Справа № 22-ц-67/11 Головуючий у 1 інстанції: Рак О.С.
Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Петричка П.Ф.
суддів: Зверхановської Л.Д., Бойко С.М.
при секретарі: Глинському О.А.
з участю: позивачки ОСОБА_2, її представника –ОСОБА_3, представника виконкому Червоноградської міської ради –Боднарук Н.М., прокурора Рогожнікової Н.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 –ОСОБА_6 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 14 листопада 2008 року,
ВСТАНОВИЛА :
Оскаржуваним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 14 листопада 2008 року частково задоволено позов прокурора м.Червонограда в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання майнової частки неповнолітньої, зобов’язання внесення змін в реєстраційне посвідчення про право власності на житло та повністю задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.
Визнано за ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 право власності по ј частині кожному квартири АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_2 право власності на телевізор, холодильник та пральну машинку. Стягнуто з ОСОБА_2 і ОСОБА_5 по 438,5 грн. судового збору в дохід держави.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_5 –ОСОБА_6. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст.41 Конституції України та ст.5 ЦПК України. Зокрема, вказує, що суд безпідставно визнав за неповнолітньою ОСОБА_7 право власності на Ѕ частини спірної квартири, оскільки якщо вона та відповідач мали право власності в однокімнатній квартирі у рівних частках, то і за ОСОБА_5 слід було визнавати право власності на Ѕ частину даної квартири. Тому просить рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову прокурора м. Червоногруда скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, а за ОСОБА_7 та ОСОБА_2 - по ј частині даної квартири..
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
А тому колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення лише в частині поділу квартири.
Задовольняючи позов та визнаючи за неповнолітньою ОСОБА_7 право власності на Ѕ частину, а за ОСОБА_8 і ОСОБА_5 –право власності по ј частині кожному квартири АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що після продажу квартири АДРЕСА_2 гроші, отримані від цієї угоди, були вкладені у придбання спірної квартири, а тому частка ОСОБА_7 повинна становити Ѕ, а решта половина даної квартири є спільною сумісною власністю подружжя і тому поділяється між ОСОБА_8 і ОСОБА_5 порівну.
Проте, з таким висновком колегія суддів погоджується не у повній мірі.
ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 13.04.1994 року по 19.12.2005 року.
Відповідно до ст.ст.22, 28 КпШС України майно, нажите подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. У випадку поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх долі визнаються рівними.
Аналогічно питання поділу врегульоване і ч.1 ст.70 СК України, згідно якої у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно договору купівлі –продажу від 4.01.2003 року ОСОБА_5 купив квартиру АДРЕСА_1 і вартість цієї квартири на той час становила 20300 грн.
Оскільки дана квартира придбана відповідачем під час перебування його у шлюбі із ОСОБА_2, то колегія суддів вважає, що вона є спільною сумісною власністю подружжя, а відтак кожен із них мав право на половину її.
Згідно свідоцтва на право власності на квартиру від 29.11.2002 року ОСОБА_5 та ОСОБА_7 були власниками в рівних частинах квартири АДРЕСА_2.
Рішенням виконкому Червоноградської міської ради №7 від 23.01.2003 року ОСОБА_5 дозволено від імені малолітньої дочки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 продати належну їй частку у цій квартирі та купити іншу житлову площу.
Договір купівлі –продажу цієї однокімнатної квартири було укладено 1.02.2003 року, тобто значно пізніше після придбання спірної квартири.
В порушення вимог ст. 10 ЦПК України відповідачем не доведено, що гроші, отримані від продажу квартири АДРЕСА_2, вкладені ним у придбання квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до ч.1 ст.77 КпШС України при житті батьків діти не мають права на їх майно, рівно як і батьки не мають права на майно дітей.
Однак, в порушення цієї норми права та рішення виконкому Червоноградської міської ради №7 від 23.01.2003 року ОСОБА_5 іншого житла своїй доньці ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 після продажу квартири АДРЕСА_2 не придбав, а тому місцевий суд підставно визнав за нею право на частку у квартирі АДРЕСА_1, право власності на яку було зареєстроване лише за відповідачем, вірно визначивши частку ОСОБА_5 у ній в розмірі ј частини.
Позивачка ОСОБА_8 не заперечує проти зменшення своєї частки у спірній квартирі за рахунок доньки ОСОБА_7.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 –ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 14 листопада 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді: