Справа № 22-а-4/11 Головуючий у 1 інстанції: Баєва О.І.
Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Зверхановської Л.Д.
суддів: Петричка П.Ф., Бойко С.М.
при секретарі: Глинському О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 20 жовтня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваною постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 20 жовтня 2009 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про виплату недоотриманої допомоги на оздоровлення.
Зобов’язано Шевченківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести донарахування та виплату ОСОБА_2, починаючи з 08.07.2008 року щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржив Шевченківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, оскільки районним судом не було з’ясовано і досліджено всі обставини, які мали значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Вважає, що судом порушено ст.ст.19, 95, 117, 152 Конституції України, так як виплати вони проводили у межах бюджетного фінансування.
Просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна не скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що позивач належить до другої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
При цьому Шевченківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, де позивач перебуває на обліку, виплачувало позивачу у 2008-2009 роках щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»громадянам, евакуйованим у 1986 році із зони відчуження підлягає виплаті компенсація за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Наявність у позивача права на призначення йому щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (частина 2 статті 46 Конституції України).
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягає стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з якої вбачається, що під час визначення розміру виплат за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата, а не постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Крім того, місцевим судом вірно враховано те, що розмір виплат, передбачених вищевказаними постановами Кабінету Міністрів України, не відповідає визначеному Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розміру, кратному мінімальній заробітній платі, яка збільшувалась в різні часи Законами України «Про встановлення мінімальної заробітної плати»на відповідні роки.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому надання законодавцем Кабінету Міністрів України права визначати порядок виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав таких осіб, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
Таким чином, обґрунтованим є висновок суду щодо визнання неправомірними дій відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно відсутності бюджетного фінансування, то колегія суддів вважає, що зазначене не може бути причиною невиконання покладених на відповідача зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, а тому ці доводи апеляційної скарги до уваги прийматись не можуть.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення районного суду ухвалено з дотриманням положень закону, відповідає повно встановленим і належно перевіреним обставинам справи про дійсні права та обов’язки сторін щодо предмета спору, вимогам чинних на час виникнення спірних правовідносин законодавчих та нормативних актів, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, Законом України «Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами», колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради відхилити.
Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 20 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді: