Справа №  22-ц-1237/11                              Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.  

                                                                      Доповідач в 2-й інстанції:   Кіт І. Н.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

27 січня 2011 року     

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

                головуючого: Кота І.Н..    

                суддів: Крайник Н.П., Бакуса В.Я.  

                при секретарі: Балюк О.С.                 

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною  скаргою ОСОБА_2  на рішення Пустомитівського    районного суду Львівської області    від   25 жовтня   2010р.  

                           Заслухавши доповідь судді апеляційного суду,                                                                                                                                                                            пояснення  сторін на  підтримання доводів апеляційної скарги і заперечень на неї , перевіривши матеріали справи ,  колегія суддів, -

                                                        ВСТАНОВИЛА:

-                        Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області  від 25 жовтня   2011р. відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про реальний поділ між сторонами, як співвласниками успадкованого ними будинку  АДРЕСА_1 Пустомитівського району Львівської області, закріплених  за цим будинковолодінням   земельних  ділянок .

              Рішення   районного суду  оскаржила позивач. Вважає його невірним  , оскільки вона успадкувала ?  ідеальну  частину зазначеного  житлового будинку, відтак згідно із положеннями ст.120 ЗК України до неї також перейшло і право власності на закріплені за будинком земельні ділянки у розмірах, що пропорційно відповідають її частці у вартості будинку.  Крім того, рішенням Верхньобілківської сільської ради за № 188 від 20.07.07р. , саме у таких частинах їй передано у власність земельні ділянки ( а.с.30), тому в районного суду не було підстав для відмови у позові. Просить рішення районного суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення її позову.  

               Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред»явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення  суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.

              Відповідно до вимог ст.11 та ст. 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи. які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування,  не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

             Згідно із роз»ясненнями, що містяться у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.08р. «Про судову практику у справах про спадкування « та правилами ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування ( зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом про його право власності на землю. При переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування лише земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування. Перехід права власності на будівлю та споруду не тягне за собою безумовного ( автоматичного) переходу права власності на всі земельні  ділянки закріплені за будинком.

              Оскільки право власності спадкодавця державним актом не підтверджено,  у суду не було правових підстав для визнання  за позивачем  права власності на  земельні ділянки   раніше закріплені за будинковолодінням. В цьому зв»язку, до юрисдикції суду не належать спори про встановлення меж земельних ділянок, оскільки відповідно до ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Таким документом є лише державний акт про право власності на земельну ділянку , а не рішення органу місцевого самоврядування про її передачу у власність.   

             Згідно зі ст. 158 ЗК України суди можуть розглядати справи за спорами про межі земельних ділянок, що вже перебувають у власності чи правомірному користуванні громадян заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу влади з питань земельних ресурсів.

               Відтак, ухвалене на підставі належно перевірених доказів  про дійсні права та обов»язки сторін щодо предмета спору й з дотриманням вимог процесуального і матеріального закону судове рішення  зміні чи скасуванню не підлягає.  Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи.     

       Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 308,  314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

                                                 У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області  від  25 жовтня  2010 року  залишити без змін.    

Ухвала  апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена  протягом 20-ти днів з часу набрання нею  законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді :