Справа № 22-ц-886/11 Головуючий у 1 інстанції: Головатий
Доповідач в 2-й інстанції: Бермес І. В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2011 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
Головуючого: Бермеса І.В.,
суддів: Шандра М.М., Шумська Н.Л.,
при секретарі: Балюк О.С.
з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
та адвоката ОСОБА_5 і прокурора Говдик С.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 07 жовтня 2009 року у справі за позовом військового прокурора Західного регіону України в інтересах державного підприємства МО України "Львівський бронетанковий завод" до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення та зустрічний позов ОСОБА_2 до державного підприємства МО України "Львівський бронетанковий завод" про видачу ордеру
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2009 року позов військового прокурора Західного регіону України в інтересах державного підприємства МО України «Львівський бронетанковий завод» задоволено.
Постановлено виселити ОСОБА_2 з АДРЕСА_1 без надання іншого житла.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю.
Рішення оскаржив відповідач ОСОБА_2
Апелянт вважає рішення незаконним, оскільки, не враховано, що відповідно до рішення спільного засідання профкому і адміністрації ДП «Львівський БТРЗ»№61 від 11.11.2005 року за його сім'єю закріплена двокімнатна квартира АДРЕСА_1, житловою площею 27,3 кв. м.
Після отримання такого листа, він з сім'єю зі згоди адміністрації і профкому розпочали ремонтні роботи в цій квартирі: було поштукатурено стіни, стелі, побілено, зроблено підвісну стелю, поставлено облицювальну плитку, сантехнічні прилади, проведено електропроводку, оскільки вона була в неналежному стані.
Отже, оскільки він з дочкою не самовільно вселились у спірну квартиру, а
на підставі спільного рішення адміністрації та профкому, то він не може бути виселеним із даної квартири. Він з дочкою отримав квартиру, згідно з чергою, оскільки вони перебували першими на черзі на покращення житлових умов, разом із сім'єю.
Так, як відповідач не бажає видати їм ордер на спірну квартирі, і добровільно укласти з нами договір житлового найму, то вони змушені звернутись у суд за захистом свого порушеного житлового права.
Просить рішення суду скасувати і відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
та адвоката ОСОБА_5 і прокурора Говдик С.М. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Встановлено, що військовий прокурор Західного регіону України звернувся з позовом в інтересах державною підприємства МО України "Львівський бронетанковий завод" до ОСОБА_2 про виселення з АДРЕСА_1.
В обгрунтування позову покликався на те, що відповідач та четверо членів його сім'ї зареєстровані в АДРЕСА_2 площею 31,7 кв.м., який знаходиться на балансі ДП МО України "Львівський бронетанковий завод". Відповідно до рішення адміністрації та профкому підприємства від 05.04.2002 р., працівникам та членам їх сімей, які проживають в гуртожитку і потребують покращення житлових умов, до яких відноситься відповідач ОСОБА_2 та члени його сім'ї, надаватимуться квартири у гуртожитку сімейного типу по АДРЕСА_1, за умови вивільнення займаного приміщення. Відповідно до протоколу № 18 від 10.10.2007 р. спільного засідання адміністрації та профкому підприємства, прийнято рішення про виділення відповідачеві ОСОБА_2 та членам його сім”ї АДРЕСА_1, площею 27,3 кв.м., та АДРЕСА_2 площею 17,7 кв.м., згідно норм надання житлової площі в гуртожитках. Після затвердження 03.10.2008 р. акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію сімейного гуртожитку по АДРЕСА_1, повнолітні члени сім"ї ОСОБА_2 - ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, відмовились від написання письмового зобов'язання про звільнення АДРЕСА_2. У зв"язку з цим, рішення про видачу ордеру відповідачам було переглянуто і у його видачі на АДРЕСА_1, відмовлено. Проте, всупереч чинному законодавству відповідач ОСОБА_2 поселився в квартирі без отримання ордеру. У зв"язку з цим просив виселити відповідача ОСОБА_2 з займаного приміщення АДРЕСА_1.
Відповідач ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до державного підприємства МО України "Львівський бронетанковий завод", в якому просив зобов'язати відповідача видати ордер на квартиру в гуртожитку АДРЕСА_1. В обгрунтування позову покликався на те, що в зазначеній квартирі ним зроблено ремонт за власні кошти. На даний час його сім"я складається з семи осіб, а тому надані відповідачем АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в м. Львові є недостатніми для проживання всіх членів сім'ї.
Задовольняючи первісний позов, суд вказав, що в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 визнав, що поселився в квартиру № 5 в гуртожитку по АДРЕСА_1 без ордеру, а тому суд прйшов до висновку, що вимоги первісного позивача грунтуються на вимогах чинного законодавства, тому позов прокурора в інтересах ДП МО України "Львівський бронетанковий завод" підлягає задоволенню.
Доводи ОСОБА_2 по зустрічному позову про те, що на даний час його сім"я складається з семи осіб, а тому надана площа кімнат є недостатньою для проживання всіх членів сім'ї, суд визнав необгрунтованими виходячи з наступного: так, відповідно до ст.15 "Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень", на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також прописані в даному населеному пункті. Умова про прописку, не поширюється на громадян, тимчасово відсутніх, якщо за ними за законом зберігається жиле приміщення.
З довідки про склад сім'ї та прописку вбачається, що в АДРЕСА_2 зареєстровані відповідач ОСОБА_2 та члени його сім'ї ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Суд зазначив, що адміністрацією та профспілковим комітетом державного підприємства МО України "Львівський бронетанковий завод" норми надання житлової площі дотримані.
Тому суд вказав, що позов військового прокурора Західного регіону України в інтересах державного підприємства МО України "Львівський бронетанковий завод" підлягає до задоволення, а в зустрічному позові слід відмовити.
Однак такі висновки суду зроблено без врахування того, що відповідно до протоколу № 18 від 19.06.2007 року та протоколу № 18 від 10.10.2007 р. і протоколу № 19 від 10.10.2007 року спільного засідання адміністрації та профкому підприємства, прийнято рішення про виділення відповідачеві ОСОБА_2 та членам його сім”ї АДРЕСА_1, площею 27,3 кв.м., та АДРЕСА_2 площею 17,7 кв.м.(а.с.10,50,52).
Хоча представник державною підприємства МО України "Львівський бронетанковий завод" пояснив в засіданні судової колегії, що рішення про видачу ордеру відповідачам було переглянуто і у його видачі на АДРЕСА_1, було відмовлено, однак оригінал цього рішення в матеріалах справи відсутній.
Двічі в судові засідання після перерви це представник не з”явився та оригіналу цього рішення судовій колегії не представлено.
До того ж в судовому порядку вказані рішення спільного засідання адміністрації та профкому підприємства про виділення відповідачеві ОСОБА_2 та членам його сім”ї АДРЕСА_1 не оспорені.
В засіданні судової колегії ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ствердили, що в зазначеній квартирі ним зроблено ремонт за власні кошти. На даний час його сім"я складається з семи осіб, а тому надані відповідачем АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в м. Львові є недостатніми для проживання всіх членів сім'ї.
Ці пояснення підтримав в засіданні судової колегії підтримав військовий прокурор прокуратури Західного регіону України.
Таким чином з врахуванням цих обставин рішення суду про виселення ОСОБА_2 з АДРЕСА_1 без надання іншого житла слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В той же час підстав для задоволення зустрічного позову немає, т.я. ОСОБА_2 подав його від свого імені, а інші члени його сім”ї не вказані позивачами. Видача ордеру на АДРЕСА_1 можлива при з’ясуванні їх волевиявлення та з їх участю.
З урахування зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги про скасування рішення суду в частині про відмову в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 9, 48, 50, 53, 116,129 ЖК України, ст.ст. 10, 60, 212, п.1 п. 2 ч.1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 314 ст. 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 07 жовтня 2009 року в частині задоволення позову військового прокурора Західного регіону України в інтересах державного підприємства МО України «Львівський бронетанковий завод»про виселення ОСОБА_2 з АДРЕСА_1 без надання іншого житла скасувати та ухвалити нове рішення.
В позові військового прокурора Західного регіону України в інтересах державного підприємства МО України «Львівський бронетанковий завод»про виселення ОСОБА_2 з АДРЕСА_1 без надання іншого житла відмовити.
В решті частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді: