Судове рішення #18184401

Справа №  22-ц-2675/11                                        Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В. Я.  

                                                                      Доповідач в 2-й інстанції:   Зверхановська Л. Д.  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2011 року    колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

                                            головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Петричка П.Ф., Бойко С.М                                            

при секретарі: Глинському О.А.

з участю: позивачки ОСОБА_2, її представника –ОСОБА_3, відповідачки ОСОБА_4,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2011 року,                                         

ВСТАНОВИЛА:

          Оскаржуваним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2011 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 2500 грн. відшкодування моральної шкоди.

          В решті вимог відмовлено за безпідставністю.

          Рішення суду оскаржила ОСОБА_4.

          В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним і необгрунтованим, невірними є висновки суду щодо агресивності собаки породи “Алабай”. Поза увагою суду залишено той факт, що її собака 08.04.2010 року перебувала у наморднику і не могла вкусити ОСОБА_2 Крім того, посилання суду на матеріали ЖРЗПЗ, які складені працівниками миліції, грунтується лише на поясненнях свідків та не заслуговують на увагу суду. Звертає увагу на те, що являється пенсіонеркою, розмір пенсії якої становить 800 грн. і відшкодування шкоди в розмірі 2500 грн. є надто великою і непідйомною для неї сумою.   

        Просить рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів  вважає, що  апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не у повній мірі відповідає даним вимогам.

Задовольняючи частково позов,   місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_4 є володільцем джерела підвищеної небезпеки –собаки породи  “Алабай”, внаслідок укусу якої ОСОБА_2 заподіяно моральну шкоду, розмір якої становить 2500 грн.

Колегія суддів не повністю погоджується з таким висновком.

      Районним судом встановлено, що сторони є володільцями собак: позивачка - малої безпородної собаки, а відповідачка –собаки породи “Алабай” на кличку “Ванда”. 08.04.2010 року близько 22 год. відбулась сутичка  цих собак, що в подальшому призвело до укусу собакою ОСОБА_4  позивачки в руку та заподіяння їй легких тілесних ушкоджень.

       Відповідно до ч.1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо –і вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

        У позивача ОСОБА_2 виявлено синець, рану та садно на лівій кисті, що могли виникнути від дії тупих предметів з обмеженою поверхнею, могли виникнути від дії зубів собаки 08.04.2010 року та відносяться до легкого тілесного ушкодження, що стверджується актом судово-медичного обстеження №828 від 12.04.2010р. та свідченнями експерта ОСОБА_5  

       Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об’єктом джерела підвищеної небезпеки.   

          Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Виходячи  із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з врахуванням ст.ст. 23, 1187 ЦК України, роз»яснень Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №4 (з наступними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової ) шкоди», колегія судів вважає, що висновки суду щодо розміру відшкодування моральної шкоди не в повній мірі відповідають обставинам справи.

Відповідно до ч.1 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 не доведено того, що глибина  її моральних страждань є настільки великою, що у грошовому виразі становить 2500 грн.  

Крім того, судом не враховано, що відповідачка є особою похилого віку, пенсіонером, розмір її пенсії є незначним.  

          Виходячи з наведеного, рішення суду в частині стягнення моральної шкоди підлягає зміні і в користь позивача слід стягнути моральну шкоду у розмірі 1 500 грн.  

Покликання апелянта на те, що судом не взято до уваги свідчень ОСОБА_6, а свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 змовились проти неї, є необгрунтованими, оскільки оцінюючи зібрані по справі докази, суд  дотримався встановленого ст.212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого  суд на підставі всебічного, повного й об’єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв’язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін, та  дав їм належну оцінку.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

                                                           ВИРІШИЛА:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_4   задоволити частково.

       Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 лютого 2011 року                                           змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 з 2500 грн. до 1500 грн.

          У решті рішення залишити без змін.

        Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України  з розгляду цивільних і кримінальних справ.

            Головуючий :

            Судді:             


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація