Справа № 22-ц-637/11 Головуючий у 1 інстанції: Посисень
Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Петрички П.Ф.
суддів: Зверхановської Л.Д., Бойко С.М.
при секретарі: Глинському О.А.
з участю: позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 10 серпня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 10 серпня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином. Стягнуто солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 3515,67 грн. майнової шкоди, по 10000 грн. з кожного у відшкодування моральної шкоди. Також стягнуто з відповідачів судові витрати.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_3. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є необґрунтованим, не відповідає дійсним обставинам справи, прийняте з порушенням норм процесуального права. В частині відшкодування шкоди, завданої пошкодженням зубів, вважає, що доказом такої шкоди не може бути довідка, видана лікарем приватного стоматкабінету ОСОБА_5, яка, на його думку, видана на прохання позивача, і проведена санація не знаходиться у причинному зв’язку з діями його та ОСОБА_4, оскільки внаслідок їх дій був заподіяний перелом перших зубів справа та зліва. Перелік медикаментів, які нібито придбав ОСОБА_2 за власний рахунок, вказаний у приєднаній до справи довідці, має розбіжності щодо деяких медикаментів, які не співпадають із листком призначень та витягом з історії хвороби позивача. Крім того, позивачем не подано доказів, що ці медикаменти куплені за його кошти. Вважає, що суд безпідставно стягнув з нього вартість кросівок у розмірі 185 грн., так як ці кросівки були повернуті позивачу працівниками міліції і він не мав ніяких претензій щодо їх стану. Судом не взято до уваги того, що 24.08.2007 року ОСОБА_2 перебував у нетверезому стані і не пам’ятав, чи ці золоті вироби взагалі були у нього, а допитані у кримінальній справі свідки ствердили, що він ці вироби виймав з кишені, а не він з ОСОБА_4 зривав їх з нього. Доказів того, що ці золоті вироби втрачені чи пошкоджені з вини відповідачів судом не здобуто. Також зазначає, що судом безпідставно стягнуто з нього моральну шкоду, так як доказів заподіяння такої позивач не подав, а під час перебування на стаціонарному лікуванні відмовився від відшкодування такої шкоди, яку він пропонував відшкодувати добровільно. Розмір такої шкоди вважає надто завищеним.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 та стягуючи солідарно із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 3515,67 грн. майнової шкоди і по 10000 грн. з кожного у відшкодування моральної шкоди, місцевий суд виходив з того, що така шкода заподіяна йому внаслідок вчинення відповідачами злочинних дій щодо позивача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Постановою Бориславського міського суду Львівської області від 18.05.2009 року ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «а»ст.1 Закону України «Про амністію»від 12.12.2008 року, а кримінальну справу про його обвинувачення по ст.296 ч.2, 122 ч.1, 198 ч.1 КК України закрито. Дану постанову ОСОБА_3 не оскаржував.
З даної постанови вбачається, що 24.08.2009 року під час вчинення протиправних дій щодо ОСОБА_2 ОСОБА_3 обірвав у потерпілого золотий ланцюжок 585 проби, чим завдав йому шкоду в розмірі 65 грн. вартості ремонту даного ланцюжка.
Відтак, колегія суддів вважає, що місцевий суд безпідставно стягнув з відповідачів повну вартість цього ланцюжка в сумі 490 грн. замість 65 грн., а тому у цій частині рішення підлягає зміні.
Відповідно до ч.1 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 не довів, що витрати на санацію ротової порожнини, які стягнуті з відповідачів, не пов’язані з його протиправними діями щодо позивача.
Безпідставним є твердження апелянта відсутність доказів того, що медикаменти куплені за кошти позивача, оскільки у довідці, яка знаходиться на а.с. 8, прямо зазначено, що медикаменти, які отримував ОСОБА_2 під час лікування у травматологічному відділенні, придбані ним за власний рахунок.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з врахуванням ст.ст. 23,1167 ЦК України, роз»яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 (з наступними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди», колегія судів вважає, що висновки суду щодо розміру відшкодування моральної шкоди в повній мірі відповідають обставинам справи, а тому рішення суду в цій частині не підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 309, 313, 314 ч.2, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.
Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 10 серпня 2010 року змінити, зменшивши розмір майнової шкоди, яка підлягає стягненню солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 з 3515,67 грн. до 3090,17 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді: