поступали протягом 2006р. і останній раз позивач з нього отримував кошти 17.01.2007 року; у свою чергу ОСОБА_2 11.12.2006р. був на прохідній відповідача і його не допустили до роботи, повідомивши, що є звільненим; у наступному ще декілька разів він звертався до відповідача за розрахунковими коштами і трудовою книжкою, однак, безрезультатно.
Оскільки ОСОБА_2 у зв'язку із незаконним розрахунком, виходячи з пояснень сторін у судовому засіданні, та аналізу матеріалів цивільної справи, завдана моральна шкода, суд прийшов до висновку, що його позовні вимоги в цій частині слід частково задовольнити його на суму 2000грн.
Враховано, що позивачем зазначено, що був порушений звиклий ритм його життя після звільнення з роботи і неотримання коштів, погіршився стан здоров'я після 08.12.2006р. і він фізично терпить, душевно страждає, позбавлений домашнього затишку.
В засіданні судової колегії він пояснив, що з часу звільнення ніде не працює.
Тому не заслуговують на увагу покликання апелянта на те, що позивачу не було заподіяно моральну шкоду, оскільки підприємством дотримано вимог законодавства при його звільненні.
Таким чином, суд правильно прийшов до висновку, що позовні вимоги піддягають задоволенню частково.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення суду відповідає зібраним по справі доказам і вимогам матеріального та процесуального закону, а тому немає підстав для його скасування.
Керуючись ч.1 п.1 ст.307, 308, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ВАТ „НПК „Галичина" - ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 30 травня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: