Справа № 22-а-351/11 Головуючий у 1 інстанції: Гуляк В. В.
Категорія:- 57 Доповідач в 2-й інстанції: Кіт І. Н.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Кота І.Н.
суддів: Каблака П.І., Крайник Н.П.
при секретарі: Стасів М.І.
відповідно до Закону України «Про внесення змін до розділу Х11 «Прикінцеві положення «Закону України «Про судоустрій і статус суддів «щодо передачі справ, пов»язаних із соціальними виплатами «від 02.12.2010р. № 2748-V1, розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області на постанову Золочівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2009 року.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2009 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправними його дій щодо відмови у збільшенні розміру допомоги по догляду за дитиною.
Визнано неправомірними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.07р. по 31.12.07р., як такі, що не відповідають положенням ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми «.
Зобов»язано відповідача здійснити нарахування і виплату позивачці допомоги по догляду за дитиною у відповідності з вимогами ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми»та з урахуванням проведених їй виплат за період з 09.07.07р. по 31.12.07р. включно.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за їх безпідставністю.
Постанову районного суду оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі покликається на її незаконність та невідповідність викладених у ній висновків дійсним обставинам справи. Зокрема зазначає, що судом першої інстанції не було належно враховано положень ст.7 та ст.23 Бюджетного кодексу України щодо здійснення виплат лише при наявності коштів передбачених бюджетом. До участі у справі належало притягнути в якості співвідповідачів державні органи, які є безпосередніми розпорядниками коштів державного бюджету ( Державне казначейство України, Міністерство фінансів, Міністерство праці та соціальної політики).
На думку апелянта, визнання законів неконституційними й втрата ними чинності з дня ухвалення рішення про це Конституційним Судом , не тягне за собою автоматичного здійснення виплат у більшому розмірі ніж це було передбачено Законом «Про державний бюджет України на 2007 рік «, оскільки коштів для погашення заборгованості яка утворилась досі так і не виділено. Крім того, справу розглянуто судом у відсутності представника відповідача.
Просить оскаржувану постанову районного суду скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному їх обсязі.
Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред»явлених позовних вимог законність і обґрунтованість постанови районного суду колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги оскільки справу розглянуто адміністративним судом з дотриманням положень КАС України, а прийнята ним 24.12.09р. постанова повністю відповідає рішенню Конституційного Суду України від 09 липня 2007р. № 6-рп/2007. Із наявних у справі листів управління праці та соціального захисту населення вбачається, що таке просило суд розглядати справу без участі в судовому засіданні його представника.
Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на відсутність коштів для виплати допомоги матерям згідно із прийнятим рішенням Конституційного суду України від 09.07.07р. № 6-рп/2007, оскільки такі доводи не відповідають матеріалам даної адміністративної справи та існуючій судовій практиці Європейського суду з прав людини, зокрема ухваленим ним рішенням щодо України за якими відсутність у держави необхідних фінансових коштів не може бути перешкодою для виконання рішення про виплату боргу заявникові ( рішення від 30.11.04р. у справі «Михайленки та інші проти України «, рішення від 27.07.04р. у справі «Ромашов проти України «), які є джерелом права і обов»язковими для застосування згідно із положеннями ст.9 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини «від 23.02.06р. № 3477-V1.
Призначення та виплата соціальної допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством, здійснюється органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання їх отримувача, які діють відповідно до повноважень наданих їм Положеннями про них, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.07р. № 790. В цьому зв»язку, місцеві управління виступають належними відповідачами у справах зазначеної категорії, а тому залучення до участі у таких справах як другого відповідача чи третьої особи органів Державного казначейства України чи Міністерств України не вимагається.
Враховуючи наведене та керуючись Законом України № 2748-V1від 02.12.10р. та ст. ст.195, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області залишити без задоволення, а постанову Золочівського районного суду Львівської області від 24 грудня 2009 року без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 –ти днів з часу отримання сторонами її копії, шляхом подання на неї касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий :
Судді: