Справа № 22-ц-875/11 Головуючий у 1 інстанції: Гудим
Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Петричка П.Ф.
суддів: Зверхановської Л.Д., Бойко С.М.
при секретарі: Стасів М.І.
з участю: представника позивачки ОСОБА_2- ОСОБА_3, відповідачки ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 03 вересня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішення Бориславського міського суду Львівської області від 03 вересня 2010 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про розірвання договору довічного утримання.
Розірвано договір довічного утримання між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, укладений 21.06.2000 року, посвідчений приватним нотаріусом Бориславського міського нотаріального округу ОСОБА_6 і зареєстрований в реєстрі за №1194. Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 51 грн. оплаченого нею судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ. Стягнуто з ОСОБА_4 в користь ДП „Судовий інформаційний центр” 90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_4. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, неповним, таким, що не відповідає дійсним обставинам справи. Вказує, що вона добросовісно виконувала умови договору довічного утримання, укладеного між нею та позивачкою, так як матеріально утримувала ОСОБА_2, купляла їй необхідний одяг, привозила перукаря для надання їй перукарських послуг, забезпечувала продуктами харчування, купляла ліки. Грошові кошти в сумі 40 грн., які вона надсилала позивачці, та отримувала і використовувала на власні потреби. Вважає, що причиною подання позивачкою даного позову був вплив на ОСОБА_2 тещі представника позивачки ОСОБА_7 Стверджує, що судом було частково спотворено її покази, дані в якості свідка про те, вона останній раз була у позивачки на початку жовтня 2009 року. Зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_8 Незаконними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи є висновки суду про те, що саме показами свідка ОСОБА_9 підтверджено неналежне виконання нею своїх обов’язків, передбачених п.3 договору довічного утримання від 21.06.2000 року. Вважає, що договір від 1.08.2008 року, укладений між ОСОБА_5 територіальним центром соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян і ОСОБА_2, та матеріали до нього не підтверджують факту надання позивачці тих послуг, які у ньому зазначені. Однобічними та суб’єктивними є висновки суду про те, що вона не виконувала своїх обов’язків за договором, оскільки не зрозуміло, з якого часу вона їх не виконувала. Крім того, вказує, що суд не взяв до уваги та не дав оцінки в порушення вимог ст.212 ЦПК України рішенню Бориславського міського суду Львівської області від 03.11.2006 року, яке набрало законної сили.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що відповідачка неналежно виконувала свої обов’язки по договору довічного утримання, укладеного 21.06.2000 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4
Колегія суддів погоджується з таким висновком.
Судом першої інстанції встановлено, що 21.06.2000 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір довічного утримання.
Відповідно до ст.744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужував) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та /або доглядом довічно.
Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини (п.1 ч.1 ст.755 ЦК України).
Згідно п.3 договору довічного утримання, укладеного 21.06.2000 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, набувач (відповідачка по справі) зобов’язалась довічно повністю утримувати відчужувача (позивачку по справі), забезпечуючи її харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою і зберегти в її безкоштовному довічному користуванні житлову кімнату розміром 19,4 кв.м. Вартість матеріального забезпечення (харчування, одягу, догляду, необхідної допомоги) визначена сторонами у розмірі 40 грн. на місяць. Причому сторони можуть окремо домовлятись в майбутньому про збільшення або зменшення матеріального забезпечення з врахуванням можливої інфляції або індексації цін на окремі товари.
Колегія суддів вважає вірним висновок місцевого суду про те, що відповідачка неналежно виконувала свої обов’язки по договору довічного утримання, укладеного 21.06.2000 року, виходячи з наступного.
Так, в матеріалах справи знаходяться копії квитанцій, згідно яких ОСОБА_4 щомісячно надсилала ОСОБА_2 40 грн.
Однак, враховуючи те, що спірний договір був укладений ще 21.06.2000 року, то такий розмір регулярної допомоги в даний час є явно недостатнім для виконання відповідачкою своїх зобов’язань по цьому договору.
Крім того, ОСОБА_4, будучи власником квартири АДРЕСА_1, не оплачувала комунальних послуг по даній квартирі, а такі витрати несла позивачка, що також свідчить про невиконання відповідачкою п.3 спірного договору довічного утримання в частині збереження за ОСОБА_2 безкоштовного довічного користування житловою кімнатою розміром 19,4 кв.м
Тому твердження апелянта про те, що грошові кошти в сумі 40 грн., які вона надсилала позивачці, ОСОБА_2 отримувала і використовувала на власні потреби, є неспроможним.
Необґрунтованим є і покликання апелянта на те, що судом дано неналежну оцінку доказам, так як оцінюючи зібрані по справі докази, суд дотримався встановленого ст.212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об’єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв’язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, та дав їм належну оцінку.
Однією з підстав апеляційної скарги є те, що суд не взяв до уваги та не дав оцінки в порушення вимог ст.212 ЦПК України рішенню Бориславського міського суду Львівської області від 03.11.2006 року, яке набрало законної сили, однак колегія суддів вважає, що для даного спору дане рішення не має преюдиціального характеру, оскільки його предметом є відносини сторін по договору довічного утримання, які продовжувались після постановлення даного рішення суду.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 03 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді: