Справа № 22-а-1575/11 Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Г.І.
Категорія: 10.3.1 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого –Курій Н.М.,
суддів : Цяцяка Р.П., Мацея М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Лачиківському районі м. Львова про визнання дій неправомірними та зобов?язання нарахування і виплати соціальної допомоги дитині війни,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_2 21 грудня 2009 року звернувся до суду з адміністративним позовом, якими просив відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.07.2007 до 31.12.2007 року та 01.05.2008 до 31.12.2008 року, зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова нарахувати і виплатити позивачу недоплачену як дитині війни щомісячну надбавку за 2007-2008 роки в сумі 1646,07 грн.
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2010 року позов задоволено частково: визнано дії управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова неправомірними та зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м. Львова провести нарахування та виплату ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з розрахунку встановленого Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року за виключенням суми 10% доплати до пенсії за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, що нарахована і сплачена позивачу, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах, передбачених Законами України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків. Законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни. Крім того, зазначає, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону, а Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року, відповідач був зобов’язаний нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Водночас, позовні вимоги щодо виплати підвищення до пенсії за періоди з 01.01.2007 року до 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року задоволенню не підлягають, оскільки відповідач керувався чинними на той час положеннями Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому його дії є правомірними.
Також колегія суддів вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивача про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити на його користь підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2009 року до 31.12.2009 року, оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік»не було зупинено чи обмежено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова не нараховувало та не виплачувало позивачу щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за даний період.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не врахував доводів відповідача про те, що позивач пропустив строк звернення до суду, не вказавши поважних причин пропуску такого строку, а відповідач наполягав на застосуванні вимог ст. ст. 99, 100 КАС України.
Таким чином, оскільки законами з питань пенсійного забезпечення не встановлено інші строки звернення до суду за захистом порушених прав, тому до спірних правовідносин слід застосувати положення ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції), якими передбачено річний строк звернення до адміністративного суду.
Оскільки позивач звернувся до суду 21.12.2009 року, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в межах річного строку –за період з 21.12.2008 року до 31.12.2008 року.
Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни.
Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. Своєю чергою, реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
За наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню в зв’язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами» №2748 –VI від 2 грудня 2010 року ст. ст. 160, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова задовольнити частково.
Постанову Личаківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Лачаківському районі м. Львова скасувати та прийняти нову постанову.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 щомісячне підвищення до пенсії дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 21 грудня 2008 до 31 грудня 2008 року, з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: