Судове рішення #18182240

Справа №  22-ц-1113/11                              Головуючий у 1 інстанції: Карбовнік  

                                                                      Доповідач в 2-й інстанції:   Зверхановська Л. Д.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

7 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Петрички П.Ф.

суддів: Зверхановської Л.Д.,  Бойко С.М.

                                                       при секретарі: Глинському О.А.

з участю: представника позивача –ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3  –ОСОБА_4,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” на ухвалу  Миколаївського районного суду Львівської області від 05 листопада 2010 року,

   в с т а н о в и л а :

Оскаржуваною ухвалою закрито провадження у справі за позовом ВАТ „Державний ощадний банк України” до ОСОБА_3 про зміну умов кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором.  .

Ухвалу суду оскаржив  позивач - ВАТ „Державний ощадний банк України”.   

В апеляційній скарзі  апелянт вказує, що ухвала суду є незаконною, так як постановлена з порушенням норм процесуального права.  Підставами цього зазначає те, що кредитний договір №2340, договір застави, договір купівлі - продажу транспортних засобів укладався з ОСОБА_3 як фізичною особою, придбані ним автобуси також зареєстровані за відповідачем як фізичною особою, а тому висновок місцевого суду про те, що справа не повинна розглядатись в порядку цивільного судочинства, є помилковим. Вказує, що згідно ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, а такі договори відповідно до ст.181 ГК України скріплюються печатками, однак всі договори лише підписані ОСОБА_3, а не скріплені печаткою. Крім того, банк не міг укладати кредитний договір з відповідачем як суб’єктом підприємницької діяльності, так як зобов’язання у ньому виражені в іноземній валюті(доларах США), а ОСОБА_3 як резидент при оформленні кредиту не надавав банку жодних документів у підтвердження своєї зовнішньоекономічної підприємницької діяльності. Не відповідає дійсності твердження суду про те, що кредит відповідач отримував для здійснення підприємницької діяльності по наданню послуг пасажирського перевезення, оскільки з усіх матеріалів кредитної справи вбачається, що кредит йому надавався на придбання транспортних засобів.  

Просить ухвалу суду скасувати, а справу передати в суд першої інстанції  для подальшого розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів  вважає, що  апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із таких підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та закриваючи провадження у справі, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_3 є приватним підприємцем, кредит отримував для здійснення підприємницької діяльності по наданню послуг пасажирського перевезення, предметом застави є автобуси, для купівлі яких був оформлений кредит, а тому позов ВАТ „Державний ощадний банк України”  відповідно до ст.1 ГПК України повинен розглядатись в порядку господарського судочинства.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи і вимогах закону.

З матеріалів справи вбачається, що 18.12.2006 року між ВАТ „Державний ощадний банк України” до ОСОБА_3 укладено кредитний договір №2340 та договір застави механічного транспортного засобу.

Зі змісту  вказаних вище  договорів вбачається, що вони укладені та підписані ОСОБА_3 як фізичною особою.

Предметом спору сторін є стягнення з відповідача 22825,98 доларів США заборгованості по кредитному договору №2340 від 18.12.2006 року.

За таких обставин з висновком місцевого суду про те, що спірні правовідносини виникли між юридичними особами - ВАТ „Державний ощадний банк України” та приватним підприємцем ОСОБА_3 не можна погодитись.

При цьому той факт, що ОСОБА_3 зареєстрований як приватний підприємець, не дає підстав для висновку, що спірні правовідносини сторін виникли між юридичними особами у сфері господарювання, спір яких відповідно до ст.12 ГПК України підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки навіть пізніше використання відповідачем придбаних ним автобусів для підприємницької діяльності,  не змінює змісту укладених угод і не репрезентує сторону даних угод –ОСОБА_5 як суб’єкта підприємницької діяльності.

Таким чином, ухвала підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.4, 311, 313, 314 ч.1 п.2, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу   Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України”   задоволити.

Ухвалу   Миколаївського районного суду Львівської області від 05 листопада 2010 року  скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

         Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  протягом двадцяти днів  з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :                                           



Судді :                      

  



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація